29 липня 2024 року Справа №160/20066/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) індексації грошового забезпечення за час проходження служби за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) щодо не проведення нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) з 01.01.2020 року по 10.11.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2020 рік», «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2102,00 грн (2020 рік), 2270,00 грн (2021 рік), 2481,000 грн (2022 рік) за 2684,00 грн (2023 рік);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, помісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року виходити із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2020 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2102,00 гри на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2021 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2270,00 гри на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошевого забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2022 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2481,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код СДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , паспорт ID НОМЕР_3 , виданий 1212, 22.04.2024 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 10.11.2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого «Про державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд наголошує, що спірні виплати заявлені позивачем у позовній заяві становлять грошове забезпечення військовослужбовця.
Приписами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч.ч. 1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352-IX від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
Суд наголошує, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відтак, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Судом встановлено, що, відповідно до матеріалів справи, позивач з 30.07.2019 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, у період служби позивача з 01.01.2020 по 19.07.2022 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, а тому вона і підлягає застосуванню до спірних правовідносин у вказаний період.
Такого висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22.
Водночас щодо періоду з 20.07.2022 по 10.11.2023 суд наголошує, що позивач з урахуванням продовження строків визначених статтею 233 КЗпП України на строк дії карантину мав звернутися з позовними вимогами за період з 20.07.2022 по 10.11.2023 у тримісячний строк, тобто з 11.11.2023 до 12.02.2024 (з урахуванням вихідних днів).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.07.2024.
Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 року по 10.11.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, до суду позивачем такої заяви не надано.
Відтак, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 року по 10.11.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо проведення нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 року по 10.11.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про державний бюджет України на 2022 рік» та «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня відповідного року та докази поважності причин його пропуску.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна