25 липня 2024 рокуСправа №160/10188/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми Ф) № 1093-13 від 10.10.2016 р., щодо суми нарахованого податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн., сформоване Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що спірне рішення є неправомірним, так як автомобіль позивача відсутній в переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком 2016 році, бо об'єм двигуна авто складає 2987 куб. см.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №160/10188/24. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
13.05.2024 через систему «Електронний суд» і 14.05.2024 поштовим зв'язком від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач, заперечуючи проти доводів позовної заяви зазначає наступне.
Відповідно до положень ПК України, власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
З огляду на характеристики, автомобіль позивача був визначений як об'єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України станом на 01.05.2024 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 18011000 «Транспортний податок з фізичних осіб» обліковується податковий борг у сумі 25000,00 грн.
Щодо направлення та вручення ППР від 10.10.2016 №1093-13, то відповідно до вимог ст. 42 ПК України воно було направлено на адресу платника: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку та повернуто до контролюючого органу 03.10.2016 «за закінченням встановленого строку зберігання».
За змістом п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідач звертає увагу на те, що у разі отримання ППР після законодавчо встановленого строку платник не звільняється від обов'язку сплати податку. Якщо сума грошового зобов'язання розраховується органом контролю, платник не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.
Таким чином, факт винесення і направлення оскаржуваних документів після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), не звільняє позивача від обов'язку сплати податків.
Відповідач вважає необґрунтованими та помилковими висновки позивача, що він не є платником транспортного податку за оскаржуваним документом, оскільки технічні характеристики автомобіля не співпадають з технічними характеристиками ТЗ позивача.
Для визначення об'єму двигуна загальноприйнятим стандартом є округлення до цілих чисел, причому відбувається це в більшу сторону.
Позивач у відповіді на відзив в спростування заперечень відповідача, посилаючись на Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМУ від 18.02.2016 звертає увагу на те, що згідно нормативного обґрунтування нарахування транспортного податку, можна зробити висновок, що однією з необхідних складових для нарахування транспортного податку є об'єм циліндрів двигуна. Об'єм двигуна зазначений у технічних і правовстановлюючих документах на транспортний засіб, алгоритм нарахування транспортного податку прописаний нормативно-правовими актами і в них відсутнє посилання на «загальноприйняті стандарти округлення до цілих чисел у більшу сторону, як зазначає відповідач.
Позивач наполягає на тому, що не отримувала жодних повідомлень з відділення поштового зв'язку із спірним податковим повідомленням-рішенням.
07.06.2024 відповідачем подані заперечення.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що платник податків повинен добросовісно користуватися своїми правами та обов'язками, в іншому випадку, платники податків, зловживаючи своїми правами та ігноруючи обов'язки, а саме, шляхом уникнення від отримання поштових відправлень, намагатимуться у такий спосіб перешкоджати виконанню податкових обов'язків зі сплати податків.
Після відкриття провадження, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою у справі №160/10188/24 - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без руху. Встановлено позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання нової обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску, з врахуванням висновків суду в цій ухвалі.
Ухвалою суду від 22.07.2024 за заявою позивача поновлено строк звернення до суду. Продовжено розгляд адміністративної справи №160/10188/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Правобережна ДПІ, Чечелівський район) як платник транспортного податку.
ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки МЕRCEDES-BENZ модель GLE 350D4 MATIC, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2987, тип пального -D, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 17.06.2016.
Керуючись п.п. 267.6.2 ст. 267 ПК України позивачу в автоматичному режимі засобами ІКС «Податковий блок» було сформовано податкове повідомлення-рішення (форма Ф) щодо суми нарахованого податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік від 10.10.2016 №1093-13 на суму 25000,00 грн.
Податкове повідомлення-рішення було направлено 20.10.2016 на адресу платника: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку і повернуто поштовим відділенням із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання і неявкою адресата за отриманням».
В інтегрованій картці платника податків за ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету 18011000 «транспортний податок з фізичних осіб» обліковується податковий борг у сумі 25000,00 грн.
10.10.2023 позивач повторно звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою зробити перерахунок транспортного податку за 2016-2017 роки, скасувати податкові повідомлення-рішення за 2016-2017 роки та зняти обтяження типу «податкова застава», зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.10.2018 за № 17122655 у зв'язку з тим, що об'єм двигуна її автомобіля згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 складає 2987 і його не має в Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Листом №73537/6/04-36-24-11-11 від 01.11.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомило, що згідно п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 років мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Керуючись п.п. 267.6.2 ст. 267 ПК України, ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення-рішення (форма Ф) щодо суми нарахованого податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік від 10.10.2016 №1093-13 на суму 25000,00 грн.
Позивач вважає, що не є платником транспортного податку за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а її автомобіль не є об'єктом оподаткування у зв'язку з тим, що технічні характеристики автомобіля не співпадають з технічним характеристиками транспортного засобу позивача, оскільки він є власником транспортного засобу марки МЕRCEDES-BENZ модель GLE 350D4 MATIC, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2987, дизель.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, позивач звернулась за захистом свої порушених прав і інтересів з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 267.1.1. п. 267.1. ст. 267 ПК України ( в редакції станом на 01.01.2016) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
За підп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 грн.. Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500,00 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. ( абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).
Відповідно до підп. 267.3.1. п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
За п. 267.4. ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.267.5.1. п. 267.5. ст. 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. № 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576).
За пунктами 3, 4 Методики джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів). Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2016 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Відповідно до п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом використовується інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.
Водночас, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Таким чином, аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
Верховний Суд у постанові від 26.01.2023 у справі №810/2929/17 вказав, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у справі №822/2687/17, відповідно до якої для визначення об'єкту оподаткування транспортним податком застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів не передбачено, колегією суддів не приймаються, оскільки Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у вказаній постанові.
У постанові від 20 червня 2022 року у справі №826/15940/18 Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульовано висновок щодо доцільності заокруглення показника об'єму циліндрів двигуна.
Відповідно до висновку, при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об'єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об'єму двигуна у літрах, а не його детальних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення від застосовного Мінекономрозвитку показника в літрах об'єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його ринкову вартість.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 15.02.2024 у справі №200/1936/21-а згідно з пунктом 14 Методики №66, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.
Разом з цим, об'єм двигуна у сукупності елементів, які впливають на вартість автомобіля як об'єкта оподаткування, застосовується у Методиці як економічна характеристика автомобіля, а не суто технічний його показник. Тому очевидним є, що при віднесенні певної моделі до визначених Мінекономрозвитку об'єктів для оподаткування транспортним податком виправданим є застосування загальноприйнятого позначення об'єму двигуна у літрах, а не його детальних технічних характеристик у кубічних сантиметрах, оскільки цього достатньо для ідентифікації автомобіля. Такий підхід є цілком достатнім та зрозумілим для застосування податковими органами, він повністю відображає економічні характеристики автомобіля і відхилення на декілька тисячних від застосованого Мінекономрозвитку показника в літрах об'єму двигуна не вказує на те, що відповідний автомобіль не є об'єктом оподаткування, оскільки це не впливає на його середньоринкову вартість.
Враховуючи, що 1000 куб. см є еквівалентом 1 літру, а тому об'єм циліндрів двигуна автомобіля 2987 куб. см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра.
Таким чином, суд погоджується з відповідачем, що для визначення об'єму двигуна допускається загальноприйнятим стандартом округлення до цілих чисел. Отже, мотор автомобіля позивача із загальною сумою обсягів усіх камер згоряння, яка фактично дорівнює 2987, є двигуном з робочим об'ємом 3 літри.
Щодо посилання позивача на неотримання спірного податкового повідомлення-рішення.
Як вище встановлено судом податкове повідомлення-рішення було направлено 20.10.2016 на адресу платника: АДРЕСА_1 засобами поштового зв'язку і повернуто поштовим відділенням із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання і неявкою адресата за отриманням».
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
За п. 70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За приписами підп. 70.2.4 п.70.2 ст. 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься інформація про місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Пунктом 70.7 ст. 70 ПК України встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (п. 58.3 ст. 58 ПК України).
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (в редакції на час направлення спірного податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
З наведених положень вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, суд зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №826/17798/18, від 23 вересня 2021 року у справі №640/8096/19, від 22 травня 2024 року у справі №640/14787/21
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. При цьому, такий висновок у справі № 820/1864/17 Верховний Суд висловлював також при встановленому судами попередніх інстанцій факті виконання контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо направлення копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.
У постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17 і від 15 лютого 2024 року у справі №640/5183/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що порядок вручення документів платнику податків, передбачений пунктом 42.2 статті 42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Законодавець встановив два окремих випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення статті 42 та 79 ПК України не містять.
Факт реєстрації позивача саме за вказаною адресою підтверджується також копією паспорту ОСОБА_1 , до того ж сама позивачка також не спростовує факту проживання за вказаною адресою, а тому податкове повідомлення-рішення (форми Ф) №1093-13 від 10.10.2016 вважається належним чином врученим.
Слід також зазначити, що підп. 267.6.2 ст. 267 ПК України податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього кодексу, до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Разом з тим затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.
Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.
Відтак, сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20 червня 2022 року у справі №826/15940/18 дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку з транспортного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання.
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241,243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (форми Ф) № 1093-13 від 10.10.2016 р., щодо суми нарахованого податкового зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25 000,00 грн., сформоване Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона