29 липня 2024 року
м. Київ
справа № 456/2238/23
провадження № 61-10399ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просили:
- зобов'язати ОСОБА_5 у тридцятиденний термін з моменту набрання рішенням суду законної сили демонтувати пристрій відеоспостереження, розміщений на будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та дроти, які під'єднані до нього, і у цей же термін знищити усю зібрану щодо позивачів відеоінформацію, яка так чи інакше стосується життя позивачів та членів їх родини;
- зобов'язати ОСОБА_4 надати доступ до свого будинку ОСОБА_5 , щоб він міг демонтувати пристрій відеоспостереження, розміщений на будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та дроти, які під'єднані до нього.
Стрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 13 жовтня 2023 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Стрийський міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 22 березня 2024 року відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 453/2238/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Львівський апеляційний суд постановою від 10 червня 2024 року залишив без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року та ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2024 року.
16 липня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру -зобов'язання вчинити певні дії.
Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені в ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення дії, яка порушує право, та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 червня 2024 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов