Справа № 143/1165/23
Провадження № 22-ц/801/1398/2024
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.
Доповідач:Рибчинський В. П.
30 липня 2024 рокуСправа № 143/1165/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки та збільшення розміру аліментів на утримання дитини,
У провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки та збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
На запит Погребищенського районного суду Вінницької області з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла інформація про те, що ОСОБА_2 03.03.2023 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с. 45).
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року провадження у справі № 143/1165/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки та збільшення розміру аліментів на утримання дитини зупинено на час перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з ч. 1-3,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованими.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, є обов'язком суду, тому суд вважав за необхідне провадження у справі зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на момент розгляду справи.
Верховний Суд чітко сформулював позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема беруть участь у виконанні бойових завдань.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення в судових рішеннях Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19, від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19, тощо.
На підтвердження перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, надано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 на запит суду першої інстанції, відповідно до якої ОСОБА_2 03.03.2023 призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) (далі - Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Так, самі по собі факт перебування учасника справи на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатнім для зупинення провадження по справі. Практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів:
1) залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони,
2) переведення конкретної військової частини на військовий стан тощо.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, в ухвалах від 29 серпня 2022 року у справі №461/5209/19, від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17.
Однак, станом на час вирішення питання про зупинення провадження, матеріали справи не містили достовірних доказів, а саме письмового наказау по особовому складу, на підтвердження того, що ОСОБА_2 зарахований на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а також те, вказана військова частина переведена на воєнний стан або залучена до виконання бойових завдань, що є обов'язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Згідно із ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
З викладених вище підстав, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, у зв'язку із порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Погребищенський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення неустойки та збільшення розміру аліментів на утримання дитини скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук