31 липня 2024 року Справа № 280/6518/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову
за заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про розмір грошового забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019 із врахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою судді від 17.07.2024 позовну заяву у справі залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду із вказаним позовом та доказами поважності причин його пропуску;
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача ОСОБА_2 в його електронний кабінет та доставлено 19.07.2024.
Останні день для усунення недоліків припадає на 29.07.2024.
22.07.2024 віл представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду в обґрунтування якої зазначено, що предметом спору по даній справі є перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, яку він вже отримує відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ” від 09.04.1992 №2262-XII. В свою чергу, строки, за які підлягає виплаті пенсія, врегульовані також нормами законодавства у сфері соціального захисту, які є спеціальними відносно правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем. Необхідними умовами застосування положень спеціального закону є факт нарахування сум пенсії за минулий час та доведеність вини пенсійного органу, наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких стала невиплата пенсії. За наявності вини вказаних органів у нездійсненні перерахунку пенсії особі, яка набула на це право, застосуванню підлягає спеціальна норма щодо строків звернення до суду - частина третя статті 51 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачає, що порушене право підлягає відновленню з дати виникнення підстав для перерахунку пенсії та без обмеження строком.. На підставі вищевикладеного, представником позивача зазначено про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та наявність підстав для його поновлення.
Дослідивши надану представником позивача заяву про поновлення строку звернення до суду та надаючи оцінку поважності наведених у заяві причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Також слід зазначити, що процесуальний строк звернення до суду та строк (період), встановлений статтею 51 Закону №2262-ХІІ, за який підлягає виплаті пенсія у зв'язку з не проведенням її перерахунку з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, є різними за своїм правовим значенням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначено, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, яка є тотожною статті 51 Закону №2262-ХІІ). У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
Водночас, суд звертає увагу, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадках, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Таким чином, для визначення початку перебігу строку звернення потрібно виходити не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відтак, необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Так, заявляючи публічно-правовий спір у даній справі, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про розмір грошового забезпечення з 01.01.2018 по 31.03.2019.
При цьому, з даних автоматизованої системи документообігу суду та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 13.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізький області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 20.08.2021 року про розмір грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізький області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 20.08.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 10.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №280/9739/21, яке набрало законної сили 04.05.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про грошове забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про грошове забезпечення з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Отже, станом 13.10.2021 позивач достеменно був обізнаний про те, що відповідач виплачує йому пенсію без врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про розмір грошового забезпечення, і позивач оскаржував такі дії відповідача у судовому порядку.
У даній справі спірні правовідносини фактично стосуються складових грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 згідно тієї самої довідки, заявлені з підстав зміни судової практики у подібних правовідносинах, проте з питання перерахунку пенсії з 01.01.2018 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №1698/с від 20.08.2021 про розмір грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача лише у вересні 2023 року, тобто майже через три роки з дати отримання відповідної довідки для перерахунку пенсії, а відповідний спір позивачем заявлено лише 25.03.2024 (дата подання позову до відділення поштового зв'язку).
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, яка ведеться в Запорізькому окружному адміністративному суді позивач 22.11.2023 (адміністративна справа №280/9800/23), 08.01.2024 (адміністративна справа №280/283/24) та 13.02.2024 (адміністративна справа №280/1425/25) та 01.04.2024 (адміністративна справа №280/2900/24) вже звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами із пропуском встановленого чинним законодавством строку звернення до суду.
Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.
За наведених вище обставин та з огляду на ненадання позивачем/представником будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, підстави, зазначені представником позивача в заяві від 22.07.2024 не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Відповідно до ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведених обставин, суддя не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суддя
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву із доданими до неї матеріалами надіслати представнику позивача.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова