30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9725/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Ємця А..,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Солар Мліїв" (далі - ТОВ "Індіан Солар Мліїв", позивач) - Клян А.Ф.(адвокатка),
відповідача - Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач, скаржник) - Прохоров Ю.Г. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДП "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 (головуючий - суддя Босий В.П.),
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 (головуючий - суддя Босий В.П.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 (головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.), ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, та
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 (головуючий - суддя Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.),
у справі за позовом ТОВ "Індіан Солар Мліїв"
до ДП "Гарантований покупець",
про стягнення 2 194 636, 72 грн.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за продану електричну енергію за "зеленим" тарифом.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Індіан Солар Мліїв" звернулося до суду з позовом, який мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом, проданої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-серпні 2022 року, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 010 200,38 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 143 783,24 грн інфляційних втрат та 40 643,10 грн трьох процентів річних.
2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Індіан Солар Мліїв" 1 928 145,50 грн заборгованості, 40 643,10 грн трьох процентів річних, 143 783,24 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 32 919,40 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 82 054,88 грн.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Індіан Солар Мліїв" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Індіан Солар Мліїв" 30 000 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДП "Гарантований покупець" подав касаційні скарги.
3.2. ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ "Індіан Солар Млїїв".
3.3. Також ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, яким переглянуте додаткове рішення, скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ТОВ "Індіан Солар Млїїв" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
3.4. Крім того, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ТОВ "Індіан Солар Мліїв" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
4. Доводи касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023
4.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" (далі - Наказ №140) та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" (далі - Наказ №206).
5. Доводи касаційних скарг ДП "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатом перегляду цього додаткового рішення, та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023
5.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статей 126, 129 ГПК України, викладених у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (Велика Палата Верховного Суду), від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 26.02.2020 у справі №910/5744/18.
6. Позиції учасників справи
6.1. ДП "Гарантований покупець" 29.02.2024 подало до Верховного Суду (через Електронний кабінет) додаткові пояснення у справі.
6.2. У відзивах на касаційні скарги ТОВ "Індіан Солар Мліїв" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просить судові витрати в тому числі на правничу допомогу покласти на відповідача.
6.3. Від ТОВ "Індіан Солар Мліїв" до Суду 01.04.2024 надійшли додаткові пояснення у справі.
6.4. ДП "Гарантований покупець" 03.04.2024, 26.04.2024 (уточнене) подало до Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або об'єднаної палати.
6.5. Від ТОВ "Індіан Солар Мліїв" до Суду 29.04.2024 надійшли заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об'єднаної палати та палати Верховного Суду.
6.6. Протокольною ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати або об'єднаної палати ухвалено розглядати разом з доводами касаційної скарги.
6.7. Від ТОВ "Індіан Солар Мліїв" до Суду 29.07.2024 надійшли додаткові пояснення у справі.
6.8. В судовому засіданні 30.07.2024 представник ТОВ "Індіан Солар Мліїв" повідомив Суд про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України.
7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.1. ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Індіан Солар Мліїв" (продавець за "зеленим" тарифом) 23.06.2021 укладено договір №1845/02/21, за умовами якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок).
7.2. Відповідно до пункту 1.2. договору гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом - отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачам.
7.2. Сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (пункт 2.1 договору).
7.3. За умовами пункту 2.3. договору продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
7.4. Згідно з пунктом 2.4. договору, продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором у національній валюті України.
7.5. Відповідно до пункту 2.5. договору, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
7.6. Розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця визначається відповідно до глави 9 Порядку (пункт 2.6. договору).
7.7. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1. договору).
7.8. За умовами пункту 3.2. договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
7.9. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункту 3.3. договору).
7.10. Згідно з пунктом 3.4. договору, у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 договору).
7.11. За умовами пункту 4.1. договору, продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції, відповідно до глави 3 цього договору.
7.12. Пунктом 4.5. договору визначено, що гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом, відповідно до глави 9 Порядку.
7.13. У Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом, а саме:
Фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору (пункт 8.3 Порядку).
7.14. Пунктом 10.1. Порядку встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям з забезпеченням їм пропорційної оплати, відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
7.15. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
7.16. Згідно з пунктом 10.2. Порядку, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє на електронну адресу йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи.
7.17. Пунктом 10.3. Порядку встановлено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк, з дати отримання актів купівлі-продажу, гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. ДП "Гарантований покупець" у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
7.18. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4. Порядку).
7.19. На виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за такі періоди:
- за жовтень 2021 року - акт від 31.10.2021 на загальну суму 407 405,63 грн;
- за лютий 2022 року - акт від 28.02.2022 на загальну суму 238 231,52 грн;
- за березень 2022 року - акт від 31.03.2022 на загальну суму 379 526,17 грн;
- за квітень 2022 року - акт від 30.04.2022 на загальну суму 304 785,79 грн;
- за травень 2022 року - акт від 31.05.2022 на загальну суму 520 636,73 грн;
- за червень 2022 року - акт від 30.06.2022 на загальну суму 603 900,06 грн;
- за липень 2022 року - акт від 31.07.2022 на загальну суму 579 913,57 грн;
- за серпень 2022 року - акт від 31.08.2022 на загальну суму 480 661,86 грн.
7.20. Вказані акти купівлі-продажу електричної енергії направлялись відповідачу та були підписані уповноваженими особами ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Індіан Солар Мліїв" без заперечень та зауважень, а також скріплені печатками цих суб'єктів господарювання.
7.21. Враховуючи умови договору та пункту 10.1. Порядку, зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.
7.22. Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова від 09.09.2022 №1117 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова від 20.09.2022 №1190 - у липні 2022 року; постанова від 14.03.2023 №473 - у серпні 2022 року.
7.23. Враховуючи вимоги пункту 10.4. Порядку та зазначені вище постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з ТОВ "Індіан Солар Мліїв" із забезпеченням товариству 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
7.24. Відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, а саме:
- за жовтень 2021 року - на загальну суму 366 507,43 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 13.10.2021, від 25.10.2021, від 29.10.2021, від 15.11.2021, від 28.09.2022, від 18.10.2022;
- за лютий 2022 року - на загальну суму 213 223,58 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2022, від 24.02.2022, від 08.06.2022;
- за березень 2022 року - на загальну суму 78 986,56 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.03.2022, від 07.04.2022;
- за квітень 2022 року - на загальну суму 68 404,19 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 15.04.2022, від 25.04.2022, від 06.05.2022, від 07.12.2022;
- за травень 2022 року - на загальну суму 108 354,32 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 16.05.2022, від 25.05.2022, від 07.06.2022;
- за червень 2022 року - на загальну суму 182 541,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями від 15.06.2022, від 27.06.2022, від 30.06.2022, від 07.07.2022, від 29.07.2022, від 25.08.2022;
- за липень 2022 року - на загальну суму 217 081,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2022, від 25.07.2022, від 29.07.2022;
- за серпень 2022 року - на загальну суму 269 761,49 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.08.2022, від 25.08.2022, від 31.08.2022.
7.25. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач зазначив, що ДП "Гарантований покупець" не здійснило повної та своєчасної оплати електричної енергії за вказані вище періоди, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем з оплати придбаної за договором електричної енергії на загальну суму 2 010 200,38 грн.
8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2024 для розгляду касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" у справі №910/9725/23 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
8.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/9725/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.3. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.01.2024 для розгляду касаційної скарги ДП "Гарантований покупець" у справі №910/9725/23 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
8.4. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/9725/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/9725/23 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Колос І. Б.
8.6. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/9725/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
8.7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 для розгляду справи №910/9725/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
8.8. Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/9725/23 зупинено касаційне провадження за касаційними скаргами ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/9725/23 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/4439/23.
8.9. ТОВ "Індіан Солар Мліїв" 08.07.2024 через "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з клопотанням про поновлення провадження у справі №910/9725/23, яке мотивовано закінченням перегляду справи №910/4439/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
8.10. Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 поновлено касаційне провадження за касаційними скаргами ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатами перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 910/9725/23.
8.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8.19. Відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
9. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
9.2. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
9.3. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9.4. На думку скаржника, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права, а саме пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом".
9.5. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних не врахували положення частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-ХІІ та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №З543-XII, наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та наказу від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", які встановлюють інший порядок та спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж встановлений у Договорі та у Порядку №641.
9.6. Так, ухвалюючи оскаржувані судові рішення господарські суди попередніх інстанції, дійшли висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 928 145,50 грн у зв'язку з тим, що сума основного боргу ДП "Гарантований покупець" у розмірі 2 010 200,38 грн, за поставлену йому ТОВ "Індіан Солар Мліїв" електричну енергію відповідно до спірного договору згідно з актами купівлі-продажу електроенергії, за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, підтверджена належними та допустимими доказами, а відповідач, на момент прийняття рішення у цій справі надав документи, які свідчать про погашення вказаного боргу лише у сумі 82 054,88 грн.
9.7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що враховуючи вимоги пункту 10.4 Порядку та зазначені вище постанови НКРЕКП, відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з ТОВ "Індіан Солар Мліїв" із забезпеченням товариству 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. У той же час, відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати електричної енергії.
9.8. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що: станом на дату настання строку оплати за заявлений товариством період (жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року) наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 року «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку;
9.8.1. саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу;
9.8.2. саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати усю відпущену за Договором електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору і законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641. У свою чергу, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за період 2021 - 2022 років, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання обома сторонами;
9.8.3. з урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за договором, та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня реальна здатність впливати на можливість виконання зобов'язання. Відповідачем в свою чергу не доведено належними доказами те, що ДП «Гарантований покупець» не може здійснювати свою господарську діяльність належним чином, тому суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що недоведені документально;
9.9. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та визнав безпідставними посилання ДП "Гарантований покупець" на накази №140 та №206, оскільки останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої ДП "Гарантований покупець" електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку. Відтак, колегія суддів зазначила, що вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
9.9.1. При цьому, апеляційний господарський суд врахував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №640/10894/22, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023, та на яке звертав увагу суду відповідач, у якому зазначено, що на переконання суду наказ №206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.
9.10. Щодо з'ясування наявності/відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.
9.11. Верховний Суд виходить з того, що під час касаційного розгляду даної справи касаційне провадження зупинено до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/4439/23.
9.12. Так, предметом розгляду у справі №910/4439/23 було питання стягнення заборгованості за продану електричну енергію у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо сплати вартості придбаної електроенергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року та за період з лютого 2022 по липень 2022 року.
9.13. Під час розгляду зазначеної справи перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 140 та 206 у відносинах між ДП "Гарантований покупець" та виробником електричної енергії при здійсненні розрахунків за "зеленим" тарифом в умовах особливого періоду (воєнного стану).
9.14. У постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила правові висновки такого змісту:
«В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Разом з цим об'єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку №641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.
Враховуючи наведені у цій постанові висновки, об'єднана палата погоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.
Відтак, об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Враховуючи викладене, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, об'єднана палата доходить висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору.
Поряд з цим, об'єднана палата звертає увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії».
9.15. Верховний Суд зауважує, що у справах №910/9100/22, №910/6185/23, Верховний Суд виклав свої висновки щодо застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206 у подібних правовідносинах, і об'єднана палата у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від них.
9.16. Тобто, існує однакова правова позиція щодо застосування норм права та наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у правовідносинах ДП "Гарантований покупець" та виробником електричної енергії при здійсненні розрахунків за "зеленим" тарифом в умовах особливого періоду (воєнного стану) в розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
9.17. Отже, враховуючи, що наразі існує правовий висновок Верховного Суду щодо застосування наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 у правовідносинах ДП "Гарантований покупець" та виробником електричної енергії при здійсненні розрахунків за "зеленим" тарифом в умовах особливого періоду (воєнного стану) в розумінні положень статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії») у подібних правовідносинах (див. постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/23 та постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі №910/4439/23) і здійснене судами попередніх судових інстанцій у даній справі №910/9725/23 правозастосування повністю відповідає такому висновку, Суд доходить висновку про закриття касаційного провадження, з огляду на приписи пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
9.18. Щодо клопотання ДП "Гарантований покупець" (уточненого) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або об'єднаної палати, Верховний Суд зазначає таке.
9.19. На обґрунтування підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ДП "Гарантований покупець" зазначає про існування протилежних між собою висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/23 та в ухвалі від 11.01.2024 у справі №910/14417/22, а також висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2024 у справі №640/10894/22. Також заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказів № 140 та 206 у відносинах ДП "Гарантований покупець" та виробника електричної енергії при здійсненні розрахунків за "зеленим" тарифом в умовах особливого періоду (воєнного стану).
9.20. Відповідно до положень частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
9.21. Розглянувши доводи ДП "Гарантований покупець" про існування різних відмінних позицій застосування наказів №140 та № 206, Верховний Суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються на припущеннях, оскільки у справі № 910/14417/22 Верховний Суд ухвалою закрив касаційне провадження з огляду на підстави касаційного оскарження та неподібність, нерелевантність справ, а отже правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вищевказаних наказів Міненерго відсутній, а у справах№910/6185/23, №910/9100/22 Верховним Судом зроблено аналогічні висновки щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206.
