Ухвала
30 липня 2024 року
м. Київ
справа № 459/3347/23
провадження № 61-10713ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Дрімландія», яка підписана адвокатом Прокоф'євим Богданом Івановичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімландія», третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення боргу із заробітної плати,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Дрімландія» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення боргу із заробітної плати, у розмірі 15 550,00грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що у період з 01 листопада 2022 року по 31 травня 2023 року працювала керівником магазину «YUKI» та фактично перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Дрімландія». При влаштування на роботу її змусила написати заяву про звільнення з роботи за згодою сторін, без зазначеної дати звільнення. 31 травня 2023 року позивачку було звільнено з роботи без попередження, дату звільнення, у написаній нею попередньо заяві ще у жовтні 2022 року, поставили без її відома, а трудову книжку вона отримала 09 червня 2023 року новою поштою. Попри звільнення, позивачка продовжувала виконувати свої трудові обов'язки аж до 21 червня 2023 року, тому вважає, що факт її перебування у трудових відносин з ТОВ «Дрімландія» в період з 01 червня 2023 року по 21 червня 2023 року підлягає встановлення судом та відповідно у її користь слід стягнути заробітну плату за вказаний період.
Позивачка працювала керівником магазину «YUKI» та виконувала свої посадові обов'язки. Після того, які її повідомили про майбутнє звільнення, вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець і надалі продовжувала вести діяльність у цьому ж магазині. При цьому, незважаючи на зміну організаційно-правової форми її роботи, вона продовжувала виконувати ті самі функції, що і на посаді керівника: відкривала та закривала магазин, організовувала роботу продавців в торговому залі, приймала товар, тощо. Вказала, що наказ про звільнення вона отримала вчасно та розрахунок при звільненні з нею було проведено в повній мірі, трудову книжку вручено. Після того, як вона почала вести діяльність в якості ФОП, то її електронний цифровий підпис зберігався в бухгалтерії підприємства і всю бухгалтерську, податкову та фінансову звітність вели централізовано. Вказала, що коли позивачку було повідомлено про її звільнення з роботи за трудовим договором, але подальше продовження роботи в якості ФОП, їй наголосили на тому, що для неї в роботі нічого не поміняється і саме це вона повідомила трудовому колективу магазину.
Позивачка просила:
встановити факт її перебування у трудових відносинах з ТОВ «Дрімландія», керівником магазину «YUKI», який фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ТРЦ «Майдан»;
стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 15 500,00 грн;
зобов'язати внести запис у трудову книжку про зміну дати звільнення на 21 червня 2023 року.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 лютого 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
13 лютого 2024 року ТОВ «Дрімландія», через адвоката Прокоф'єва Б. І., подало заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Дрімландія», третя особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення боргу із заробітної плати, в якій просило стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.
Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дрімландія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 лютого 2024 року залишено без змін, додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2024 року змінено, зменшено суму стягуваних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дрімландія» витрат на професійну правничу допомогу з 8 000,00 грн до 3 000,00 грн.
22 липня 2024 року ТОВ «Дрімландія»засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Прокоф'євим Б. І., на постанову постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині якою змінено додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 27 лютого 2024 року і залишити в силі додаткове рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
розмір правничої допомоги був узгоджений сторонами безпосередньо в додатковій угоді №1 до договору про надання правничої допомоги №39/23 від 23 жовтня 2023 року від 06 лютого 2024 року, який було приєднано до матеріалів справи. Відповідач та його адвокат чітко усвідомлювали, що навіть 8 000,00 грн, які були заявлені для стягнення не відображають повну компенсацію витраченого часу та є уже значно заниженою виходячи навіть з рекомендацій застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару. Водночас апеляційним судом сума визначена 3 000,00 грн без жодних обґрунтувань, тобто апеляційний суд визначив справедливим вартість правничої допомоги адвоката Прокоф'єва Б. І. на рівні 142,00 грн за 1 витрачену годину часу;
апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, обґрунтував таку зміну тим, що Червоноградський міський суд не врахував поданого клопотання, а також не навів в додатковому рішення відповідних мотивів відхилення цього клопотання, проте апеляційний суд, в своїй постанові не навів обґрунтування, чому ним було задоволено апеляційну скаргу на додаткове рішення;
апеляційним судом не було ураховано правові позиції викладені в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 29 вересня 2022 року у справі № 910/10334/21, від 18 травня 2022 року у справі № 910/4268/21, від 18 квітня 2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 910/21424/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, від 10 серпня 2022 року у справі № 369/3817/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 280/4115/20, додаткова постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (61-14297сво23).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення боргу із заробітної плати 15 550 грн, зобов'язання внести запис у трудову книжку про зміну дати звільнення.
Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Дрімландія» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою,яка підписана адвокатом Прокоф'євим Богданом Івановичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дрімландія», третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення боргу із заробітної плати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков