30 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 921/748/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та Малашенкової Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційні скарги комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" (далі - Підприємство) та Тернопільської міської ради (далі - Міськрада)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024
(головуючий суддя - Якімець Г.Г., судді Бойко С.М. і Бонк Т.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпрайм" (далі - Товариство)
до комунального некомерційного підприємства "Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня" (далі - Лікарня)
про стягнення 7 057 337,99 грн.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2024, у зв'язку із відпусткою суддів Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Ємець А.А. і Малашенкова Т.М.
Товариство звернулося до суду з позовом до Лікарні про стягнення заборгованості в сумі 7 057 337,99 грн. за договорами від 26.10.2022 №415 та від 25.11.2022 №460.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024: заяву Товариства про відмову від частини позовних вимог прийнято до розгляду; спільну заяву Товариства та Лікарні про затвердження мирової угоди у справі № 921/748/23 задоволено; затверджено мирову угоду від 05.02.2024 у справі № 921/748/23, укладену між Товариством та Лікарнею у редакції, викладеній у резолютивній частині ухвали.
Міськрадою та Підприємством подано апеляційні скарги на згадане рішення до Західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційне провадження за апеляційними скаргами Міськради та Підприємства на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024 закрито.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Міськрада просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 про закриття апеляційного провадження, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Так, за доводами касаційної скарги Міськради:
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушенні норми процесуального права, зокрема статті 192, 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 77, 78 Господарського кодексу України;
- протягом 2023 року Лікарня дофінансовувалося з місцевого бюджету; від 07.11.2023 Лікарня перебуває в процесі припинення, що не передбачає здійснення ним повноцінної діяльності та отримання від Національної служби охорони здоров'я фінансування;
- затверджена господарським судом Тернопільської області мирова угода не може бути виконана та порушує права інших осіб, зокрема, права Міськради, яка є засновником комунального некомерційного підприємства (Лікарні), і у разі неспроможності підприємства задовольнити вимоги кредитора, в порядку статей 77, 78 Господарського кодексу України, має саме Міськрада, яка буде нести відповідальність за результат господарської діяльності її некомерційного підприємства.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 про закриття апеляційного провадження, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підприємство у касаційній скарзі зазначаючи про порушенням судом апеляційної інстанції статей 50, 192, 254 ГПК України, неправильне застосування статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 55 Конституції України, вказує, що затверджена господарським судом Тернопільської області мирова угода, яка підписана неуповноваженою на це особою, а саме директором Лікарні, є невиконуваною та не може бути виконана відповідачем через те, що з жовтня 2023 року Лікарня дофінансовується з місцевого бюджету та власних вільних коштів немає. Це в свою чергу призводить до порушення прав та інтересів інших осіб, в даному випадку Підприємства, яка стає згідно з рішенням Міськради від 03.11.2023, правонаступником Лікарні.
Товариство у відзивах на касаційні скарги Міськради та Підприємства зазначає, про правильність висновку суду апеляційної інстанції, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024 не було вирішено судом жодного питання про права, інтереси та (або) обов'язки Міськради та Підприємства, а, отже, суд апеляційної інстанції правомірно закрив апеляційне провадження за їх скаргами; просить касаційні скарги Міськради та Підприємства залишити без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 - без змін.
У постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.
Лікарнею (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір від 26.10.2022 № 415, за умовами якого, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - медичне обладнання та вироби медичного призначення. Ціна договору 2 933 919 грн.
Поставка товару за вказаним договором підтверджується видатковою накладною від 23.01.2023 № 30441 на суму 2 933 919 грн.
Лікарнею (замовник) та Товариством (постачальник) укладено договір від 25.11.2022 №460, за умовами якого постачальник передає у власність замовника товар ("Устаткування для операційних блоків", "Комплект для артроскопії"). Ціна договору 3 050 000 грн.
Поставка товару за вказаним договором підтверджується видатковою накладною від 23.12.2022 №306 на суму 3 050 000 грн.
Докази оплати поставленого товару у матеріалах справи відсутні.
Товариство 15.09.2023 звернулося до Лікарні з претензією про сплату заборгованості в сумі 6 318 347,47 грн.
Потім, 01.11.2023 Товариство звернулося до суду з даним позовом про стягнення з Лікарні заборгованості в сумі 7 057 337,99 грн., з яких: 2 993 919 грн. - основний борг, 79 215,81 грн. інфляційні втрати, 60 527,15 грн. - 3% річних (за договором від 26.10.2022 №415) та 3 050 000 грн. основний борг, 106 750 грн. інфляційні втрати, 70 693,15 грн. - 3% річних, 756 232,88 грн. пеня (за договором від 25.11.2022 №460).
Позивач подав до суду першої інстанції заяву про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення пені за порушення зобов'язань щодо терміну оплати за договором від 25.11.2022 №460 у сумі 756 232,88 грн.
Товариством та Лікарнею подано до суду першої інстанції спільну заяву про затвердження мирової угоди.
Суд першої інстанції, дослідивши текст поданої сторонами мирової угоди, встановив, що її умови стосуються прав та обов'язків сторін щодо предмету позову. Мирова угода укладена в інтересах сторін, не зачіпає інтересів третіх осіб і не суперечить вимогам чинного законодавства. Мирову угоду підписано повноважними особами, а саме: директором Товариства - Наталією Литкіною та директором Лікарні - Артимовичем А.І.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі - Міськради та Підприємства, виходив з такого.
Предметом позову у цій справі є вимога Товариства про стягнення з Лікарні заборгованості в сумі 7 057 337,99 грн. за договорами від 26.10.2022 № 415 та від 25.11.2022 № 460, укладеними між вказаними особами.
При вирішенні спору у цій справі, суд першої інстанції досліджував обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача (Лікарні) заборгованості перед Товариством даними договорами, поряд з тим, в процесі розгляду справи сторонами укладено мирову угоду та така затверджена судом.
Міськрада не є стороною договорів від 26.10.2022 №415 та від 25.11.2022 №460 та не має правовідносин з позивачем, в тому числі і тих, які могли б досліджуватися в межах розгляду цієї справи, а судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди не було вирішено питання про права, інтереси та/або обов'язки Міськради.
Жодних посилань на права чи обов'язки засновника Лікарні - Міськради ухвала суду першої інстанції від 12.02.2024 не містить; питання про права та обов'язки Міськради судом першої інстанції при прийнятті ухвали не вирішувалися.
З приводу апеляційної скарги Підприємства, яке зазначало, що є правонаступником відповідача у справі - Лікарні, суд апеляційної інстанції зазначив, що, як станом на час укладення мирової угоди, так і станом на час затвердження останньої судом, Лікарня не була припинена, а перебувала в процесі реорганізації, а мирова угода підписана уповноваженою на те особою керівником/головою комісії з припинення Лікарні - Артимовичем А.І. Станом на час підписання мирової угоди відомості щодо повноважень Артимовича А.І. було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Твердження Підприємства про те, що ухвалою суду першої інстанції вирішено питання про його права, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки, станом на час затвердження мирової угоди підприємство відповідача не було припинено, а лише Лікарня перебувала в стані припинення, шляхом реорганізації, відтак такий зв'язок із відповідачем у справі може виникнути у Підприємства на майбутнє та не свідчить, що при прийнятті ухвали суд першої інстанції вирішив питання про права/обов'язки майбутнього правонаступника відповідача. Крім того, відповідач у справі (Лікарня) не була замінена на його правонаступника та така заява під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у матеріалах справи відсутня.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини ухвали господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024 у справі №921/748/23 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки скаржників Міськради та Підприємства.
Причиною подання касаційних скарг стала незгода Міськради та Підприємства із закриттям апеляційного провадження за їх апеляційними скаргами у даній справі.
Щодо розгляду касаційної скарги Міськради
Відповідно до положень ГПК України:
- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17);
- обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси (частина третя статті 18);
- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254);
- суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 264).
Особа, яка не брала участь у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і в зв'язку з цим звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, зобов'язана довести наявність у неї правового зв'язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування такого: судом вирішено питання про її права, інтереси чи обов'язку; відповідний зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинне безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов'язки такої особи у спірних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та/або обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та/або обов'язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та/або обов'язки особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Відповідний правовий висновок Верховного Суду є сталим і неодноразово викладався в його судових рішеннях (зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 914/2259/17, від 17.04.2023 у справі № 914/1643/19).
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і стороною у справі, через що відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
З урахуванням наведеного та з'ясувавши, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.02.2024 з цієї справи не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки засновника Лікарні - Міськради, предметом позову була заборгованість, яка за твердженням позивача, утворилася внаслідок неналежного виконання обов'язків щодо оплати Лікарнею, а не Міськрадою, твердження останньої про порушення прав/обов'язків не перебували у безпосередньому зв'язку з правочином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження зі справи за апеляційною скаргою Міськради.
Доводи касаційної скарги Міськради даного висновку не спростовують.
Верховний Суд погоджується з доводами, викладеними у відзиві Товариства на касаційну скаргу Міськради, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові.
Щодо розгляду касаційної скарги Підприємства
Як встановив суд апеляційної інстанції, на час постановлення ухвали суду першої інстанції від 12.02.2024 Лікарня перебувала в процесі припинення шляхом реорганізації, за рішенням засновника (Міськради), про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 104 ЦК України).
При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).
Апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги Підприємства залишено поза увагою, що право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції мають також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання не лише про їхні права та (або) обов'язки, а ще й про інтереси (стаття 254 ГПК України).
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, рішенням Міськради від 03.11.2023 №8/32/19 з метою реалізації концепції розвитку галузі охорони здоров'я на території Тернопільської міської територіальної громади, керуючись статтями 106-107 ЦК України, статтею 59 Господарського кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2023 №174 "Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров'я" вирішено реорганізувати Лікарню шляхом приєднання до Підприємства, про що було відомо суду апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги Підприємства.
Передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи. Однак судом апеляційної інстанції було прийнято оспорюване рішення без дослідження таких обставин.
Однак поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися дати прийняття рішення Міськради, звернення з даним позовом до суду і дата подання заяви про затвердження мирової угоди до суду першої інстанції, - відтак чи відбулося правонаступництво і в якого обсязі/мірі.
Отже, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою з'ясування питання, чи прийнята оскаржувана Підприємством ухвала суду першої інстанції про затвердження мирової угоди безпосередньо про інтереси Підприємства і які конкретно, внаслідок чого, не встановивши всіх обставин справи, дійшов передчасних висновків про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої стаття 264 ГПК України, зокрема, що судовим рішенням не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов'язки Підприємства.
З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги Підприємства визнаються Судом частково обґрунтованими.
Доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу Підприємства, не знайшли свого підтвердження.
Таким чином перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги Підприємства та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, дійшов висновку, що апеляційний господарський суд припустився порушення приписів пункту пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України, тому наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 20.05.2024 та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Понесені Міськрадою у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Міськраду, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Оскільки за касаційною скаргою Підприємства справа підлягає передачі на розгляд суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює остаточний розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 129, 300, 304, 308, 309, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Тернопільська комунальна міська лікарня №2" задовольнити частково.
3. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 921/748/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Малашенкова