Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2059/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/449/24
Категорія ст.422 Доповідач ОСОБА_2
25 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження №935/2059/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 09.07.2024,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 або застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому, зазначає, що органом обвинувачення не доведено жодного процесуального ризику, а слідчий суддя, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.196 КПК України, не навів жодної реальної обставини на підтвердження будь-якого ризику. Звертає увагу, що сторона обвинувачення в даному клопотанні не виклала обставини, на підставі яких слідчий та прокурор дійшов висновку про наявність вказаних ризиків, а також немає посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Зазначає, що після завдання потерпілому у відповідь ударів руками по обличчю, підозрюваний ОСОБА_8 , побачивши, що потерпілий втратив свідомість почав разом із свідком ОСОБА_10 надавати йому першу медичну допомогу, щоб врятувати йому життя, викликав швидку допомогу, а також про вчинене повідомив поліцію і чекав приїзду поліції на місці вчинення злочину. З урахуванням цього, підозрюваний ОСОБА_8 не має намірів переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Після затримання підозрюваний ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю даного злочину, це підтверджується тим, що він добровільно надав слідчому правдиві, повні та детальні показання про обставини вчиненого злочину, а також з його участю був проведений слідчий експеримент, під час проведення якого він показав як все відбувалося. Крім того, свідками даної події були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 які у справі вже допитані і з їх участю проведені слідчі експерименти, при цьому встановлені обставини після даних слідчих дій повністю співпадають з встановленими обставинами після проведення слідчих дій з підозрюваним ОСОБА_8 . Звертає увагу, що ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, є лише припущення сторони обвинувачення, а тому можна стверджувати, що зазначені ризики відсутні. Підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно. Також, останній до кримінальної відповідальності раніше він не притягувався, на обліку у психіатра і нарколога він не перебуває. Посилаючись на зазначене, вважає, що наведене свідчить на наявність стійких соціальних зв'язків і відсутність суспільної небезпеки. Звертає увагу, що його підзахисний вину повністю визнає та щиросердечно розкаюється, при цьому, приводом до вчинення злочину стала протиправна поведінка самого потерпілого ОСОБА_12 , який ображав словесно ОСОБА_11 , за яку заступився підозрюваний ОСОБА_8 , до того ж, потерпілий ОСОБА_12 завдав підозрюваному ОСОБА_8 декілька ударів кулаками по обличчю, від чого в останнього виникли тілесні ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, прокурора який заперечив щодо апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та ухвалу слідчого судді в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Виходячи з вимог ст.370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Як убачається зі змісту клопотання, у провадженні СВ ВП №2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060420000330, внесене 07.07.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Згідно змісту клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.07.2024 близько 17 години ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 перебували на березі водойми, а саме річки Вив'янки, яка розташована неподалік АДРЕСА_1 , де вживали спиртні напої та відпочивали. Цього дня у вказаному місці, близько 18 години 20 хвилин між ОСОБА_8 виник словесний конфлікт з ОСОБА_12 через те, що останній ображав словесно ОСОБА_11 . В ході даного конфлікту ОСОБА_8 штовхнув ОСОБА_12 та той в свою чергу штовхнув у відповідь ОСОБА_8 . Продовжуючи конфлікт ОСОБА_8 за допомогою лівої долоні завдав 1 удар лівою долонею в праву частину обличчя ОСОБА_12 , в свою чергу той завдав декілька ударів кулаком у відповідь по голові ОСОБА_8 . В цей час місці та за вказаних обставин у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 зі значною силою завдав 1 удар кулаком лівої руки в праву частину голови ОСОБА_12 , 1 удар кулаком правої руки в район лівого вуха та 1 удар кулаком лівої руки в праву бокову частину голови ОСОБА_12 який від вказаних ударів втратив свідомість та впав на землю та захропів. Внаслідок умисних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_12 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під оболонки головного мозку зі здавленням стовбура головного мозку, закритої черепно-лицевої травми, які знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_12
07.07.2024 р. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_8 затримано у порядку ст.208 КПК України.
Постановою прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_14 перекваліфіковано кримінальне правопорушення №12024060420000330 від 07.07.20214, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.
08.07.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України, а саме: в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , що спричинило його смерть.
Як убачається з матеріалів судового провадження №9356/2059/24, прийняте рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження доказів обґрунтованості підозри вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При цьому, слідчим суддею обґрунтовано прийнято до уваги, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого за яке передбачено позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що у разі визнання судом його винним у вчиненні даного правопорушення можуть бути підставою для його ухилення від органу досудового розслідування, суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також вважає, що є доведеним ризик того, що ОСОБА_8 з метою виправдання своїх дій, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення в межах кримінального провадження №12024060420000330, враховуючи, що досудове розслідування триває та триває збір доказів у кримінальному провадженні.
Доведеним також є ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_8 на свідків, у кримінальному провадженні, які є його знайомими та змусити їх змінити показання в частині непричетності його до інкримінованого кримінального правопорушення, зміни фактичних обставин подій.
При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано прийняв до уваги особу підозрюваного, а саме те, що він, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх осіб не має, офіційно не працевлаштований, має місце реєстрації та місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, і врахувавши зазначені обставини, прийшов до обґрунтованого висновку, що на даній стадії досудового розслідування відносно підозрюваного не може бути застосовано інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
Таким чином, з викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними доводи апелянта про те, що слідчий суддя не обґрунтував неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, та недоведеністю ризиків зазначених в клопотанні слідчого.
Крім того, слідчим суддею враховано обставини кримінального правопорушення (насильницькі дії), у якому підозрюється ОСОБА_8 , та керуючись вимогами ч.4 ст.183 КПК України, обґрунтовано не визначено розмір застави.
Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування, по даній конкретній справі, з урахуванням особи підозрюваного ОСОБА_8 та тяжкості можливого покарання, яке загрожує у разі доведеності вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за вироком суду, наявності ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Не можуть бути враховані як однозначна підстава для застосування більш м'якого запобіжного заходу і доводи апеляційної скарги захисника про визнання підозрюваним своєї вини, активне сприяння розкриттю даного злочину, позитивна характеристика, наявність сталих соціальних зв'язків, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у психіатра і нарколога він не перебуває, а тому є доцільним обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки зазначені обставини враховані та були предметом перевірки слідчого судді на які надана мотивована відповідь.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, оскільки на думку колегії суддів, наявність постійного місця проживання неможливо віднести до тих безумовних стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження при застосуванні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу, не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 09.07.2024, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб без визначення розміру застави (дія ухвали закінчується 03.09.2024), - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :