31 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10968/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В. (головуючої), Ємця А. А. та Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги компанії Ворекс ЛЛС (VOREX LLC) (далі - Компанія)
на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"
до: 1) акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Товариство);
2) Компанії
про визнання недійсним та скасування рішення та визнання недійсним договору поставки трубної продукції,
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 зі справи № 910/10968/23 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 22.08.2024 об 11:00.
Компанія 26.07.2024 (через систему "Електронний суд") подала до суду касаційної інстанції заяву, у прохальній частині якої просить зупинити дію рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 зі справи № 910/10968/23 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку.
Також від Компанії 29.07.2024 (через систему "Електронний суд") надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційна скарга (зареєстрована судом 30.07.2024), в якій скаржник просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 зі справи № 910/10968/23 з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушено норми процесуального права, зокрема, частини третю та четверту статті 2, статті 4, 13, 14, частину третю статті 46, частини першу, третю та четверту статті 236, частину другу статті 237, статтю 162 ГПК України, пункти 6, 25 частини першої статті 1, пункт 3 частини другої статті 16, пункт 2 частини другої статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладених, у постановах Верховного Суду, які скаржник зазначає у касаційній скарзі;
обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пунктів 1 та 3 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи про витребування доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд, враховуючи, що остання подана в межах строків, встановлених статтею 288 ГПК України та відповідає вимогам статті 290 ГПК України, дійшов висновку що подані матеріали достатні для відкриття касаційного провадження з підстав, наведених у скарзі.
Водночас Суд, розглянувши матеріали поданої заяви про зупинення дії оскаржуваних судових рішень у цій справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Подана заява Компанії обґрунтована її незгодою з ухваленими рішенням суду першої інстанції від 22.02.2024 та постановою суду апеляційної інстанції від 16.07.2024 у цій справі, оскільки останні, на її думку, ухвалені з грубим порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у подібних справах, а також тим, що у випадку невжиття заходів зупинення дії оскаржуваних судових рішень можливе втручання у господарську діяльність Компанії, зокрема у взаємовідносини з Товариством, адже договір, що був визнаний недійсним фактично був виконаний (товар поставлений), однак між сторонами залишилися невирішними фінансові питання (зустрічного характеру).
Крім того, заявник посилається на те, що Товариство незаконно здійснило стягнення суми банківської гарантії, про що існує судовий спір у іншій справі №910/294/24, а позивачем у подальшому може бути ініційовано судовий спір про застосування наслідків недійсності договору - реституції, у зв'язку з чим повторний розгляд справи або скасування оскаржуваних рішень не призведуть до належного захисту прав та інтересів як Компанії, так і Товариства.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз вказаної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
Законом не визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд має право зупинити виконання оскарженого рішення суду або його дію. Свобода суддівського розсуду не є необмеженою, оскільки такі дії суд вчиняє після набрання рішенням законної сили, а однією з основних засад судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Тому зупинення виконання (дії) рішення суду допускається лише у виняткових випадках.
Заявник має обґрунтувати та довести, що не зупинення виконання рішення або його дії може мати незворотні наслідки.
Однак сама лише незгода заявника з ухваленими судовими рішеннями та посилання на ймовірне ініціювання у майбутньому позивачем у цій справі судового спору про застосування наслідків недійсності договору - реституції та настання у зв'язку з цим негативних наслідків для заявника, не можуть бути безумовною та достатньою підставою для зупинення їх виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження, а тому Суд і не може ставити під сумнів законність судових рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі судові рішення оскаржено і заявник вважає їх незаконними.
Крім того, заявником не доведено, що захист прав скаржника, його свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, враховуючи, що зупинення виконання судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, оскільки на доведення таких підстав не наведено документально обґрунтованих обставин, у Суду відсутні підстави для задоволення зазначеного клопотання.
Керуючись статтями 234, 294, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Ворекс ЛЛС (VOREX LLC) на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 зі справи № 910/10968/23.
2. Призначити розгляд касаційної скарги до спільного розгляду з касаційною скаргою акціонерного товариства "Укргазвидобування" у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 22 серпня 2024 року об 11:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. 302.
3. Надати учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу до 16 серпня 2024 року.
4. У задоволенні заяви Ворекс ЛЛС (VOREX LLC) про зупинення дії рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 зі справи № 910/10968/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова