29 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 907/209/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкор"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)
у справі № 907/209/23
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкор"
про стягнення 238 073,69 грн,
У березні 2023 року Мукачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкор" 238 073,69 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 3,2679 га, кадастровий номер 2122788100:01:000:0057 за період з 01.10.2019 до 30.09.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на використання відповідачем з 04.07.2017 земельної ділянки комунальної власності площею 3,2679 га, що розташована за адресою: с. Шенборн Мукачівського району, вул. Мукачівська, 17а-17л, кадастровий номер 2122788100:01:000:0057 без належної правової підстави. За твердженнями прокурора використання земельної ділянки з кадастровим номером 2122788100:01:000:0057 без укладення договору оренди здійснюється відповідачем, як власником нежитлових будівель (тютюносушарок, телятника, навісу для міндобрив, будівлі зерноскладу), що розташовані за адресою: с. Шенборн Мукачівського району, вул. Мукачівська, 17а-17л. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на користь органу місцевого самоврядування 238 073,69 грн безпідставно збережених коштів за використання спірної земельної ділянки у вказаний вище період.
22.01.2024 рішенням Господарського суду Закарпатської області відмовлено у задоволенні позову повністю.
28.05.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2024 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою (кадастровий номер 2122788100:01:000:0057) площею 3,2679 га у спірний період користування, зокрема, укладення договорів оренди з Мукачівською міською радою та державної реєстрації такого права.
За користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності за період з 01.10.2019 по 30.09.2022, позивач нарахував відповідачу 238 073,69 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, кадастровий номер 2122788100:01:000:0057, площею 3,2679 га (з розрахунку 3 % ставки орендної плати від нормативної грошової оцінки землі) та підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкор" до місцевого бюджету Мукачівської міської ради.
01.07.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 907/209/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 907/209/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення у розмірі 238 073,69 грн, що становить менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа № 907/209/23 є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до ста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, з урахуванням заперечення проти відкриття касаційного провадження, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шенкор" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 907/209/23.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил