79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
29.07.2024 Справа № 914/1318/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М. здійснив у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання розгляд справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіцентр Квітка”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Новий Львів Плюс”, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл.
про стягнення заборгованості
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіцентр Квітка”, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Новий Львів Плюс””, м. Миколаїв, Стрийський р-н, Львівська обл. про стягнення 225 998,00грн. заборгованості, з якої: 204 537,18грн. - основний борг, 14 215,99грн. - пеня, 2 914,85грн. - 3% річних, 4 329,98грн. -інфляційні втрати. Також у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 711,98грн. та просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та постановлено, що розгляд справи по суті починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі - 27.06.2024 року, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема, відповідачу встановлено строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано сторонам за юридичною адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та ухвала суду доставлена позивачу у справі до електронних кабінетів позивача та його уповноваженого представника.
Відповідно ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Поштова кореспонденція надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, буд. 1. Одночасно слід зазначити, що 20.06.2024 року від відповідача до суду надійшла заява за вх.№16339/24 про долучення документів до матеріалів справи, відтак відповідачу відомо про розгляд даної справи у суді.
Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду у даній справі були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
До суду від відповідача крім поданої заяви, відзиву на позовну заяву не надходило.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням припису ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням поданої заяви відповідача.
Зважаючи на вказане, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № ПК-000003849, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору, поставити продукцію, визначену даним Договором та додатками до нього, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору прийняти та оплатити таку продукцію, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 204 537,18грн., що також підтверджується видатковими накладними, які додано до позовної заяви.
Відтак, позивач стверджує, що у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 204 537,18грн., яка підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків № 1544 від 15 лютого 2024 року за період з 30 січня 2023 року - по 15 лютого 2024 року.
У зв'язку із невиконанням Відповідачем зобов'язань перед Позивачем, щодо сплати коштів за отриманий товар на загальну суму 204 537,18грн., позивачем нараховано відповідачу 14 215,99грн. - пені, 2 914,85грн. - 3% річних та 4 329,98грн. -інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 711,98грн., який обраховано позивачем при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» із застовуванням коефіцієнту 0,8.
Аргументи відповідача.
У поданій 20.06.2024 року заяві за вх.№16339/24, відповідач просить долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію №2053 від 08 квітня 2024 року, відповідно до якої відповідачем сплачено позивачу 19 686,66грн., відтак просить в цій частині закрити провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
02 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Профіцентр Квітка” укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Новий Львів Плюс” договір поставки № ПК-000003849, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах даного договору, поставити продукцію, визначену даним Договором та додатками до нього, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного Договору прийняти та оплатити таку продукцію.
Відповідно до п. 6.4 Договору, Покупець здійснює 100% оплату поставленого Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в термін, що не перевищує 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки Товару на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних Постачальника.
На виконання умов Договору, ТзОВ “Профіцентр Квітка” в період з 07 листопада 2023 року по 13 листопада 2023 року здійснило ряд поставок поставок Товару на загальну суму 204 537,18 (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять сім гривень, 18 копійок), що підтверджується: видатковою накладною № РК-40309 від 07 листопада 2023 року на суму 38 419, 32грн.; видатковою накладною № ПКРК-040977 від 10 листопада 2023 року на суму 19 546, 08 грн.; видатковою накладною № ПКРК-041058 від 10 листопада 2023 року на суму 104 459, 70 грн.; видатковою накладною № ПКРК-041031 від 13 листопада 2023 року на суму 33 176, 58 грн. видатковою накладною № ПКРК-041032 від 13 листопада 2023 року на суму 8 935,50 грн.
Зазначені накладні, які знаходяться в матеріалах справи, підписані обома сторонами договору та містять відтиски печаток обох сторін, що підтверджує прийняття відповідачем товарів.
Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином та не сплатив кошти за поставлений товар на загальну суму 204 537,18грн.
Крім того, ще одним доказом підтвердження заборгованості та незаперечення Відповідачем є Акт звірки взаємних розрахунків № 1544 від 15 лютого 2024 року за період з 30 січня 2023 року - по 15 лютого 2024 року, який підписаний Позивачем та Відповідачем. Актом було підтверджено загальну суму заборгованості ТзОВ “Девелоперська компанія “Новий Львів Плюс” у розмірі 204 537,грн. станом на 15 лютого 2024 року.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем направлено відповідачу претензію за №00000000005 від 15.03.2024 року з вимогою про сплату боргу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідачем отримано претензію 20.03.2024 року.
Також позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання по укладеному договору поставки на підставі видаткових накладних, а саме позивачем нараховано відповідачу 14 215,99грн. - пені, 2 914,85грн. - 3% річних, 4 329,98грн. - інфляційних втрат, обраховуючи їх по кожній видатковій накладній окремо з наступного дня, з врахуванням вимог п. 6.4 договору.
Слід зазначити, що 20.06.2024 року від відповідача до суду надійшла заява за вх.№16339/24 про долучення документів до матеріалів справи, а саме відповідачем додано до матеріалів справи платіжну інструкцію №2053 від 08 квітня 2024 року, відповідно до якої відповідачем оплачено позивачу 19 686,66грн., яка не врахована позивачем при обрахунку основного боргу та включалася при обрахунку штрафних санкцій при поданні позовної заяви до суду 22.05.2024 року.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання зобов”язань в частині оплати за поставку товару.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 204 537,18грн., що підтверджується: видатковою накладною № РК-40309 від 07 листопада 2023 року на суму 38 419, 32грн.; видатковою накладною № ПКРК-040977 від 10 листопада 2023 року на суму 19 546, 08 грн.; видатковою накладною № ПКРК-041058 від 10 листопада 2023 року на суму 104 459, 70 грн.; видатковою накладною № ПКРК-041031 від 13 листопада 2023 року на суму 33 176, 58 грн. видатковою накладною № ПКРК-041032 від 13 листопада 2023 року на суму 8 935,50 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками обох юридичних осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Відповідно до матеріалів справи, факт поставки товару підтверджується, як підписаними видатковими накладними, так і підписаний обома сторонами Акт звірки заборгованості за період з 30 січня 2023 року - по 15 лютого 2024 року, відповідно до яких боргу у сумі 204 537,18грн. існував у відповідача станом на 15 лютого 2024 року.
Відтак, отримання Відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними без жодних заперечень свідчить про вчинення Відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки, укладеним між сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено можливість виникнення обов'язку негайного виконання. Такий обов'язок випливає з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі підписання представником покупця видаткової накладної, вважається, що товар прийнятий покупцем і у нього немає претензій щодо його асортименту, комплектності, кількості і якості, крім виявлених покупцем прихованих недоліків товару.
Відповідно до п. 6.4 Договору, Покупець здійснює 100% оплату поставленого Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в термін, що не перевищує 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки Товару на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних Постачальника.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіцентр Квітка” поставило відповідачу товар на суму 204 537,18грн. відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних та Акту звірки, яким засвідчено борг у сумі 204 537,18грн. станом на 15 лютого 2024 року, які підписані та скріплені печатками обох юридичних осіб.
Однак, слід зазначити, що позивачем при поданні позову 22.05.2024 року, не враховано часткову проплату відповідачем боргу в сумі 19 686,66грн., що підтверджується доданою відповідачем до матеріалів справи платіжною інструкцією №2053 від 08 квітня 2024 року.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за поставлений відповідачу товар підлягають до часткового задоволення в сумі 184 850,52грн., та даний борг підтверджується матеріалами справи та належними доказами, а в задоволення решти основного боргу слід відмовити, як безпідставно заявлений.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або не повної оплати товару відповідно до п. 6.4 цього Договору Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,04%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період існування заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Відповідно, враховуючи вищенаведене пеня згідно пункту 8.2 Договору, за прострочення сплати платежу розраховується позивачем за період з 22 листопада 2023 року по 15 травня 2024 року, по кожній видатковій накладній окремо, без врахування часткової проплат відповідачем боргу в сумі 19 686,66грн.
Товар за видатковими накладними наявними у матеріалах справи отримано Відповідачем 7 листопада 2023, 10 листопада 2023 року, 13 листопада 2023 року. З огляду на це, оплата за товар мала бути здійснена Відповідачем по кожній видатковій накладній окремо з врахуванням пункту п. 6.4 Договору, Покупець здійснює 100% оплату поставленого Товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в термін, що не перевищує 14 (чотирнадцять) календарних днів від дати поставки Товару на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних Постачальника. Відтак, позивачем нараховано пеню з початком періоду нарахування з наступного дня, після спливу 14 днів на суми боргу, по кожній видатковій накладні окремо, проте не враховано проплату відповідача у сумі 19 686,66грн., при обрахунку пені по видаткових накладних за 13 листопада 2022 року.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування, взявши до уваги часткову оплату боргу відповідачем у сумі 19 686,66грн. та п.8.2 договору, суд дійшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 13 924,63грн., а в задоволенні решти пені слід відмовити, як безпідставно заявлена.
При цьому зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум, які підлягали сплаті по видаткових накладних з врахуванням п. 6.4 договору, без врахування часткової оплати відповідачем суми боргу в сумі 19 686,66грн., у розмірі 2914,85грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, взявши до уваги часткову оплату боргу відповідачем у сумі 19 686,66грн. та п.п. 6.4, 8.2 договору, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильні періоди прострочення грошового зобо'язання, проте не враховано суму часткової проплати боргу відповідачем, яка судом взялась до уваги при обрахунку 3 % річних. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 2855,14 грн., а в задоволенні решти 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлені.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 4329,98грн. - інфляційних нарахувань, які обраховувались від прострочених сум, які підлягали сплаті по видаткових накладних окремо з врахуванням п. 6.4 договору, з наступного дня без врахування часткової проплати відповідачем суми боргу в розмірі 19 686,66грн., прийшов до висновку, що позивачем зазначено неправильну суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат за останній вказаний період у обрахунку, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 4282,78грн., в задоволенні решти інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлені.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зважаючи на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: 184 850,52грн. - основного боргу, 13 924,63грн. - пені, 2855,14грн. - 3% річних та 4282,78грн. - інфляційних нарахувань, суми яких є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню та підтверджені належними доказами, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2711,98грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5608 від 15 травня 2024 року, який обрахований застосувавши коефіцієнт 0,8.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2470,96 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоперська компанія “Новий Львів Плюс” (81600, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Миколаїв, вул. Львівське шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 44528726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Профіцентр Квітка” (79011, м. Львів, вул. Тютюнників, будинок 25, квартира 2, код ЄДРПОУ 32327296) 184 850,52грн. - основного боргу, 13 924,63грн. - пені, 2855,14грн. - 3% річних, 4282,78грн. - інфляційних нарахувань та 2470,96грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Коссак С.М.