Справа № 120/5964/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
31 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області як структурного підрозділу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області як структурного підрозділу Державної служби України з безпеки на транспорті №358568 від 18.04.2024 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративного - господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що товарно-транспортна накладна як документ на вантаж підтверджує операцію з надання послуг з перевезення конкретного вантажу, при цьому твердження позивача про те, що послуги вантажного перевезення позивачем не надавалися і перевезення вантажу здійснювалося фізичною особою для власних потреб не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що за період 2023 року у позивача відсутній будь-яких дохід, що відповідно спростовує твердження про здійснення позивачем господарської діяльності щодо переведення вантажів. Водій віз щебінь для власних потреб.
Власником транспортного засобу є позивач саме як фізична особа, відповідно останній має безпосереднє право передання такого транспортного засобу у користування іншій особі без укладення будь-яких договорів, а тому притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього штрафу виключно за те, що він є власником транспортного засобу є неправомірним.
Також вказує про порушення відповідачем порядку розгляду справи.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказано, що відсутність трудових відносин з водієм не свідчить про відсутність факту здійснення господарської операції.
Зазначено, що відповідачем вжито заходів для повідомлення позивача про розгляд справи.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
31.03.2023 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF CF 85, днз НОМЕР_1 , що зареєстрований за позивачем та перебував під керуванням ОСОБА_2 .
У ході проведення перевірки посадовими особами виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, відсутність товарно-транспортної накладної, що відображено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 356003 від 31.03.2023.
За результатами розгляду питання щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідач 18.04.2023 прийняв постанову № 358568, якою до позивача на підставі абз. 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 6 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок - № 1567) передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт"; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону № 2344-III. Зокрема, цією статтею регламентовано, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;
Згідно з положень статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Так, абз. 3 ч. 1 цієї статті визначено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно статті 1 Закону України №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, тобто здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.
Аналогічний висновок уже був викладений Сьомим апеляційним адміністративним судом зокрема у постановах від 18.04.2024 у справі № 560/19961/23, від 01.05.2024 у справі № 560/18380/23.
При цьому автомобільний перевізник відповідно до положень ст. 48 Закону має мати при собі документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.
Натомість, згідно матеріалів справи, при проведенні перевірки посадовим особам відповідача не надавався відповідний договір оренди (найму) транспортного засобу, акт передачі транспортних засобів в оренду та/або тимчасовий реєстраційний талон.
Тобто, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем транспортний засіб було передано для користування іншій особі.
Відтак судом першої інстанції вірно вказано, що у межах спірних правовідносин автомобільним перевізником є позивач.
Доводи позивача про те, що відсутність трудових відносин з водієм свідчить про факт відсутності здійснення господарської діяльність під час перевезення спростовуються тим, що чинним законодавством України не заборонено укладання цивільно-правових угод, зокрема щодо надання транспортних послуг тощо.
Відтак під час здійснення перевезень у водія має бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Крім того, Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).
Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно абзацу 2 пункту 11.1 Правил товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Судом першої інстанції вірно вказано, що товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для введення бухгалтерського та податкового обліку.
При цьому, вимога щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж ст. 48 Закону № 2344-III скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Натомість, водієм при проведення перевірки було надано видаткову накладну № 3 від 31.03.2023 видану ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр", що підтверджує факт придбання щебеню 20/40.
Отже видаткова накладна служить основним первинним документом, який виданий постачальником та підтверджує передачу товарно-матеріальних цінностей від нього до покупця.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати, зокрема такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, зі змісту вказаної накладної неможливо ідентифікувати особу, якій така накладна видана. Зокрема у графі "Відпущено. Отримано" міститься незрозумілий надпис.
Відтак, позивач не надав доказів на підтвердження права власності на вантаж, який перевозився.
Таким чином твердження позивача про те, що послуги вантажного перевезення позивачем не надавалися і перевезення вантажу здійснювалося фізичною особою для власних потреб не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Більше того, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець в установленому законом порядку із основним видом діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. КВЕД 49.41 "Вантажний автомобільний транспорт" включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у водія мала бути наявна товарно-транспортна накладна.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення слід вказати наступне.
Положенням пунктів 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу права спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 року в справі № 820/4810/17.
При цьому згідно матеріалів справи відповідач вжив заходів щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, направивши завчасно на його юридичну адресу повідомлення від № 22375/21/24-23 від 05.04.2023. Вказане підтверджується трекінгом відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошта рекомендованим листом № 2102103626271.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність постанови №358568 від 18.04.2024 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративного - господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.