номер провадження справи 19/113/24
01.08.2024 Справа № 908/1565/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛАН-ПАК” (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, оф. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34870651)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ'ЄР” (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 3, кв. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 31676992)
про стягнення 90 818,47 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 291 від 21.05.2024 (вх. № 1702/08-07/24 від 27.05.2024) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛАН-ПАК” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ'ЄР” про стягнення 90 818,47 грн. заборгованості, яка складається з основного боргу в розмірі 77 595,53 грн, пені в розмірі 10 537,62 грн., 3% річних в розмірі 1055,81 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1629,51 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов'язання за Договором поставки № С-1126 від 10.01.2022 щодо оплати поставленого позивачем товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 27.05.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1565/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 90 818,47 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, справа не є складною, а тому така справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1565/24; присвоєно справі номер провадження 19/113/24, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
17.06.2024 до суду від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 12509/08-08/24), відповідно до якого останній заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що 14.03.2024 на адресу позивача була направлена Рекламація вих. № 1403/1, у якій зазначено, що з поставок за рахунками № 3403 від 07.12.2023 було виявлено невідповідність згідно узгодженого макету на 330 тис. штук пакетів. Рекламація була направлена на адресу позивача електронною поштою, яка використовувалась сторонами при здійсненні листування за Договором. Проте в порушення умов п. 4.4 Договору, позивач не повідомив відповідача про результати розгляду рекламації, заходів щодо заміни неякісного Товару не вжив. Також в порушення умов п. 2.1 Договору, позивач не надав на адресу відповідача сертифікат якості на партію Товару, поставлену за видатковою накладною № 3314 від 07.12.2023. Враховуючи, що позивачем поставлено Товар неналежної якості, у відповідача не виникло обов'язку оплати даного товару. Крім цього, оскільки Товар поставлений відповідачу без сертифіката якості, неможливо встановити гарантійний термін (термін придатності) на поставлений Товар, тобто встановити, чи приданий він до використання, чи підлягає заміні відповідно до п. 4.7 Договору. Щодо нарахування пені відповідач зазначає, що п. 10.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили. Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення. Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем, а отже з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності, дотримання балансу інтересів сторін, у нарахуванні пені позивачу має бути відмовлено у зв'язку із наявністю форс-мажорних обставин.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1565/24 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 01.08.2024.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АЛЛАН-ПАК” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ'ЄР” (Покупець) був укладений Договір поставки № С-1126 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується у встановлені терміни, в порядку і на умовах, визначених договором, за кількістю і в асортименті у відповідності із замовленням Покупця, передати у власність Покупця плівку, сировину, обладнання, матеріали та інші товари (Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти Товар та сплатити його вартість за цінами, попередньо узгодженими сторонами.
Пунктами 1.2-1.4 Договору встановлено, що на підставі листа-заявки Покупця Продавець складає і направляє Покупцю на узгодження специфікацію, в якій вказується асортимент, кількість, ціна Товару, загальна вартість партії Товару, умови і термін поставки Товару, умови і термін оплати Товару, а також рахунок на оплату партії Товару. Товар поставляється по асортименту, найменуванню, кількості, ціні, технічним характеристикам, попередньо погодженими сторонами в специфікації, та зазначеними Продавцом в супроводжуючих постачання документах. Продавець здійснює поставку Товару окремими партіями відповідно до заявок Покупця протягом всього часу дії Договору. Партією вважається Товар, поставлений по одній специфікації та зазначений в одній видатковій накладній.
Відповідно до Специфікації № 35 від 07.12.2023 до Договору, яка підписана сторонами, кількість Товару 317 тис. шт., загальною вартістю 79 248,73 грн. Умови оплати: 100 % попередня оплата за Товар.
Згідно з п.п. 3.6, 3.7 Договору, сторони визнають, що партія Товару поставляється з супроводжуючими постачання документами, якими є специфікація, товарно-транспортна накладна, рахунок на оплату та видаткова накладна на Товар, яка після підписання її сторонами є узгодженням асортименту Товару, його кількості, ціни, термінів виготовлення і постачання, супровідні документи та специфікації є невід'ємною частиною Договору. Моментом здійснення поставки Товару і моментом виконання зобов'язань по постачанню Продавцем вважається дата передачі-приймання Товару в місці поставки, що підтверджується підписанням відповідної накладної уповноваженим представником Покупця.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 79 248,73 грн, що підтверджується двосторонньо підписаною сторонами видатковою накладною № 3314 від 07.12.2023 та товарно-транспортною накладною № 3314 від 07.12.2023. також позивачем виставлено рахунок на оплату Товару № 3403 від 07.12.2023 на суму 79 248,73 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна одиниці Товару встановлюється в національній валюті України (гривнях), погоджується сторонами та зазначається в специфікаціях, рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцю, вказується у специфікаціях, рахунках та накладних на відповідну партію товару. Вартість упаковки, маркування товару, витрати на транспортування у разі постачання транспортом продавця, а також податок на додану вартість, включається в ціну товару.