9.22. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 640/10894/22, на яку посилається скаржник, встановлена правомірність Наказу Міністерства енергетики № 206. Цей висновок не суперечить висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22.
9.23. Колегія суддів також враховує, що 21.06.2024 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову у справі №910/4439/23, в якій дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
9.24. Відтак, оскільки об'єднана палата Касаційного господарського суду вже підтвердила основні висновки щодо тлумачення наказів Міністерства енергетики №140 та №206, зроблені в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, підстави для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, відсутні.
9.25. Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
9.26. Тобто, по-перше, правова проблема має існувати не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; мають існувати обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; по-друге, вирішення виключної правової проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
9.26. Про виключність правової проблеми з точки зору якісного критерію можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального та матеріального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
9.27. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
9.28. Однак, в клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ДП "Гарантований покупець" не навело доводів, що свідчать про неусталеність судової практики при вирішенні питання щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641 в сукупності з положеннями Наказів № 140 та № 206. Скаржник у своєму клопотанні не зазначив постанов Великої Палати Верховного Суду, інших касаційних судів у складі Верховного Суду, у яких суди по-різному підходили до аналізу норм права в подібних правовідносинах, не зробив посилання на конкретні справи, їх кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні.
9.29. Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правову проблему, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.
9.30. Отже, заявлене відповідачем клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду, а отже не подолано бар'єр кількісних та якісних показників.
9.31. Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або об'єднаної палати.
9.32. Щодо доводів касаційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатом перегляду цього додаткового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
9.33. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
9.34. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
9.35. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
9.36. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
9.37. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
9.38. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
9.39. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
9.40. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
9.41. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
9.42. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
9.43. Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
9.44. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
9.45. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
9.46. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
9.47. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
9.48. У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
9.49. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
9.50. Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
9.51. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
9.52. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
9.53. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
9.54. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
9.55. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
9.56. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
9.57. Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
9.58. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
9.59. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
9.60. Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, і на які посилається скаржник.
9.61. Як установлено судами попередніх інстанцій, 24.05.2023 Адвокатським об'єднанням "Гвоздій та Оберкович" (виконавець) та ТОВ "Індіан Солар Мліїв" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №25/05-23, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати всі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.
9.62. Згідно з пунктом 2.3 договору, виконавець направляє клієнту два примірники підписаного та скріпленого печаткою виконавця акта надання послуг. Строки та періодичність надання клієнту актів виконавцем визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору.
9.63. Відповідно до пункту 2.4 договору, клієнт зобов'язується протягом 5 календарних днів з моменту отримання актів підписати акти, скріпити їх своєю печаткою (за її наявності) та повернути один оригінальний примірник виконавцю. У разі, якщо на протязі зазначеного в цьому пункті строку виконавець не отримає підписаний клієнтом примірник акта, акт вважається підписаним сторонами, а послуги такими, що надані належним чином на першу календарну дату, що слідує за спливом вказаного строку.
9.64. Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг клієнту згідно з цим договором, визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
9.65. Також, 24.05.2023 сторонами укладено додаток №1 до вказаного договору, згідно з яким сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом виконавцю за послуги щодо представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі за позовом клієнта до ДП "Гарантований покупець" про стягнення з останнього заборгованості за договором №1845/02/21 від 23.06.2021, складає 20 000,00 грн.
9.66. Сторонами 31.08.2023 складено та підписано акт надання послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що виконавець дійсно надав клієнту послуги, що вказані в цьому акті. Детальна інформація щодо наданих виконавцем послуг (повний перелік фактично наданих послуг, витрачений час роботи адвокатів) міститься в описі деталізованого обсягу наданих послуг від 31.08.2023 до додатку №1 від 24.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 24.05.2023 №25/05-23, за які ТОВ "Індіан Солар Мліїв" здійснило оплату за рахунком від 24.05.2023 №4919, згідно з платіжною інструкцією від 25.05.2023 №728.
9.67. Позивачем також долучено до матеріалів справи вищенаведений опис деталізованого обсягу наданих послуг від 31.08.2023, який містить перелік наданих виконавцем послуг та час виконання.
9.68. Надані адвокатським об'єднанням послуги з правової допомоги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.05.2023 №728 на суму 24 000,00 грн.
9.69. До суду першої інстанції відповідачем подано заперечення щодо розміру адвокатських витрат, заявлених позивачем, у яких просив відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, а у разі задоволення клопотання обмежити розмір витрат ТОВ "Індіан Солар Мліїв" на професійну правничу допомогу до 1,00 грн. У поданих до суду запереченнях щодо розміру адвокатських витрат відповідач, зокрема, вказав на те, що стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності. Витрати часу на складання позовної заяви, а також інших документів є явно завищеними та не підлягають задоволенню.
