31 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/5271/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати з 20.03.2023 пенсію відповідно до положень пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників та із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак рішенням Пенсійного органу відмовлено у призначенні пенсії, вказано, що до стажу не зарахований період роботи з 22.07.1983 по 01.10.1985, оскільки в трудовій книжці відсутній номер наказу про прийом на роботу. До пільгового стажу не зараховано жодний період роботи, оскільки відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, які підтверджують зайнятість на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, у якому зазначено, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Від Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивачем не надано довідок про пільговий стаж роботи, тому пільговий стаж відсутній. Відтак з огляду на відсутній пільговий стаж ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв"язку з пропуском строку звернення з позовом.
Стаття 167 Кодексу адміністративного судочинства України визначає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Частиною 1 цієї правової норми встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 9 та 10 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).
Приписами частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
З огляду на викладене, оскільки клопотання відповідача подано без надання доказів надсилання його копії позивачу листом з описом вкладення, воно не може бути прийняте до розгляду і підлягає поверненню особі, яка його подала без розгляду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 31.10.2022 № 1825-5002283608, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
20.03.2023 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області №064250006713 від 28.03.2023 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю пільгового стажу.
Рішенням суду від 15.11.2023 у справі №240/22481/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.07.1983 по 01.10.1985.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
У рішенні зазначено, що трудовій книжці позивача вказано, що в період з 22.07.1983 вона працювала в ЦОФ "Ворошиловградская" на посаді машиніста установок збагачення 3 розряду; з 01.10.1985 переведена апаратником вуглезбагачення 5 розряду; 26.06.1986 звільнена з підприємства. В період з 16.07.1986 по 22.03.1989 позивач працювала на Лисичанському заводі по виготовленню кисню та рідких газів на посаді машиніста компресорного устаткування по 2 розряду.
Оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою і працювала на підприємствах, які розміщені в районі проведення воєнних (бойових) дій, правонаступники підприємства відсутні, надати довідки не має можливості, до Держархіву документи підприємства не надходили, також, враховуючи той факт, що Органи Пенсійного фонду мають право в необхідних випадках перевіряти умови праці та інші відомості, щодо осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, однак, відповідачем не було вжито вичерпних заходів, спрямованих на отримання відомостей, яких у даному випадку не вистачає для призначення позивачу пенсії не здійснено, зокрема, не було витребувано відповідних документів, не здійснено запити, не виконано обов'язку, визначеного у п. 3.3 Порядку № 22-1, щодо надання допомоги заявнику в одержанні необхідних документів для призначення пенсії, що є протиправним і порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.
На виконання судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянула заяву та прийняла рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2024 №СП064250006713.
У рішенні зазначено, що заявником для зарахування до пільгового стажу роботи за періоди з 22.07.1986 по 26.06.1986 на різних посадах та з 16.07.1986 по 22.03.1989 на посаді машиніста компресорної установки не надано довідок про підтвердження роботи на пільгових умовах та відповідних документів, передбачених Порядком №22-1. З урахуванням висновків суду, страховий стаж складає 34 роки 11 місяців 23 днів, у тому числі пільговий стаж за списком №2 - 0 років 0 місяців 0 днів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058)
Пункт 2 ч.2 ст. 114. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону №1788- XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-ХП).
Таким чином, уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічне вказано Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 у справі № 688/4170/16-а, від 20.01.2021 у справі №311/2865/13-а. та від 20.05.2021 у справі № 593/1278/16-а.
Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача вказано, що в період з 22.07.1983 вона працювала в ЦОФ "Ворошиловградская" на посаді машиніста установок збагачення 3 розряду; з 01.10.1985 переведена апаратником вуглезбагачення 5 розряду; 26.06.1986 звільнена з підприємства. В період з 16.07.1986 по 22.03.1989 позивач працювала на Лисичанському заводі по виготовленню кисню та рідких газів на посаді машиніста компресорного устаткування по 2 розряду.
У розділі II. ''РУДОПІДГОТОВКА, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ЗГРУДКУВАННЯ, ОБПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН)'' підрозділу ''Брикетування. Виробництво обважнювачів. Сортування на шахтах, розрізах (кар'єрах). Обпалювання руд, нерудних копалин. Збагачувальні (доводочні) фабрики, цехи, установки для збагачення руди, пісків при видобуванні кольорових, дорогоцінних металів, алмазів. Збезводнювання вугілля. Фабрики гранульованого вугільного порошку і пиловидного вугілля'' Списку №2 за шифром: 2030000а-14315 Машиністи установок збагачення і брикетування, 2240100а-13775 Машиністи компресорних установок, 2030000а-10065 апаратники всіх спеціальностей, зайняті на зазначених виробництвах .
Отже, посади, які позивач займав з 22.07.1983 по 26.06.1986, з 16.07.1986 по 22.03.1989 віднесені до посад з шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2, а тому період роботи на цих посадах підлягають зарахуванню до пільгового стажу, в чому Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовило.
Щодо доводів відповідачів про ненадання уточнюючих довідок.
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно Указу Президента України "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях" від 07.02.2019 р. № 32/2019 до переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях відноситься й місто Лисичанськ.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Суд зауважує, що позивач перебуває в такому становищі, коли для підтвердження свого права на належне пенсійне забезпечення вона не має жодних інших варіантів, аніж отримати довідку на тимчасово окупованій території задля підтвердження наявного в неї права на пенсійне забезпечення.
Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туречини" (рішення від 18 грудня 1996 року, § 45), "Кіпр проти Туреччини" (рішення від 10 травня 2001 року) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих установами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
При цьому суд зазначає, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду в постановах від 23.01.2018 у справі № 583/392/17, від 30.10.2018 у справі № 234/3038/17, від 11.12.2018 у справі № 360/1628/17, від 23.12.2019 у справі № 235/2773/17, від 04.03.2020 у справі № 235/2008/17, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17, від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18, в ухвалі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 560/12919/12.
Таким чином, в даному випадку у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської та Донецької областей відмова відповідача у реалізації права позивача на призначення пенсії за віком з підстави знаходження органу, яким видано документ на тимчасово непідконтрольній Українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Крім того, представник позивача вживав заходи самостійно для отримання відповідних доказів.
Так, відповідно до листа Державного архіву Луганської області від 07.05.2023 повідомлено, що документи Центральної збагачувальної фабрики "Ворошиловградська" до Держархіву у м.Сєвєродонецьку не надходило. У зв"язку з тим, що зазначена юридична особа розташовувалась , на непідконтрольній українській владі території, перевірити та надати більш детальну інформацію щодо запиту, немає можливості.
Отже, позивач вжив всіх можливих від нього заходів для отримання необхідних документів для призначення пенсії.
Однак, такі не отримано з незалежних від нього причин.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може слугувати підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа № 583/392/17), від 02 жовтня 2018 року (справа №569/14531/16-а), від 30 жовтня 2018 року (справа № 234/3038/17), від 11 грудня 2018 року (справа № 360/1628/17), від 18 квітня 2019 року (справа №580/816/17), від 17 липня 2019 року (справа №302/757/17-а) та від 17 липня 2019 року (справа №654/1278/17), від 23 грудня 2019 (справа №235/2773/17) та від 04 березня 2020 року (справа №235/2008/17).
Таким чином, підсумовуючи наведене, суд зазначає, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у позивача були наявні усі підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу, з огляду на що суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2024 №СП 064250006713 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (Спорронг та Льонрот проти Швеції) до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування мирного володіння майном.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Враховуючи те, що на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії спірний пільговий стаж, який відповідач відмовився врахувати, був підтверджений, в першу чергу, записами трудової книжки позивача та підстав для його не зарахування не було, суд вважає за можливе для повного та належного захисту зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як орган, що призначає пенсію, призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22.07.1983 по 26.06.1986, з 16.07.1986 по 22.03.1989, починаючи з 20.03.2023.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову підлягає стягненню солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022. РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344) , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 12.08.2024 №СП 064250006713 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській областіи призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 22.07.1983 по 26.06.1986, з 16.07.1986 по 22.03.1989, починаючи з 20.03.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос