30 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/6545/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4993 від 04.11.2022 в частині яка стосується ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4595 від 04.11.2022 в частині яка стосується ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року у сумі 93 548 грн. 39 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що Відповідачем безпідставно позбавлено додаткової винагороди та премії за жовтень 2022 року, Вважає, що порушено порядок проведення службового розслідування. Порушення процедури полягає у не доведенні до відома інформації про проведення службового розслідування та не ознайомленні із правами та обов'язками передбаченими у процедурі службового розслідування. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 28.04.2023 року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 24.07.2023 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2022 №4055; копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 та від 25.10.2022 №4527; копію матеріалів службового розслідування, проведеного відносно ОСОБА_1 .
У відзиві на позов Відповідач проти позову заперечує і зазначає, що виплата або позбавлення у виплаті спірних додаткової винагороди та премії за жовтень 2022 року здійснювалися у повній відповідності до вимог чинного законодавства та відповідно до наказів командирів (начальників).
Зазначається, що Позивач самовільно залишив військову частину та відмовився від виконання бойових завдань, у зв'язку із чим відносно нього здійснювалося службове розслідування та позбавлено отримання додаткової грошової винагороди за місяць в якому вчинено проступок. Крім того, 28.10.2022 року відносно Позивача складено протокол про вчинення адмінпроступка, передбаченого частиною 4 статті 172-11 КУпАП .
Разом з відзивом Відповідач подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Заявою від 01.08.2023року представник Позивача зазначив про наявність описки в позові в частині зазначення номера оскаржуваного наказу Відповідача, а саме замість наказ №4595 від 04.11.2022року слід вважати наказ Відповідача №4995 від 04.11.2022р.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовців в тому числі під час дії воєнного стану, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
За приписами ст.9-2 цього ж Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов призначення та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України регулюються правовими нормами постанови КМ України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 22 лютого 2022 р. № 168 (надалі - Постанова № 168), що були чинні на день спірних відносин.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , є військовослужбовцем Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 та відноситься до категорії військовослужбовців, що мають право на отримання додаткової винагороди у розмірах, передбачених постановою №168.
Відповідно до довідки Відповідача від 13.01.2022 року, копія якої долучена до позову та досліджена судом, Позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Суть спірних відносин між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою 168, та премії за жовтень 2022 року та правомірності дій Відповідача щодо позбавлення Позивача права за таку частину грошового забезпечення.
Так, згідно наказу Відповідача № 4993 від 04.11.2022 наказано не виплачувати Позивачу щомісячну премію за жовтень 2022року, а згідно наказу Відповідача № 4995 від 04.11.2022 - не виплачувати додаткову винагороду, передбачену постановою №168 за жовтень 2022 року.
Як зазначено в оскаржуваних наказах Відповідача № 4993 та № 4995 від 04.11.2022, підставами для не призначення Позивачу премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за жовтень 2022 року є невиконання наказу №4055 від 14.10.2022 року та наказ про призначення службового розслідування №4527 від 25.10.2022 року.
Відповідно до доводів, наведених у відзиві на позов, підставою для не призначення Позивачу премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за жовтень 2022року є самовільне залишення військової частини.
Такі доводи та рішення Відповідача в частині щодо не призначення Позивачу премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, за жовтень 2022 року, не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, приписами п.1 Постанови № 168 (в редакції на час спірних відносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Суд звертає увагу, що приписи Постанови № 168 (в редакції на час спірних відносин) не передбачали підстав для позбавлення військовослужбовців Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, прав на виплату такої додаткової винагороди.
Приписи Постанови № 168 (в редакції на час спірних відносин) не наділяли командирів (начальників), до яких відноситься Відповідач, правом на позбавлення військовослужбовців Збройних Сил такої додаткової винагороди.
Суд враховує, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (надалі - Порядок №260).
Вказаний Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 та застосовується з 01 лютого 2023 року.
Безспірно, приписами пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, окрім інших, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);
Зазначене свідчить про наявність у Відповідача лише з 01 лютого 2023 року прав не включення до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину.
Суд враховує, що механізм та умови преміювання військовослужбовців Збройних Сил України врегульовано правовими нормами розділу "XVI. Преміювання" цього ж Порядку №260.
Підстави для невиплати премій військовослужбовцям Збройних Сил України перелічені в пункті 5 розділу XVI Порядку №260 та є вичерпними.
Суд зазначає, що підстави для невиплати Позивачу премії за жовтень 2022 року, які наведені в оскаржуваному наказі Відповідача не узгоджуються із вимогами пункту 5 розділу XVI Порядку №260.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд враховує доводи Відповідача, які наведені у відзиві на позов, що відповідно до пункту 17 розділу 1 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним окреме доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 п.9 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 в розмірі 100 000 грн. чи 30 000 грн.
Однією із таких підстав є відмова виконувати бойові накази (розпорядження) та самовільне залишення військової частини, місця служби або дезертири - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного з залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Разом з тим, суд зазначає, що п.9 окремого доручення не є самостійною підставою невиплати йому додаткової винагороди на період воєнного стану, оскільки факт порушення дисципліни потребує доведення та підтвердження відповідними доказами. Тобто, вина військовослужбовця має бути встановлена у визначеному законом порядку.
Більш того, означене доручення не є нормативно-правовим актом та не спростовує порядку встановлення факту самовільного з залишення військової частини.
Таким чином, результати судового розгляду дають підстави суду зробити висновок, що наказ Відповідача № 4993 від 04.11.2022 в частині щодо невиплати Позивачу щомісячну премію за жовтень 2022 року та наказ Відповідача № 4995 від 04.11.2022 в частині невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою №168 за жовтень 2022 року, прийнято не на підставі та поза межами повноважень Відповідача, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Зазначене свідчить про порушення права Позивача права на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, та премії за жовтень 2022 року.
При визначенні способу судового захисту порушеного права Позивача суд враховує, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку.
Визначення розміру заборгованості з невиплаченої додаткової грошової винагороди належить до повноважень Відповідача, що він повинен зробити на виконання судового рішення.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення кожному окремому військовослужбовцю здійснюється із врахуванням конкретних обставин проходження таким військовослужбовцем служби та виконуваних ним завдань, а виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов'язання військову частину нарахувати та виплатити Позивачу додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" та премію за жовтень 2022 року .
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України для стягнення або відшкодування судових витрат по дані справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, зобов'язання вчинити дії, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати п. 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4993 від 04.11.2022 в частині відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень 2022 року.
Визнати протиправними та скасувати п. 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 4995 від 04.11.2022 в частині відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк