24 липня 2024 року
м. Київ
справа № 212/2-4350/11
провадження № 61-14305св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб?єкт оскарження - начальник відділу примусового виконання рішень
у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчук Сергій Ігорович,
заінтересована особа (стягувач) - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду
від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Стадника І. М.,
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. та зобов'язання вчинити дії.
Скарга мотивована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2014 року стягнено із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі -
ПАТ «КБ «Надра») заборгованість за кредитним договором від 25 вересня
2008 року № 31/МК/2008/25-840 в розмірі 249 542,11 дол. США. На підставі цього рішення 10 січня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області видав виконавчий лист № 212/2-4350/11, що перебував на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з 26 квітня 2017 року, виконавче провадження № НОМЕР_2. У межах цього виконавчого провадження постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвською О. М. від 26 квітня 2017 року накладено арешт та оголошено заборону відчуження на все нерухоме майно боржниці. У ході вчинення виконавчих дій державний виконавець на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 31 серпня 2018 року виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто, за твердженням заявниці, виконавче провадження остаточно закінчено у зв'язку з відсутністю
у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
05 серпня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» за договором № GL48N718070 відступило права вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2008 року
№ 31/МК/2008/25-840 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Відповідно до договору від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Брайт інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт інвестмент»). Відповідно до договору від 05 листопада 2020 року № 0511/1К ОСОБА_2 придбав права вимоги у ТОВ «Брайт інвестмент».
Згідно з довідкою ОСОБА_2 від 25 квітня 2023 року заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2008 року погашена у повному обсязі, претензій щодо його виконання у кредитора немає.
26 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) із заявою про зняття арештів з належного їй нерухомого майна, накладених у ході виконання виконавчого листа та не знятих після закінчення виконавчого провадження. Однак листом від 10 травня 2023 року орган ДВС відмовив у знятті арешту. Цей лист ОСОБА_1 отримала
10 червня 2023 року.
Оскільки заборгованість, яка стягувалася у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_1, була погашена боржником у повному обсязі поза межами такого виконавчого провадження, підстав не знімати арешти з майна боржника
у органу ДВС немає, їх наявність порушує права боржниці як власника майна,
а тому відмова вчинити дії на заяву ОСОБА_1 є протиправною бездіяльністю такого органу.
ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арештів з майна боржниці, накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, та зобов'язати його зняти арешти
з усього майна боржниці, а саме обтяження: номер запису про обтяження 23946333, дата та час державної реєстрації: 26 квітня 2017 року 16:41:09, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ
у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 26 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; обтяжувач: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 20185534, дата та час державної реєстрації: 26 квітня 2017 року 16:41:09, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 26 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; обтяжувач: відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2023 року скаргу задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арештів з майна боржниці, накладених
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Зобов'язано начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. зняти арешти із усього майна боржниці, накладені у виконавчому провадженні № НОМЕР_2,
а саме обтяження:
номер запису про обтяження 23946333, дата та час державної реєстрації:
26 квітня 2017 року 16:41:09, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця ВПВР Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 26 квітня 2017 року у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_3; обтяжувач: ВПВР Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області; особа, майно/права якої обтяжуються:
ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно;
реєстраційний номер обтяження: 20185534, дата та час державної реєстрації:
26 квітня 2017 року 16:41:09, вид обтяження: арешт нерухомого майна; підстава для державної реєстрації: постанова головного державного виконавця ВПВР Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. від 26 квітня 2017 року у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_3; обтяжувач: ВПВР Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області, особа, майно/права якої обтяжуються:
ОСОБА_1 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Ухвала суду мотивована тим, що за встановлених у справі обставин доцільно зняти арешт, накладений на майно боржниці для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту необхідності немає.
У цій правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_2, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявниці щодо зняття арешту з її майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника
у разі добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу. Отже, на переконання суду першої інстанції, незняття арешту
з майна боржниці у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю начальника органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання зняти арешт з майна боржниці.
Враховуючи погашення боржником боргу, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арешту з майна заявниці, що
є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов'язання зняти арешт з майна заявниці.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2023 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження державним виконавцем, а виконавче провадження, у межах якого було накладено обтяження, не було закінчене, виконавчий лист був повернений стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. Апеляційний суд вважав, що немає підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арештів з майна боржниці, накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, оскільки постановою головного державного виконавця від 31 серпня 2018 року виконавчий лист від 10 січня 2017 року
№ 212/2-4350/11 повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не було закінчене у зв'язку з фактичним його виконанням,
а довідка про погашення боргу, подана ОСОБА_2 , який не є учасником виконавчого провадження, не підтверджує його правонаступництво в таких відносинах у встановлений законом спосіб.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Федик Ю. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року та залишити в силі ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від
18 липня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що боржниця виконала судове рішення, борг сплатила, що підтверджується заявою ОСОБА_2 , який
є правонаступником ПАТ «КБ «Надра». Апеляційний суд неправильно застосував статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
30 листопада 2023 року головний державний виконавець ВПВР Ольга Сінгаєвська подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Вінницького апеляційного суду від
12 вересня 2023 року залишити в силі.
Відзив мотивований тим, що оскільки виконавче провадження не було закінчено у зв?язку з фактичним його виконанням, немає правових підстав для зняття арешту з майна та коштів боржника, накладених у межах цього виконавчого провадження.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.
05 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Повторним заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2014 року із ОСОБА_1 , ОСОБА_5
і ОСОБА_6 як солідарних боржників стягнено на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість в розмірі 264 776,25 дол. США і 214 586,90 грн, в тому числі: кредит - 147 418,98 дол. США; відсотки - 109 373,08 дол. США, штраф -
7 984,19 дол. США; пеня за порушення строку сплати аннуітетного платежу -
214 586,90 грн, що на 02 квітня 2014 року за курсом Національного банку України еквівалентно 19 511,27 дол. США.
Стягнено солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 суму державного мита в розмірі 1 700,00 грн, сплачену банком за подання заяви, та суму сплачених банком витрат на ІТЗ за розгляд справи в розмірі 120,00 грн.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14 листопада 2016 року повторне заочне рішення Вінницького міського суду від 17 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 25 вересня 2008 року № 31/МК/2008/25-840
в розмірі 147 418,98 дол. США, заборгованість за відсотками в розмірі
102 123,13 дол. США, а всього 249 542,11 дол. США, а також 160 572,62 грн пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 1 651,89 грн державного мита та 120,00 грн витрат на ІТЗ з розгляду справи.
10 січня 2017 року видано виконавчий лист № 212/2-4250/11.
26 квітня 2017 року постановою головного державного виконавця ВПВР Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа
№ 212/2-4350/11, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області
10 січня 2017 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2008 року
№ 31/МК/2008/25-840 в розмірі 147 418,98 дол. США, заборгованості за відсотками в розмірі 102 123,13 дол. США, а всього 249 542,11 дол. США,
а також 160 572,62 грн пені; про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 1 651,89 грн державного мита та 120,00 грн витрат на ІТЗ
з розгляду справи. За цією ж постановою стягнено з боржника виконавчий збір/основну винагороду державного виконавця у розмірі 680 765,09 грн.
Під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2 головний державний виконавець винесла постанову про арешт майна боржника від
26 квітня 2017 року, якою накладено арешт на все майно, що належить боржниці ОСОБА_1 ; постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 26 травня 2017 року, якою призначено суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Ексертно-консалтинговий центр», та зобов'язано його надати письмовий звіт з визначення ринкової вартості вбудовано-прибудованих приміщень
в гуртожитку, що в цілому складаються з приміщень з № 3-1 до
№ 3-6, загальною площею 73,0 кв. м, які відповідно до технічного опису складаються з кабінету 3-1, коридору 3-2, перукарні 3-3, фотокабінету 3-4, туалету 3-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; постанову про арешт коштів боржника від 14 грудня 2017 року, якою накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках ПАТ «Укрсоцбанк», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7 488 916,00 грн; постанову про арешт коштів боржника від 11 січня 2018 року, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 7 488 916,00 грн.
Постановою головного державного виконавця від 31 серпня 2018 року виконавчий лист від 10 січня 2017 року № 212/2-4350/11 повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 31 серпня 2021 року. За цією постановою в ході провадження виконавчих дій з метою примусової реалізації до ДП «Сетам» було передано арештоване нерухоме майно боржника, а саме вказане вбудовано-прибудоване приміщення
в гуртожитку. Це приміщення не було реалізоване і на третіх електронних торгах, а стягувач виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною 516 621,00 грн шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку». Іншого належного боржнику майна, на яке можливо звернути стягнення
в рахунок погашення боргу, не виявлено.
05 серпня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» за договором № GL48N718070 відступило права вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2008 року
№ 31/МК/2008/25-840 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Відповідно до договору від 30 вересня 2020 року № GL48N718070_blank_01
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за вказаним кредитним договором відступило ТОВ «Брайт інвестмент».
05 листопада 2020 року ТОВ «Брайт інвестмент» право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2008 року № 31/МК/2008/25-840 відступило
ОСОБА_2 .
З інформаційної довідки від 10 червня 2022 року № 302477739 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомо, що стосовно всього нерухомого майна боржника, крім вбудовано-прибудованого приміщення
в гуртожитку, зареєстровано два обтяження за № 23946333 та № 20185534 на підставі постанови про арешт майна боржника від 26 квітня 2017 року
№ НОМЕР_2.
Згідно з довідкою ОСОБА_2 від 25 квітня 2023 року борг за кредитним договором, який встановлений рішенням суду від 17 червня 2014 року, погашено перед ним повністю; майнових претензій за кредитним договором від 25 вересня 2008 року № 31/МК/2008/25-840 у нього немає.
31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) із заявою про зняття арешту з майна боржника, надаючи відповідну довідку ОСОБА_2 від 25 жовтня 2022 року та попереднього кредитора.
14 листопада 2022 року листом № 20681/02.3-22/3 ОСОБА_1 відмовлено
у задоволенні заяви з посиланням на частину першу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження
№ 53949975 з виконання виконавчого листа № 755/7612/15-ц, виданого
15 травня 2015 року Дніпропетровським районним судом м. Києва про стягнення коштів в розмірі 1 180 185,94 грн з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк», зареєстроване в Центральному відділі ДВС міста Вінниці ГТУЮ
у Вінницькій області.
08 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулась до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) із заявою про зняття арешту з майна боржника, надаючи, крім попередніх документів, також витяг з договору відступлення вимог
ОСОБА_2 .
Листом від 24 березня 2023 року № 4032/4.1-22/3 їй, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про звернення громадян», повідомлено, що повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина
з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті, не розглядаються,
а ця її заява аналогічна поданій 31 жовтня 2022 року, яку розглянуто, про що повідомлено листом від 14 листопада 2022 року № 20681/02.3-22/3. Також, як випливає з цього листа, за наслідками цієї заяви представник ОСОБА_1 подав до суду скаргу на бездіяльність державного виконавця, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від
27 грудня 2022 року.
26 квітня 2023 року ОСОБА_1 повторно подала заяву до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Хмельницький) про зняття арешту з майна боржника за номерами записів обтяження та вилучення запису з Єдиного реєстру боржників щодо неї,
додавши три витяги з договорів відступлення права вимоги та довідку ОСОБА_2 від 24 квітня 2023 року про погашення заборгованості.
Листом від 10 травня 2023 року № 5776/4.1-22/3 ОСОБА_1 відмовлено
в задоволенні заяви з посиланням на частину першу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження № НОМЕР_2 знищено згідно з актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 04 січня 2022 року у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду,
а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арештів з майна боржниці, накладених у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, оскільки постановою головного державного виконавця від 31 серпня 2018 року виконавчий лист від 10 січня 2017 року № 212/2-4350/11 повернено стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження не було закінчено у зв'язку з фактичним його виконанням, тому що подана ОСОБА_2 довідка, який не є учасником виконавчого провадження, не підтверджує його правонаступництво в таких відносинах
у встановлений законом спосіб.
Колегія суддів не може погодитися із цим висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі
№ 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року
у справі № 382/1621/21(провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні
в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
При цьому слід враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від
31 січня 2024 року у справі № 758/2555/21.
Із матеріалів справи відомо, що до ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 05 листопада 2020 року № 0511/К перейшло право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2008 року
№ 31/МК/2008/25-840, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Тобто за обставин цієї справи ОСОБА_2 є сингулярним правонаступником первісного кредитора за кредитним договором від
25 вересня 2008 року № 31/МК/2008/25-840, відповідно, правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 і ПАТ «КБ «Надра», зокрема які також виникли на підставі судових рішень, продовжують існувати з попереднім змістом. Відбулася лише заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні
з попереднім змістом та усіма істотними умовами.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні скарги з тих підстав, що ОСОБА_2 не є учасником виконавчого провадження, а довідка, видана ним про відсутність майнових претензій у зв?язку з погашенням боргу, не підтверджує його правонаступництво в таких відносинах у встановлений законом спосіб,
є неправильним, оскільки суперечить інституту сингулярного правонаступництва.
Установивши, що ОСОБА_2 є сингулярним правонаступником первісного кредитора за кредитним договором від 25 вересня 2008 року
№ 31/МК/2008/25-840, суд першої інстанції обґрунтовано вважав доцільним зняти арешт, накладений на майно боржника для забезпечення виконання вже виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту необхідності немає.
На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незняття ДВС арешту з майна боржниці
у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. зняти арешт з майна боржниці.
За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням із стягувачем, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржниці та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, висновок суду першої інстанції про визнання бездіяльності начальника ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калинчука С. І. щодо незняття арешту з майна заявниці, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.
Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково
і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку
з наведеним колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції, судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подання касаційної скарги,
у розмірі 536,80 грн слід стягнути з відділу примусового виконання рішень
у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 липня 2023 року залишити в силі.
Стягнути з відділу примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 536,80 грн судових витрат зі сплати судового зору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов