Справа № 750/8805/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/294/24
Категорія - на бездіяльність слідчого, прокурора . Доповідач ОСОБА_2
31 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю сторін кримінального провадження
заявника ОСОБА_7
прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2024 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_10 , яка полягає у невизнанні його потерпілим та не призначенні судової медичної експертизи з метою визначення ступеню тяжкості завданому його здоров'я в рамках проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №60223100150000273 від 14 травня 2023 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя вказав на те, що клопотання ОСОБА_7 щодо визнання його потерпілим та призначення судово-медичної експертизи було розглянуте слідчим у кримінальному провадженні відповідно до вимог кримінального-процесуального закону, в той час, як слідчий суддя не наділений повноваженнями визнавати особою потерпілою, а також не наділений повноваженнями на призначення будь-яких експертиз в рамках проведення досудового розслідування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою зобов'язати слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_10 , визнати ОСОБА_7 потерпілим у кримінальному провадженні №60223100150000273 та задовольнити його клопотання про призначення судово-медичної експертизи.
Аргументує тим, що він звернувся до слідчого із заявою про визнання його потерпілим, а також просив призначити судово-медичну експертизу для встановлення ступеня тяжкості завданого його здоров'ю. У задоволенні постановлених вимог йому було відмовлено, про що слідчим надано відповідь.
У порядку п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора щодо нездійснення певної процесуальної дії, яку вони зобов'язані вчинити у відповідності до КПК України і ця процесуальна дія має бути вчинена у строки, визначені цим Кодексом.
Переконаний, що слідчому судді необхідно було враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Звертає увагу, що бездіяльність стосовно відсутності реагування на відповідні клопотання про вчинення певних процесуальних дій, зокрема, слідчих (розшукових) дій, може бути предметом оскарження лише тоді, коли скаржник попередньо ініціював вчинення таких дій, звертаючись з відповідним клопотанням до слідчого, дізнавача чи прокурора.
Слідчим суддею було встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявне клопотання ОСОБА_7 про визнання його потерпілим. Проте, таке клопотання слідчим не вирішене у передбачений КПК України строк та не прийняте рішення за результатами такого розгляду у відповідності до ст. 55 КПК України в чому, на думку апелянта, і вбачається його бездіяльність.
Всупереч вимогам ст. 242 КПК України слідчий відмовив ОСОБА_7 у задоволенні його клопотання щодо призначення та проведення експертизи, і саме в цьому, як переконаний заявник, і вбачається бездіяльність слідчого.
Вважає, що за вказаних вище обставин його апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідача, заявника, який підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу слідчого судді скасувати та зобов'язати слідчого визнати його потерпілим у кримінальному провадженні та призначити й провести судово-медичну експертизу, адже невиконання цих дій, які він мав виконати у передбачений кримінальним процесуальним законом строк, є бездіяльністю слідчого, яка підлягала оскарженню, прокурорів, які заперечували проти доводів заявника, вказавши, що слідчим були розглянуті клопотання заявника та прийняте рішення про відмову в їх задоволенні, а незгода ОСОБА_7 з відмовою в задоволенні клопотання не може вважатися бездіяльністю слідчого, адже слідчий є самостійним здійснюючи досудове розслідування та не може бути примушений прийняти те чи інше процесуальне рішення, як помилково вважає заявник, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити частково.
Положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України регламентовано, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Як убачається з матеріалів справи П'ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 60223100150000273 за заявою ОСОБА_7 від 14.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, по факту недбалого ставлення командира військової частини, де проходив службу ОСОБА_7 , який пішов на службу в ЗСУ добровільно, не був мобілізованим, та був відправлений для проходження служби за межі його проживання, де було завдано істотної шкоди його здоров'ю. недбале ставлення до військової служби було вчинене в умовах воєнного стану та в бойовій обстановці.
В рамках проведення досудового розслідування ОСОБА_7 звернувся до слідчого із заявою про визнання його потерпілим, а також призначення судово-медичної експертизи для встановлення ступеню тяжкості шкоди завданої його здоров'ю.
Слідчий у кримінальному провадженні постанови про визнання потерпілим чи відмову у визнанні потерпілим, з наведенням мотивів прийнятого рішення, не приймав, написав відповідь як на звернення, що суперечить вимогам кримінального-процесуального закону та повинно розцінюватися як бездіяльність.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кримінального процесуального кодексу України, потерпілим в кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням заподіяно майнову шкоду.
Законодавець чітко встановлює в частині 2 статті 55 КПК України момент виникнення прав та обов'язків потерпілого (визначені статтями 56, 57 КПК України), яким є подача заяви про скоєння стосовно нього кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Визначальною процесуальною дією слідчого, прокурора щодо потерпілого стає вручення останньому відповідної пам'ятки про його процесуальні права і обов'язки. Уповноважені особи правоохоронних органів, як у даному випадку, щодо ОСОБА_7 , ніякого процесуального рішення у формі постанови не приймали, ніяких процесуальних дій не виконували.
Посилання на наявність очевидних і достатніх підстав вважати заяву, повідомлення про кримінальне правопорушення або заяву про залучення до провадження як потерпілого, як подане особою, якій не завдано збитків, визначеним в частині 1 статті 55 КПК України, повинно бути обґрунтованим.
Більш того, склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, є матеріальним, а не формальним, а тому наявність потерпілого та завданої істотної шкоди є невід'ємними складовими правопорушення, яке розслідується і по якому фактично ніякі слідчі дії, починаючи з минулого року, не проводилися.
У заяві ОСОБА_7 йде мова про шкоду завдану його здоров'ю, про що він надав виписки з різних медичних установ, слідчий не є судово-медичним експертом, щоб надати висновок про відсутність причинного зв'язку між наявними захворюваннями та участю у бойових діях.
З метою забезпечення незалежності слідчого та всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження закон передбачає поняття «процесуальної самостійності слідчого» та гарантії її забезпечення, проте ці гарантії не звільняють слідчого від проведення об'єктивного та своєчасного досудового розслідування.
З матеріалів кримінального провадження, наданого прокурором апеляційному суду, вбачається, що слідчим ОСОБА_10 та заступником директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_11 були розглянуті порушені ОСОБА_7 питання та відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні та в призначенні судово-медичної експертизи, про що заявнику надані відповіді як на звернення, без прийняття відповідних процесуальних рішень, що суперечить положенням кримінального процесуального закону.
У той же час Кримінальним процесуальним кодексом України слідчий суддя та суд уповноважені виключно на те, щоб зобов'язати слідчого розглянути клопотання в рамках здійснення ним досудового розслідування у кримінальному провадженні.
За таких обставин, скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а його заяви про визнання потерпілим і призначення судово-медичної експертизи розгляду слідчим у передбачений кримінально-процесуальним законом порядку.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 червня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні на бездіяльність слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_10 , скасувати.
Скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Зобов'язати слідчого П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігові) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві ОСОБА_10 розглянути заяви ОСОБА_7 про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні з винесенням постанови про задоволення чи відмову у визнанні його потерпілим, а також розглянути його заяву про призначення судово- медичної експертизи чи відмову в її призначенні, з винесенням мотивованої постанови у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку.
Ухвала є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4