29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" липня 2024 р. Справа № 924/125/24
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., за участю секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", м. Хмельницький
про стягнення 207 600,00 грн. основного боргу, 27 753,73 грн. пені, 2490,37 грн. 3% річних, 5238, 15 грн. інфляційних втрат
Представники сторін:
від Позивача: Дмитренко А.А. згідно довіреності (поза межами суду (в режимі відеоконференції);
від Відповідача: в судове засідання не з'явився.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.05.2024р. позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія” 207 600, 00 грн. (двісті сім тисяч шістсот гривень 00 коп.) основного боргу, 27753,73 грн. (двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят три гривні 73 коп.) пені, 2 490, 37 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто гривень 37 коп.) 3% річних, 5238, 15 грн. (п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 15 коп.) інфляційних втрат, 3646, 23 грн. (три тисячі шістсот сорок шість гривень 23 коп.) витрат на оплату судового збору.
04.05.2024р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія” надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24308,00 грн.
Представник Позивача у судовому засідання просив відшкодувати заявлені витрати на правову допомогу в повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов від 15.05.2024р. просив відмовити у задоволенні заяви Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу або зменшити витрати до 3000 грн.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
З огляду на наведене, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду заяви, зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, вимоги строку її судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Отже, за приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як передбачено п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
30.03.2018р. між ТОВ "Регіональна газова компанія" (Замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правовий альянс" (Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №300318-1/01/043/18.
За цим договором Виконавець зобов'язався надавати комплекс послуг правової допомоги, а Замовник приймати та оплачувати їх. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору Сторони встановили, що вартість послуг Виконавця складається з: щомісячної плати за отримання правової допомоги у розмірі 1000 грн. та ПДВ в розмірі 200 грн.; плати за ведення складних справ - у розмірі, визначеному в окремих додаткових угодах до Договору.
Згідно додаткової угоди № 10 від 01.12.2023 року внесено зміни до п. 5.1 Договору - Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє в частині надання послуг з 01.04.208 року по 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх остаточного завершення.
Додатковою угодою № 14/2 від 18.04.2024 року Замовник та Виконавець встановили, що Виконавець зобов'язується надати Замовнику правову допомогу в ході здійснення позовної роботи щодо стягнення на користь Замовника заборгованості в сумі 207 600,00 грн., в тому числі забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів Замовника при розгляді даної справи судами.
Пунктом 3.1 передбачено, що Сторони погодили, що вартість послуг, які передують поданню позовної заяви, надаються при складанні документів до суду першої інстанції та під час супроводжень справи в суді першої інстанції, становить 17308 грн., що підлягають сплаті Замовником до 30.06.2024 року. Замовник додатково зобов'язується сплатити Виконавцю гонорар успіху в розмірі 7000 грн.
Згідно Опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Правовий Альянс" для надання допомоги у справі №924/125/24 Виконавцем було витрачено 21 годину: 4 години - здійснення правового аналізу документів; 1 година - надання клієнту усної консультації зі способів захисту; 2 години - підготовка розрахунків штрафних санкцій; 4 години - підготовка проекту позовної заяви; 1 година - направлення Відповідачу позовної заяви з додатками; по 1 годині - підготовка та участь у п'яти судових засіданнях.
03.05.2024 року між Замовником та Виконавцем був складений Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно з Додатковою угодою № 14/2 від 18.01.2024 року до Договору про надання правової допомоги від 30.03.2018 року № 300318-1/01/043/18 згідно якого сторони визначили які юридичні послуги адвокатське об'єднання надало, а клієнт отримав. Виконавцем надано послуги розмір яких складає 24308, 00 грн. (п. 3 акту), з них 7000 грн згідно договору складає "гонорар успіху".
Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція викладена у п.п. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду).
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021р. у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України України.
Крім того судом зауважується, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Як роз'яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом враховується, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, суд прийшов до висновку про те, що заявлена сума судових витрат не є співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт, зазначених у заяві, виходячи із критерію реальності (встановлення їх дійсності та необхідності) наданих послуг. Крім того, судом враховується, що Відповідач не заперечував наявність основного боргу, лише просив зменшити штрафні санкції.
Також, суд зазначає, що враховуючи предмет спору, обсяг доказів, ступінь важкості справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, супроводження справи у суді першої інстанції не вимагали від адвоката істотних професійних здібностей.
За таких обставин, очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною.
З огляду на викладене, зважаючи на дискреційні повноваження, надані суду положеннями частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважає 5000,00 грн.
Щодо заяви позивача відшкодування на правничу допомогу в частині “гонорару успіху”, судом береться до уваги не договір між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару, а те, що необхідно враховувати пропорційність цих витрат фактично понесеним судовим витратам.
Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача та стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - суд відмовляє.
При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 126, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія” про ухвалення додаткового рішення та включення до судових витрат позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/125/24 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (м. Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 05395598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна газова компанія” (м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, код ЄДРПОУ 37401646) 5000 (п'ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення суду складено 31.07.2024 року.
Суддя В.В. Димбовський