23 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/536/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях,
2) Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація»
про визнання незаконним та скасування в певній частині наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 30.04.1999 № 334 та зобов'язання повернути державі протирадіаційне укриття.
У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Мовчан О. В. та представник Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» - Голуменков В. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненський та Житомирській областях (далі - РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях та/або відповідач-1) та Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (далі - ТДВ «Рівнефармація» та/або відповідач-2) про: визнання незаконним та скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - РВ Фонду по Рівненській області) від 30.04.1999 № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація»» у частині передачі в складі будівлі аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному, 420 кв. м підвального приміщення, яке є протирадіаційним укриттям № 66780; зобов'язання ТДВ «Рівнефармація» повернути державі в особі РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 66780 площею 420 кв. м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху будівлі аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному.
1.2. Позовні вимоги арґументовані тим, що, аналізуючи норми законодавства, чинні як на момент прийняття Рівненською обласною радою рішення від 25.02.1995 № 25 «Про перелік об'єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації у 1995 році», так і на час видачі РВ Фонду по Рівненській області наказу від 30.04.1999 № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація»», захисні споруди цивільного захисту було віднесено до об'єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв'язку з чим такі споруди не могли переходити із державної чи комунальної власності у приватну. Однак захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 66780) всупереч законодавчої заборони було передано в приватну власність ТДВ «Рівнефармація» у складі будівлі аптеки № 121.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, на виконання Державної програми приватизації та Указу Президента України від 30.12.1994 № 827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні», Рівненською обласною радою прийнято рішення від 25.02.1995 № 25 «Про перелік об'єктів комунальної власності області, що підлягають приватизації у 1995 році», яким затверджено переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області та підлягають приватизації згідно з додатками. Зокрема, одним із додатків вказаного рішення від 25.02.1995 № 25 затверджено «Перелік підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів»» (далі - Перелік). До вказаного Переліку Рівненською обласною радою віднесено Рівненське обласне виробниче об'єднання «Фармація».
Крім того, Рівненською обласною радою було вирішено передати РВ Фонду по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області, включені до Переліку.
На підставі наказу РВ Фонду по Рівненській області від 21.03.1995 № 88 «Про затвердження комісії з підготовки до приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація»» була проведена інвентаризація та здійснена оцінка вартості майнового комплексу - Рівненське обласне виробниче об'єднання «Фармація».
Відповідно до документа: «Відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв станом на 01 січня 1995 року» до складу цілісного майнового комплексу Рівненське обласне виробниче об'єднання «Фармація», окрім іншого, входила будівля аптеки № 121, розташована за адресою: вул. Київська, 78 д, м. Рівне.
Результати проведеної інвентаризації та оцінка вартості майнового комплексу Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація», затверджено наказом РВ Фонду по Рівненській області від 28.04.1995 № 244, яким також було затверджено статут утвореного Відкритого акціонерного товариства «Рівнефармація» (далі - ВАТ «Рівнефармація»).
У пункті 1.1 статуту закріплено, що ВАТ «Рівнефармація» засноване на частині майна Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» РВ Фонду по Рівненській області шляхом перетворення об'єкта, що перебував у державній власності, у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 «Про заходи забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів».
Відповідно до пункту 3.3 статуту ВАТ «Рівнефармація» є правонаступником майнових прав і обов'язків Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» в частині державного майна, що ввійшло до статуту товариства.
30.04.1999 РВ Фонду по Рівненській області видано наказ № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація»», відповідно до якого передано у власність товариства майно згідно з доданим переліком, в якому, окрім іншого, будівля аптеки № 121, розташована за адресою: вул. Київська, 78 д, м. Рівне, інвентаризаційний номер 204.
24.05.1999 на підставі наказу РВ Фонду по Рівненській області від 30.04.1999 № 334 Рівненським міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право колективної власності на приміщення аптеки № 121 загальною площею 1578,8 кв. м, 1978 року побудови.
Відповідно до технічного паспорта об'єкта нерухомості № 39146, приміщення аптеки № 121 включає: адмінкорпус під літ. «А-3», підвал під літ. «Пд-А3», ганок під літ. «а1», ганок під літ. «а2», ганок під літ. «а3», ганок під літ. «а4», приямок під літ. «а5», люк загруз. під літ. «а6», вхід у підвал під літ. «а7», приямок під літ. «а4», приямок під літ. «а5», приямок під літ. «а6», вхідний ганок під літ. «а7», приямок під літ. «а8», приямок під літ. «а9», приямок під літ. «а10», приямок під літ. «а11». Будівля аптеки № 121, а саме адмінкорпус під літ. «А-3» складається із трьох поверхів та підвального приміщення під літ. «Пд-А3» площею 653,3 кв. м.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідно до інформації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (лист від 03.08.2022 № 6205-3537/62-06/2), в електронному обліку захисних споруд, звіреному з документальним обліком, який веде Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації, за адресою: вул. Київська, 78 д, м. Рівне, обліковано протирадіаційне укриття № 66780, балансоутримувач - ТДВ «Рівнефармація».
Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що про наявність в приміщенні триповерхової будівлі на вул. Київська, 78 д у м. Рівному вбудованої захисної споруди (протирадіаційного укриття) свідчать облікові картки протирадіаційного укриття № 66780, одна з яких датована 18.11.1981, яка оформлена та завірена відтиском печатки Рівненського обласного виконавчого комітету Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - УРСР). Так, пунктом 1 облікової картки протирадіаційного укриття вказано адресу, а саме (мовою оригіналу): «г. Ровно, ул. К. Либкнехта, 78 д». При цьому власником протирадіаційного укриття № 66780 зазначено (мовою оригіналу): «Областное аптечное управление облисполкома».
У вказаній обліковій картці протирадіаційного укриття № 66780 також зазначено, що дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття 1978 рік, його площа становить 420 кв. м, місткість - 840 чоловік, а також, що укриття вбудоване в будівлю.
У 1995 році облікову картку протирадіаційного укриття № 66780 було переоформлено та завірено відтиском печатки ВАТ «Рівнефармація».
У пункті 1 зазначеної облікової картки протирадіаційного укриття № 66780 вказано адресу останнього, а саме: вул. Київська, 78 д, м. Рівне. Власником протирадіаційного укриття № 66780 вказано ВАТ «Рівнефармація». Дата введення в експлуатацію протирадіаційного укриття - 1978 рік.
У розділі «Технічна характеристика» облікової картки протирадіаційного укриття № 66780 вказано, що його площа становить 150 кв. м, місткість - 200 чоловік. Інші відомості залишилися незмінними.
Судами попередніх інстанцій також установлено, що інформація аналогічного змісту щодо розташування та технічних характеристик протирадіаційного укриття № 66780 міститься також в обліковій картці протирадіаційного укриття 2022 року, яка завірена печаткою власника, зокрема, ТДВ «Рівнефармація».
У зв'язку із наявністю розбіжностей у розділі «Технічна характеристика» облікових карток протирадіаційного укриття № 66780, датованих 18.11.1981 та 20.06.2022, зокрема, щодо його площі та місткості, Рівненською окружною прокуратурою скеровано до Департаменту цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації лист № 50-56-2696вих-23 щодо повідомлення причин зазначених розбіжностей.
10.04.2023 Департаментом цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації надано відповідь (лист від 10.04.2023 №вих-1419/03-07/23), де зазначалося, що облік захисних споруд здійснюється її балансоутримувачем шляхом складання облікової картки захисної споруди та паспорта захисної споруди за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.07.2018 № 579. Документи паперового обліку підлягають коригуванню або складенню заново у разі зміни у захисних властивостях та технічних характеристиках захисної споруди. У разі незаконного та неправомірного оформлення нових облікових документів, облік фонду захисних споруд ведеться на підставі оригіналів вже існуючих облікових документів.
Департамент цивільного захисту та охорони здоров'я населення Рівненської обласної державної адміністрації також у вказаному листі повідомив, що відповідно до реквізитів облікової картки захисної споруди цивільного укриття №обл-66780, протирадіаційне укриття площею 420 кв. м та об'ємом 1260 куб. м.
Як убачається з матеріалів справи, одна з облікових карток протирадіаційного укриття № 66780 датована 1981 роком, тому на момент виконання Державної програми приватизації, Указу Президента України від 30.12.1994 № 827 «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» та рішення Рівненської обласної ради від 25.02.1995 № 25 щодо приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація», проведення інвентаризації майнового комплексу останнього та підписання 30.04.1999 РВ Фонду по Рівненській області наказу № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація», будівля аптеки № 121, що розташована на вул. Київській, 78 д у м. Рівному, містила захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - протирадіаційне укриття № 66780.
З матеріалів справи вбачається, що протирадіаційне укриття № 66780 було виявлено в ході проведеного в межах кримінального провадження № 4202081110000076 огляду підвального приміщення будівлі аптеки № 121, яка відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є приватною власністю ТДВ «Рівнефармація», що також підтверджено наданими представником ТДВ «Рівнефармація» доповненнями до протоколу огляду.
Крім того, згідно з наданими представником ТДВ «Рівнефармація» доповненнями до протоколу огляду від 30.09.2022 оглянуті підвальні приміщення аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному, в тому числі підвальне приміщення, біля входу в яке розміщена вивіска захисної споруди № 66780, є приватною власністю ТДВ «Рівнефармація» як правонаступника ВАТ «Рівнефармація», яке останнє набуло у приватну власність на підставі наказу РВ Фонду по Рівненській області від 30.04.1999 № 334 та реєстраційного посвідчення, виданого Рівненським міським бюро технічної інвентаризації. Представником ТДВ «Рівнефармація» також вказувалося, що дані приміщення не є сховищем чи укриттям.
Разом з тим судами установлено, що утворене в процесі приватизації Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» ВАТ «Рівнефармація» оформило нову облікову картку протирадіаційного укриття № 66780, у пункті 2 якої замінило (мовою оригіналу) «Областное аптечное управление облисполкома» на «ВАТ "Рівнефармація». Дані зміни до облікової картки протирадіаційного укриття № 66780 завірено печаткою власника - ВАТ «Рівнефармація».
У подальшому новим власником (правонаступником ВАТ «Рівнефармація») ТДВ «Рівнефармація» 20.06.2022 також було оформлено нову облікову картку протирадіаційного укриття № 66780, у пункті 2 якої ВАТ «Рівнефармація» замінено на «ТДВ «Рівнефармація». Ці зміни до облікової картки протирадіаційного укриття № 66780 також було завірено печаткою нового власника - ТДВ «Рівнефармація».
Посилаючись на порушення відповідачами норм чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства щодо відчуження вказаного вище нерухомого майна з особливим правовим статусом (як захисної споруди цивільного захисту), Прокурор звернувся до місцевого господарського суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування в певній частині наказу РВ Фонду по Рівненській області від 30.04.1999 № 334 та зобов'язання повернути державі протирадіаційне укриття № 66780.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 у справі № 918/536/23 (суддя Бережнюк В. В.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ від 30.04.1999 № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація»», виданий РВ Фонду по Рівненській області, в частині передачі в складі будівлі аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному, 420 кв. м підвального приміщення, яке є протирадіаційним укриттям № 66780; зобов'язано ТДВ «Рівнефармація» повернути державі в особі РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 66780 площею 420 кв. м, що знаходиться в приміщенні підвального поверху будівлі аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному; присуджено до стягнення з ТДВ «Рівнефармація» на користь Рівненської обласної прокуратури 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору; присуджено до стягнення з РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях на користь Рівненської обласної прокуратури 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3.2. Досліджуючи питання щодо повноважень Прокурора на звернення з позовом, місцевий господарськи суд установив, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави, є РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях. Проте Прокурор обґрунтовано визначив себе самостійним позивачем, адже РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях в цьому спорі має бути відповідачем, оскільки саме цей орган видав оспорюваний наказ про передачу спірного майна у власність ТДВ «Рівнефармація», який, за твердженням Прокурора, є незаконним та порушує інтереси держави.
Судове рішення по суті спору мотивоване тим, що правовий статус підвального приміщення площею 420 кв. м, розташованого за адресою: вул. Київська, 78 д, м. Рівне, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) підтверджено матеріалами цієї справи. Суд дійшов висновку, що існують правові підстави для визнання недійсним частини наказу від 30.04.1999 № 334 «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Рівнефармація»», виданого РВ Фонду по Рівненській області, в частині передачі в складі будівлі аптеки № 121, розташованої на вул. Київській, 78 д у м. Рівному, 420 кв. м підвального приміщення, яке є протирадіаційним укриттям № 66780, оскільки вказаний наказ виданий з порушенням вимог Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94, Державної програми приватизації майна державних підприємств, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2545-ХІІ, Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (чинних на момент виникнення правовідносин) та став підставою для передачі протирадіаційного укриття № 66780 у власність ВАТ «Рівнефармація» (правонаступником якого є ТДВ «Рівнефармація»). Спірний наказ від 30.04.1999 № 334, що став підставою для вибуття з власності держави протирадіаційного укриття № 66780, видано саме РВ Фонду по Рівненській області. Враховуючи викладене, суд першої інстанції також дійшов висновку, що позовна вимога про повернення ТДВ «Рівнефармація» державі в особі РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 66780 площею 420 кв. м, що розташоване в підвальному приміщенні будівлі аптеки № 121, підлягає задоволенню.