Оплата за Товар здійснюється Покупцем згідно кожної специфікації до даного Договору шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця (п. 6.1 Договору).
Позивач 03.04.2024 надіслав на адресу відповідача лист-претензію вих. № 194/1 від 03.04.2024 про оплату поставленого Товару за Договором. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану вище претензію.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково здійснив оплату товару, а саме 29.04.2024 в сумі 868,88 грн та 20.05.2024 в сумі 784,32 грн.
Неоплачена відповідачем сума поставленого позивачем Товару склала 77 595,53 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого Товару стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом вище, позивачем 07.12.2023 було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № 3314 від 07.12.2023 на суму 79 248,73 грн. Копія видаткової накладної, яка міститься в матеріалах справи, підписана представниками сторін без заперечень та зауважень, та скріплена печатками підприємств.
Судом встановлено, що сам факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару останнім не заперечувався.
Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем Товару частково: 29.04.2024 в сумі 868,88 грн та 20.05.2024 в сумі 784,32 грн.
Доказів виконання зобов'язання щодо оплати заявленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 77 595,53 грн за поставлений товар відповідач суду не надав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 77 595,53 грн - заборгованості за поставлений товар є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, що позивачем поставлено Товар неналежної якості, у відповідача не виникло обов'язку оплати даного товару, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Договору, при виявленні невідповідності кількості/якості Товару, як в момент передачі Товару так і після його прийому, сторони складають рекламаційний акт. Рекламаційний акт підписується уповноваженими представниками сторін. У разі виявлення невідповідності кількості/якості Товару складання рекламаційного акту сторонами є обов'язковим. Претензія по якості або кількості Товару може бути пред'явлена Продавцеві протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, з моменту відвантаження Товару. По закінченню зазначеного терміну ніякі претензії не приймаються. Датою відвантаження вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
Судом вбачається, що відповідачем до відзиву додано Рекламацію вих. № 1403/1 від 14.03.2024, що підписано тільки з боку відповідача. Доказів надсилання позивачу в тому числі на адресу електронної пошти відповідачем не додано. Крім того, Рекламація датована 14.03.2024, натомість передача товару, відповідно до видаткової накладної здійснена 07.12.2023, що перевищує, встановлений в Договорі 60-ти денний строк.
Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 10 537,62 грн - пені за період з 08.12.2023 по 21.05.2024, 1 055,81 грн - 3 % річних за період з 08.12.2023 по 21.05.2024 та 1 629,51 грн - інфляційних втрат за період з грудня 2023 по квітень 2024.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 9.2.1 Договору встановлено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Наданий розрахунок пені перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що позивачем виконано невірно, після здійснення перерахунку, судом отримана сума пені в розмірі 10 484,72 грн, що підлягає задоволенню.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 055,81 грн - 3 % річних та 1 629,51 грн - втрат від інфляції.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв'язку з чим, підлягають задоволенню в розмірі 1 055,81 грн - 3 % річних та 1 629,51 грн - втрат від інфляції.
Щодо тверджень відповідача про нарахування пені, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, п. 10.1 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за Договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань.
Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 здійснив висновок про те, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
Таким чином, укладаючи Специфікацію 07.12.2023 та приймаючи Товар, відповідач повинен був врахувати таку обставину, як введення воєнного стану з 24.02.2022.
Також Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. У той же час суд повинен з'ясувати чи містять наведені у сертифікаті ТПП України обставини непереборної сили ознаки надзвичайності та невідворотності, що об'єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого обов'язку за договором. В свою чергу саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того, п. 10.2 Договору сторонами узгоджено, що сторона, яка не може виконати свої зобов'язання за цим Договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання форс-мажорних обставин протягом трьох робочих днів, з моменту настання таких. Пізніше повідомлення про обставини форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилання на форс-мажор.
Матеріали справи не містять повідомлення відповідача позивачу, на виконання п. 10.2 договору, щодо настання форс-мажорних обставин.
Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем.
Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ'ЄР” (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 3, кв. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 31676992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛАН-ПАК” (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, оф. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34870651) 77 595 (сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 53 коп. основного боргу, 1 055 (одну тисячу п'ятдесят п'ять) грн 81 коп. - 3% річних, 1 629 (одну тисячу шістсот двадцять дев'ять) грн 51 коп. інфляційних втрат, 10 484 (десять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 72 коп. пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕМ'ЄР” (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 3, кв. 21, ідентифікаційний код юридичної особи 31676992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АЛЛАН-ПАК” (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 6, оф. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34870651) 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн 24 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. В іншій частині позову - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 01.08.2024.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.