9.70. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, враховуючи включення у заявлений до стягнення з відповідача необґрунтований розмір витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (розмір нарахованого ПДВ), дійшов висновку про стягнення відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн, яка є обґрунтованою.
9.71. Колегія суддів апеляційного суду погодилась з такими висновками та зазначила, що відповідачем у наданих запереченнях проти клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не доведено неспівмірності заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу з виконаною Адвокатським об'єднанням "Гвоздій та Оберкович" роботою щодо представлення інтересів позивача у даному судовому процесі.
9.72. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.
9.73. Верховний Суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
9.74. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
9.75. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
9.76. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
9.77. Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
9.78. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
9.79. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
9.80. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
9.81. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
9.82. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
9.83. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
9.84. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
9.85. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 20 000 грн.
9.86. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
9.87. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
9.88. У касаційній скарзі ДП "Гарантований покупець" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у низках постанов Верховного Суду щодо застосування статей 126, 129 ГПК України (див. пункти 5.1. цієї постанови).
9.89. Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судами попередніх інстанцій, а застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.
9.90. Крім того, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода скаржників із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується на його користь у суді першої інстанції, не свідчить про порушення судом статей 126, 129 ГПК України.
9.91. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9.92. Щодо доводів касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 Верховний Суд зазначає таке.
9.93. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, колегією суддів встановлено, що 01.11.2023 сторонами укладено додаток №2 до договору від 24.05.2023 №25/05-23, згідно з яким сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом виконавцю за послуги щодо представництва інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/9725/23 за апеляційною скаргою ДП "Гарантовпний покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 позовом клієнта до ДП "Гарантований покупець" про стягнення з останнього заборгованості за договором від 23.06.2021 №1845/02/21, складає 25 000,00 грн.
9.94. Пунктом 1.4 додатку №2 до договору встановлено, що загальна сума кожного рахунку збільшується на суму ПДВ.
9.95. Сторонами 24.11.2023 складено та підписано акт надання послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що виконавець дійсно надав клієнту послуги, що вказані в цьому акті. Детальна інформація щодо наданих виконавцем послуг (повний перелік фактично наданих послуг, витрачений час роботи адвокатів) міститься в описі деталізованого обсягу наданих послуг від 24.11.2023 до додатку №2 від 01.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 24.05.2023 №25/05-23, за які ТОВ "Індіан Солар Мліїв" здійснило оплату за рахунком від 21.11.2023 №5247.
9.96. Позивачем також долучено до матеріалів справи вищенаведений опис деталізованого обсягу наданих послуг від 24.11.2023, який містить перелік наданих виконавцем послуг та час виконання.
9.97. Надані адвокатським об'єднанням послуги з правової допомоги оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.11.2023 №921 на суму 30 000,00 грн.
9.98. У поданих до суду запереченнях щодо розміру адвокатських витрат відповідач, зокрема, вказав на те, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними. При цьому, доказів або обґрунтувань, в тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність визначення ТОВ "Індіан Солар Мліїв" суми витрат на правничу допомогу або неналежність послуг адвоката, ДП "Гарантований покупець" суду не надано.
9.99. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції врахував надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторін, відсутність обґрунтованого клопотання ДП "Гарантований покупець" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
9.100. Верховний Суд при касаційному перегляді додаткової постанови постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 не виявив у діях суду порушень приписів статей 126, 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судом статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судом оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.
9.101. Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржник у касаційній скарзі не були враховані судом апеляційної інстанції, а застосування судом приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду.
9.102. Таким чином, доводи касаційної скарги відхиляються Судом.
9.103. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи ТОВ "Індіан Солар Мліїв", викладені у відзивах на касаційні скарги та додаткових пояснень у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.
9.104. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
9.105. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
9.106. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
9.107. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
9.108. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
9.109. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
9.110. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 9 цієї постанови.
10.2. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
10.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
10.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 цієї статті, касаційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
11. Судові витрати
11.1. Судовий збір, сплачений ДП "Гарантований покупець" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
11.2. Щодо означеного ТОВ "Індіан Солар Мліїв" у відзивах та усного клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі №910/9725/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.
2. Касаційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/9725/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023, ухвалену за результатом перегляду додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2023, та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №910/9725/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя А. Ємець