3.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 (Бучинська Г. Б. - головуючий, судді: Маціщук А. В., Філіпова Т. Л.) рішення Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 у справі № 918/536/23 скасоване; прийнято нове рішення; в позові відмовлено.
3.4. Щодо права Прокурора на звернення до суду із даним позовом апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та правомірно звернувся до суду як самостійний позивач.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог по суті спору, апеляційний господарський суд виходив з того, що правовий статус підвального приміщення площею 420 кв. м, розташованого за адресою: вул. Київська, 78 д, м. Рівне, як захисної споруди (протирадіаційного укриття) не підтверджено належними та достовірними доказами, на підставі яких можна встановити належність спірного майна до протирадіаційного укриття № 66780.
Водночас апеляційний господарський суд, пославшись на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 та постановах Верховного Суду від 21.02.2023 у справі № 922/1057/20, від 07.03.2023 у справі № 911/632/19, звернув увагу на те, що вимога про визнання наказу від 30.04.1999 № 334 незаконним та його скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до повернення спірного майна в цій справі.
Суд апеляційної інстанції, також звернувши увагу на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 12.03.2024 у справі № 918/7/23, зазначив, що позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність наказу без заявлення вимог про визнання його незаконним та скасування, оскільки такий наказ, за умови його невідповідності закону, не зумовлює правових наслідків, на які він спрямований.
Таким чином, апеляційний господарський суд наголосив на відсутні підстави для задоволення вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування наказу від 30.04.1999 № 334.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Прокурора про зобов'язання ТОВ «Рівнефармація» повернути державі в особі РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях протирадіаційне укриття № 66780, апеляційний господарський суд зазначив, що Прокурором не доведено наявності спірного укриття в будівлі аптеки № 121, а тому відсутні, відповідно, підстави для повернення такого об'єкта.
Апеляційний суд також акцентував увагу на тому, що з вимогою про повернення чи витребування державного чи комунального нерухомого майна повинен звертатися державний орган чи орган місцевого самоврядування, до повноважень якого належить управління таким майном, або Прокурор в особі такого органу, якщо цей орган неналежно виконує свої функції щодо забезпечення контролю за використанням майна. Отже, належним позивачем у таких спорах повинен бути орган, на користь якого має бути повернуте (витребуване) спірне майно.
Однак у даній справі Прокурор, визначивши орган, на користь якого має бути повернуте майно, зазначив його відповідачем у справі, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні такої вимоги.
Крім іншого, на переконання апеляційного господарського суду, Прокурор не врахував, що відповідно до рішення Рівненської обласної ради від 25.02.1995 № 25, яке додано до позовної заяви, затверджувався перелік об'єктів комунальної власності, які підлягали приватизації, серед яких і Рівненське обласне виробниче об'єднання «Фармація». Вимога Прокурора щодо повернення майна стосується повернення відповідачем-2 майна РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях, який відповідно до положень до Закону України «Про Фонд державного майна України» є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Отже, РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях на час звернення Прокурора з позовом здійснює управління об'єктами виключно державної власності, у зв'язку з чим Прокурором не доведено правомірність вимоги в частині визначення органу (РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях), на користь якого слід здійснити повернення.
Щодо застосування позовної давності у даній справі, то суд зазначив, що оскільки колегія суддів встановила відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування позовної даності задоволенню не підлягає.
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 918/536/23, Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 01.11.2023 - залишити в силі.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 918/249/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2244/19, від 24.03.2023 у справі № 922/3276/19, від 06.04.2021 у справі № 922/1668/20 щодо можливості повернення майна відповідачу-1 та звернення Прокурора до суду як самостійного позивача, у разі, якщо спір виник у зв'язку з неналежним виконанням органом місцевого самоврядування свої обов'язків.
4.4. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у контексті узаконення можливості подальшого перебування споруди цивільного захисту у приватній власності, незважаючи на протиправність процесу її відчуження з державної/комунальної власності внаслідок встановленої законодавством заборони на приватизацію таких об'єктів.
4.5. РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
4.6. ТДВ «Рівнефармація» у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У частині четвертій статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, яке врегульовує підстави представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, Верховний Суд зазначає про таке.
Верховний Суд звертає увагу на те, що 11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 925/1133/18, висновків в який колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати під час касаційного перегляду справи № 918/536/23.
Так, як убачається з матеріалів справи, Прокурор у цій справі № 918/536/23 звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18)).
Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру», серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Варто також звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як зазначалося вище, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
У позовній заяві, поданій у справі № 918/536/23, Прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття РВ Фонду по Рівненській області, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірним майном, незаконного наказу від 30.04.1999 № 334. Прокурор зазначив, що оскільки саме цей уповноважений орган (РВ Фонду по Рівненській області, а наразі РВ Фонду по Рівненській та Житомирській областях) допустив порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом і саме це обумовлює право Прокурора визначити себе самостійним позивачем. Метою ж заявленого Прокурором позову є повернення у власність держави незаконно переданої у приватну власність відповідача-2 захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття № 66780).
За встановленими у даній справі обставинами, Рівненська обласна рада рішенням від 25.02.1995 № 25 затвердила переліки об'єктів, що перебувають у комунальній власності області та підлягають приватизації, а також, зокрема включила Рівненське обласне виробниче об'єднання «Фармація» (правонаступником якого є відповідач-2) до переліку підприємств комунальної власності області, приватизація яких здійснюється відповідно до Указу Президента України від 26.11.1994 № 699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів». Цим же рішенням Рівненська обласна рада передала РВ Фонду по Рівненській області в управління об'єкти комунальної власності області, включені до відповідних переліків.
Таким чином, майно Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» належало до комунальної власності, його власником була Рівненська обласна рада, яка і прийняла рішення про приватизацію майна вказаного підприємства, у тому числі і будівлі аптеки № 121, в якій, за твердженням Прокурора, розташоване спірне протирадіаційне укриття № 66780.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.
Процедура приватизації майна Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» відбувалася за процедурою, передбаченою Указом Президента України від 26.11.1994 № 699/94, за положеннями якого відповідні об'єкти приватизації підлягали перетворенню у відкритті акціонерні товариства. Засновниками з боку держави таких відкритих акціонерних товариств визначено Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах та містах, які, починаючи з 1 січня 1995 року, є правонаступниками органів, уповноважених управляти державним майном, щодо управління майном об'єктів, зазначених у статті 1 цього Указу (статті 1, 3, 4 вказаного Указу).
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством на РВ Фонду по Рівненській області було покладено виконання повноважень органу приватизації державного та комунального майна (у спірних правовідносинах - повноваження засновника відкритого акціонерного товариства, що створювалося в результаті приватизації підприємства комунальної власності), що і обумовило передачу останньому повноважень з управління об'єктами комунальної власності області, щодо яких власником (Рівненською обласною радою) прийнято рішення про приватизацію.
З наведеного вбачається, що за наслідками процедури приватизації відбулося відчуження майна Рівненського обласного виробничого об'єднання «Фармація» з комунальної власності у приватну власність ВАТ «Рівнефармація», тоді як РВ Фонду по Рівненській області у процедурі приватизації цього підприємства (у тому числі при прийнятті наказу від 30.04.1999 № 334) діяв як орган приватизації та на виконання цієї функції реалізовував делеговані йому власником повноваження з управління майном комунальної власності.
У зв'язку з чим у спірних правовідносинах Рівненська обласна рада є органом, уповноваженим на виконання функцій власника спірного майна. Отже, Прокурор неправильно визначив орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі № 918/743/23, ухваленої у подібних правовідносинах та за участю тих самих сторін, який колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати під час касаційного перегляду справи № 918/536/23.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку, якщо суд встановить, що визначений прокурором орган не уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, тобто відбулося звернення прокурора в інтересах неналежного органу, це має процесуальним наслідком відмову в задоволенні відповідного позову.
З огляду на відсутність у Прокурора права на позов як самостійного позивача, що само по собі унеможливлює розгляд заявленого позову по суті, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність відмови в позові загалом є правильним, однак з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові. У зв'язку з чим Верховний Суд не розглядає та не оцінює доводи касаційної скарги щодо суті спору, оскільки здійснювати оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору суд має після встановлення наявності чи відсутності підстав для здійснення Прокурором представництва інтересів держави.
Верховний Суд також акцентує увагу на відсутності підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин, адже правовий висновок щодо відсутності у Прокурора підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах як самостійного відповідача викладено Верховним Судом у постанові від 26.06.2024 у справі № 918/743/23, який відповідно до положень частини четвертої статті 300 ГПК України враховано під час ухвалення судом касаційної інстанції рішення у цій справі.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає за можливе залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові. У зв'язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі № 918/536/23 залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