про відмову у відкритті провадження у справі
30 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/13942/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- скасувати наказ начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова від 19.07.2022 № 270 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за період з 19.07.2022 по 24.12.2023.
Нормами п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що до предметної юрисдикції адміністративних судів відносяться справи у спорах з проводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Таким чином, основою характеризуючою ознакою трудових спорів, які можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, є публічних характер таких трудових правовідносин.
Визначення поняттю «публічна служба» надається в п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідно до якого такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Щоб спір набув ознак публічно-правового в контексті ст. 17 КАС України, правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
Спеціальним законом, що встановлює принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, є Закон України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1 Закону, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ стосується взаємовідносин позивача як викладача Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, яка не є посадою державного службовця, та Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, як роботодавця, в якому позивач на момент видання спірного наказу, не перебував на публічній службі.
Посада викладача належить до посад педагогічних працівників та не належить до посад публічної служби, на момент видання спірного наказу, позивач не проходив військову службу у відповідача цей наказ не стосується його, як військовослужбовця Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова.
Тобто відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, з приводу яких виник спір, не є публічно-правовими, а є трудовими.
Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України, ст. 2 якого, зокрема, гарантовано право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Суд вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а також й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Частиною другою статті 27 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За змістом частини першої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися в межах цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Так, відповідно до вимог вищезазначеної норми, суд роз'яснює позивачу, що дану справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а тому йому слід звернутися з даним позовом до Богунського районного суду м. Житомира.
На підставі викладеного, керуючись ст. 243-248 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.М. Семенюк