31 травня 2024 рокуСправа № 160/13141/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) щодо не виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно позивача як боржника у виконавчому проваджені №53970749 від 01.06.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості про ОСОБА_1 , як про боржника у виконавчому провадженні №53970749 від 01.06.2017. Позивач вважає, що її дані повинні бути виключені з Єдиного реєстру боржників, оскільки відповідно до витягу з АСВП, виконавче провадження №53970749 завершене в повній мірі.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
29.05.2024р. від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого зазначено, що у своїй позовній заяві позивач зазначає лише одне виконавче провадження, яке «є завершеним в повній мірі». Однак, це не відповідає дійсності, оскільки виконавче провадження завершено на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» - відсутність у боржника майна на яке можливо звернути стягнення. На підставі вищевикладеного та керуючись нормами ч.23 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень ОСОБА_1 , необхідно сплатити на депозитний рахунок відділу суми коштів для задоволення вимог стягувачів, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження або надати підтвердження про сплату коштів безпосередньо стягувачам за виконавчими провадженнями. Після чого у відділу будуть законні підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників без відповідного рішення суду.
Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відповідача перебували виконавчі провадження №53415764, №53970749, №54661326, №56579292, №58647837, №60503984 та інші, які завершені на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відсутнє у боржника майно на яке можливо звернути стягнення.
19.04.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №53970749 від 01.06.2017. проте, відповіді не отримала.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Згідно ст.1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підстави та порядок закінчення виконавчого провадження визначені ст.39 Закону №1404-VІІІ.
Звернення виконавчого провадження, як аргументує позивач, приписами Закону №1404-VІІІ не передбачене.
Відповідно до п.23 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, передбачено, що за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.
До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
Як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується наявними у справі доказами обставини, передбачені вищезазначеною нормою Інструкції, не настали.
Виконавче провадження №53970749 було відкрито з примусового виконання вимоги від 02.12.2015 №Ф-240-17/У.
Враховуючи, що позивач не виконала в добровільному порядку вимогу №Ф-240-17/У від 02.12.2015 та відсутністю майна для примусового стягнення, виконавче провадження завершено на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». У свою чергу, повернення виконавчого документу не виключає повторного звернення стягувача у строки, визначенні статтею 12 Закону №1404-VIII.
З підстав, визначених п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) були завершені шляхом повернення виконавчого документа стягувачу й інші виконавчі провадження відносно позивача.
Стосовно визнання протиправною бездіяльності щодо не виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, як боржника у виконавчому провадженні №53970749 від 01.06.2017, суд виходить з наступного.
Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це його зовнішня форма поведінки, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Оскільки правових підстав передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, якими б було зобов'язано держаного виконавця виключити позивача Єдиного реєстру боржників в разі звершення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» немає, тому відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, не підлягають відшкодуванню на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя Г. В.Кадникова