30 липня 2024 року
м. Черкаси
Справа № 703/1293/24
Провадження № 22-ц/821/1174/24
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Ярошенка Б. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» про визнання відсутньою пропозиції укласти договір, що пов'язано із захистом прав споживача,у складі: головуючого судді Биченка І. Я.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до КП «Смілакомунтеплоенерго» про визнання відсутньою пропозиції укласти договір, що пов'язано із захистом прав споживача.
Просив суд визнати, що КП «Смілакомунтеплоенерго» не направляло йому пропозицію укласти договір про надання послуг з централізованого опалення за період з лютого 2018 року по березень 2024 року.
Визнати, що договір про надання послуг з централізованого опалення між відповідачем та ним відсутній.
Визнати, що правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення між ним та відповідачем відсутні.
Обраний спосіб захисту позивач обумовлює захистом прав споживача.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2024 року відкрито провадження у даній справі.
Клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.
Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23 квітня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до КП «Смілакомунтеплоенерго» про визнання відсутньою пропозиції укласти договір, що пов'язано із захистом прав споживача, залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що право позивача на залишення його позову без розгляду у визначені законом строки є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.
Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважаючи її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Просить визнати антиконституційним застосування Смілянським міськрайонним судом п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, як підставу для визнання справи № 703/1293/24 малозначною.
Визнати необґрунтованою відмову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи № 703/1293/24 за правилами загального позовного провадження.
Визнати порушення Смілянським міськрайонним судом прав учасника справи ОСОБА_1 на гласність судового розгляду та на особисту участь в судових засіданнях у справі № 703/1293/24.
Визнати протиправним обмеження Смілянським міськрайонним судом Черкаської області права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами справи № 703/1293/24.
Визнати, що вимушене подання позивачем заяви про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 703/1293/24 являється наслідком порушення судом першої інстанції процесуальних прав ОСОБА_1 .
Скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановити окрему ухвалу з підстав порушення суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченком І. Я. рішення Конституційного Суду України № 10-р (ІІ)/2023 від 22.11.2023 та направити її до Вищої Ради Правосуддя для вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в ході розгляду даної справи судом порушено обов'язкове, остаточне та таке, що не може бути оскаржено рішення Конституційного Суду України № 10-р (ІІ)/2023 від 22.11.2023, щодо визнання неконституційними п. 1 та п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.
Вважає, що таке порушення є підставою для постановлення окремої ухвали.
Вважає, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судом порушено його право на гласність.
Вказує, що судом порушено його право на ознайомлення з матеріалами справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на наведене колегія суддів вважає за можливе розглянути цю справу у відсутність сторін у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, місцевий суд виходив з того, що подати заяву про залишення позовної заяви без розгляду є правом позивача і таке право не може бути обмежене судом.
При цьому, покликаючись на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі № 161/6486/18 (провадження № 61-44372св18), зазначив, що відмова у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, поданої під час розгляду справи, свідчить про надмірний формалізм та обмеження прав сторін у справі.
Зважаючи на те, що підстав для відмови в прийнятті заяви про залишення позовної заяви без розгляду судом не встановлено, суд першої інстанції задовольнив клопотання, при цьому роз'яснив, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє позивача права звернутися до суду повторно.
З вказаними висновками погоджується судова колегія виходячи з наступного.
Відповідно до встановленого ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
У постанові від 12 травня 2020 року у справі № 761/44056/17 (провадження № 14-571цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на межі здійснення цивільних прав, вказавши що відповідно до положень ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Тлумачення п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України свідчить про те, що указаний пункт передбачає залишення без розгляду позову за заявою позивача до початку розгляду справи по суті.
Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.
Таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №548/2531/18 (провадження № 61-2228св20), від 29 червня 2021 року у справі №505/3083/13-ц (провадження № 61-4773св19), від 04 квітня 2022 року у справі №441/1609/19 (провадження № 61-20050св21).
Крім іншого, в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року у справі №161/6486/18 викладено висновок, що відмова в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду, поданої під час розгляду справи, свідчить про надмірний формалізм та обмеження прав позивача.
Отже, за змістом ст. 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення по суті спору, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Колегія суддів також вважає за необхідне вказати, що прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції, враховувавши, що подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на стадії підготовчого провадження, яке не містить обмежень в його реалізації, дійшов законного висновку про залишення позову без розгляду.
Крім того, з викладеного вбачається, що ухвала про залишення позову без розгляду не є остаточним рішенням суду в розумінні ст. 353 ЦПК України, тому заперечення на ухвалу про відкриття провадження у справі не перевіряються при перегляді оскаржуваної ухвали про залишення позову без розгляду за заявою позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо перевірки заперечень на ухвалу про відкриття провадження, при перегляді оскаржуваної ухвали, колегією суддів не приймаються, оскільки в даному випадку колегія суддів переглядає ухвалу суду першої інстанції в межах вчинення судом окремої процесуальної дії, тобто наявності правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України - позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Щодо постановлення окремої ухвали про порушення суддею Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченком І. Я. рішення Конституційного Суду України № 10-р (ІІ)/2023 від 22.11.2023 та направити до Вищої Ради Правосуддя для вирішення питання щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід зазначити наступне.
Відповідно до змісту ст. 385 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Частиною 1 ст. 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Тлумачення ч. 1 ст. 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо під час вирішення спору встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 ЦПК України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Згідно з ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких ознак кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 262 ЦПК України суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.
Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) саме на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц дійшов висновку, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов'язком.
З апеляційної скарги вбачається, що підставою для винесення окремої ухвали, на думку ОСОБА_1 , є порушення рішення Конституційного Суду України № 10-р (ІІ)/2023 від 22.11.2023 щодо визнання неконституційними п. 1 та п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, разом з тим п. 3 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що п. 1, п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У даній справі провадження відкрите 28 березня 2024 року, тобто до втрати чинності п. 1 та п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.
Щодо доводів про порушення судом права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами справи, слід зазначити, що визначення позивачеві певного періоду ознайомлення з матеріалами справи, враховуючи зайнятість судді у судових засіданнях, на думку колегії суддів, не є підставою для постановлення окремої ухвали чи скасування ухвали про залишення позову без розгляду за заявою позивача.
Інших підстав для постановлення окремої ухвали відносно судді першої інстанції, під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, не було встановлено.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржником ставиться вимога про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Проте, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому у відповідності до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За викладеного підстави для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у апеляційного суду відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що питання щодо залишення позову без розгляду судом першої інстанції вирішено з повним з'ясуванням обставин справи, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення без змін оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 30 липня 2024 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков