30 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/6093/24
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №042589 від 12.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договори на здійснення міжнародних перевезень не укладались, перевозився вантаж для власних потреб, власним транспортним засобом, а тому позивач не мав обов'язку складати та пред'являти вантажну накладну (CMR), а також використовувати контрольний пристрій - тахограф. Вказує на те, що переміщення власного майна не є автомобільним перевезенням, а на власника транспортного засобу не поширюються вимоги статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позов прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
До суду надійшов відзив на позовну заяву від Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є «Вантажний автомобільний транспорт». Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
08 лютого 2024 року старший державний інспектор відділу державного нагляду в Рівненській області в рамках направлення на рейдову перевірку №015767 від 02.02.2024 зупинив водія ОСОБА_1 для перевірки транспортного засобу «OPEL», р. н. НОМЕР_1 та документів.
За результатами перевірки інспектор склав акт № АР021695 від 08.02.2024, місце перевірки а/д М-06 Київ-Чоп км 267 +100 м.
В акті № АР021695 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34, ст. 53 ЗУ "Про автомобільний транспорт". Під час міжнародних перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявність на т/з документів, а саме: відсутня міжнародна товаро-транспортна накладна(CMR), роздруківка режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 08.02.2024 .
12.03.2024 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем була винесена постанова №042589 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 в сумі 34000 грн.
Вважаючи постанову № 042589 від 12 березня 2024 року протиправною та такою, що порушує його права, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ).
Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч.12 та ч.14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода).
За змістом ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Водночас особливості організації міжнародних перевезень пасажирів та вантажів визначені ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Як визначено ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Так, ч. 3 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" установлено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
Відповідно до статті 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Стаття 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлює, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути:
-авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
-міжнародна автомобільна накладна (CMR);
-накладна СМГС (накладна УМВС);
-коносамент (Bill of Lading);
-накладна ЦІМ (CIM);
-вантажна відомість (Cargo Manifest);
-інші документи, визначені законами України.
Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що автомобільні перевізники повинні мати документи на вантаж, зокрема, міжнародну автомобільну накладну (CMR).
Щодо ненадання позивачем при перевірці роздруківки режимів праці та відпочинку водія суд зазначає наступне.
Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (Положення №340), згідно пункту 1.3 якого вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
За визначенням, що міститься в п. 1.5 цього Положення, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Відповідно до п.6.3 Положення №340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Отже, перевірити дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.
Відповідно до пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристрої (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) водій транспортного засобу обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції №340 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, та протоколи перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Верховний Суд аналізуючи наведені норми законодавства у постановах від 29.03.2017 у справі №813/5710/14 та від 10.05.2019 у справі №816/124/17 висловив правову позицію, згідно якої вантажні автомобілі повного понад 3,5 тон, які використовуються суб'єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов'язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ, обов'язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Як встановлено судом та не спростовано позивачем, у момент проведення перевірки водій транспортного засобу не надав працівникам контролюючого органу роздруківка режимів праці та відпочинку водія.
Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час здійснення перевірки транспортного засобу марки OPEL реєстраційний номер НОМЕР_2 та спеціалізованого причепа BORO реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , при здійсненні міжнародного перевезення вантажу виявлено порушення: під час міжнародних перевезень вантажів перевізник не забезпечив наявність на т/з документів, а саме: відсутня міжнародна товаро-транспортна накладна(CMR), роздруківка режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 08.02.2024.
Позивач стверджує, що в межах спірних правовідносин не надавав послуг атомобільного перевезення, а здійснював перевезення вантажу для власних потреб, а тому на нього не поширюється обов'язок складати та пред'являти вантажну накладну (CMR), а також використовувати контрольний пристрій тахограф.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
З матеріалів справи суд встановив, що водій ОСОБА_1 08.02.2024 здійснював перевезення транспортним засобом ОРEL MOVANO реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , належить позивачу. Для перевезення використовувся спеціалізований причіп пр-платформа BORO K4 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , також належить позивачу.
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є «Вантажний автомобільний транспорт».
Таким чином, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» позивач є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював він перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення.
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
Так, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб'єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов'язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.
Беручи до уваги те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, а відповідач довів законність та обґрунтованість прийнятої постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягаю
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева