номер провадження справи 4/194/23
22.07.2024 Справа № 908/3076/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали заяви вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.07.2024, (вх. № 13509/08-08/24 від 02.07.2024) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМСПЕЦМАШ», (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 5)
до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 5 497 535,28 грн.
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Ткаченко І.В., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1478089 від 29.09.2023 (в режимі відеоконференції);
від відповідача (заявника, боржника): Гриценко В.С., на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (в режимі відеоконференції);
02.07.2024 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.07.2024, (вх. № 13509/08-08/24 від 02.07.2024) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23, якою просить суд на підставі ст. 331 ГПК України відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 на строк до 15.01.2025.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2024 заяву вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 02.07.2024, (вх. № 13509/08-08/24 від 02.07.2024) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
08.07.2024 матеріали справи № 908/3076/23 повернулися до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 22.07.2024.
В судове засідання 22.07.2024 з'явилися представники позивача (стягувача) і відповідача (заявника, боржника). Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 22.07.2024 приєдналися представники позивача (стягувача) і відповідача (заявника, боржника).
В судовому засіданні 22.07.2024 заяву про відстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3076/23 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.
16.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЕЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення (вх. № 14382/08-08/24 від 16.07.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМСПЕЦМАШ» на заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23. В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що борг відповідача перед ТОВ «ТМСПЕЦМАШ» виник з 22.12.2021 (тобто, до введення воєнного стану), а відтермінування ще до 15.01.2025 обов'язку відповідача сплатити борг порушуватиме інтереси позивача, оскільки позивач і так несе негативні наслідки у вигляді інфляційних процесів та майже три роки не може домогтися сплати відповідачем заборгованості. Посилання відповідача на введення воєнного стану внаслідок військової агресії РФ проти України позивач не вважає беззаперечною підставою для надання відповідачу відстрочки, так як відповідач не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та неможливістю своєчасно виконати господарські зобов'язання, які полягають в оплаті товару, отриманого ще 22.12.2021. До того ж, у зв'язку з введенням на території України воєнного стану всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач, який також перебуває у несприятливому економічному становищі правомірно очікує на оплату поставленого товару. Також позивач вважає, що відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності. Натомість подані відповідачем Баланс та Звіт про фінансові результати підприємства ДП «НАЕК» «Енергоатом» за 2023 рік свідчать, що дохід ДП «НАЕК «Енергоатом» у 2023 становить 153 836 329 000 грн.(код рядка 2000), чистий прибуток 128 837 040 000 грн. (код рядка 2465). Крім того, у своїй заяві відповідач підтверджує, що отримує державне фінансування, джерелом якого, зокрема є і податки, що також сплачуються позивачем. Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Також позивач просить суд врахувати, що надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. Натомість відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що після спливу цього строку (15.01.2025) рішення суду буде виконано без зайвих затримок і зволікань. Відповідач не надає для порівняння поточних і перспективних планів, затверджених Компанією на 2022, 2023 та 2024 роки, у яких враховано борг відповідача перед позивачем, а тільки вказує, що формування бюджету на наступний рік відбувається у грудні року, що передує бюджетному року. Відповідач не надає доказів стабілізації фінансового стану відповідача вже у 2025 році. Також, відповідачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що негайне виконання рішення у даній справі суттєво ускладнить його фінансовий стан або унеможливить виконання основних функцій. На підставі зазначеного, позивач просить суд відмовити АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23.
В судовому засіданні 22.07.2024 представник ТОВ «ТМСПЕЦМАШ» підтримав раніше подані заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 в повному обсязі.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідача, боржника у справі) про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 до 15.02.2025, суд встановив:
03.10.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 29.09.2023 (вх. № 3355/08-07/23 від 03.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМСПЕЦМАШ», м. Київ до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 5 497 535,28 грн. заборгованості за договором поставки № 53-121-01-21-10904 від 22.11.2021, в тому числі 4 200 882,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 200 951,78 грн. 3 % річних і 1 095 701,50 грн. інфляційних втрат.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023 справу № 908/3076/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3076/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/194/23, призначено підготовче засідання.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМСПЕЦМАШ», м. Київ до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 5 497 535,28 грн. заборгованості за договором поставки № 53-121-01-21-10904 від 22.11.2021 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМСПЕЦМАШ», м. Київ 4 200 882 грн. 00 коп. основного боргу, 200 606 грн. 50 коп. 3 % річних, 1 095 701 грн. 50 коп. інфляційних втрат і 82 457 грн. 85 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2024 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача у справі № 9083076/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція». Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 залишено без змін.
Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).
Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 до 15.02.2025, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами. Відповідач наголошує на складному фінансовому становищі, у якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися на енергетичному ринку країни, а також в результаті окупації військовими формуваннями РФ частини виробничих потужностей в ході військової агресії. Відповідач, виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій відповідно до ст. 33 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» зобов'язаний першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач зобов'язаний спрямовувати в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Також відповідач зауважує, що АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» виконує спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільного інтересу, а саме доступності електричної енергії для побутових споживачів. Внаслідок цього у відповідача виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов'язання по сплаті платежів, у тому числі по сплаті таких першочергових платежів як податки, збори та інші платежі до державного бюджету, постачання ядерного палива тощо. Дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» на 99 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями. В структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами АТ «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими РФ найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час внаслідок окупації військами РФ м. Енергодар та Запорізької АЕС відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об'єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей в край негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Так, за період 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» отриманий збиток в розмірі 6,75 млрд. грн., що підтверджується Звітом про фінансові результати за 2022 рік (розділ І, код рядка 2355 «Чистий фінансовий результат») та збиток за 2023 рік в розмірі 11 256 369 млрд. грн., що підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2023. Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії. Нові обстріли РФ енергетичної інфраструктури призвели до масштабного дефіциту електроенергії в Україні, що стало підставою для застосування аварійних відключень світла по всій країні. Так, після ракетного удару РФ 11.04.2024 по об'єктам енергетичної структури України, Трипільську ТЕС, найбільшу в Київській області, було повністю зруйновано. Після удару по цій ТЕС компанія Центренерго втратила 100 % своїх потужностей генерації електроенергії. Адже раніше вона вже втратила дві інші свої ТЕС: Зміївську ТЕС у Харківській області знищив російський удар 22.03.2024, а Вуглегірська ТЕС у Донецькій області з 25.07.2022 знаходиться в окупації військ РФ. У зв'язку з нехваткою електроенергії здійснюється її імпорт в Україну з п'яти країн Європи, зокрема, з Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Молдови. Наведені обставини свідчать про відсутність у відповідача реальної можливості виконати рішення суду негайно і в повному обсязі, а примусове стягнення такої заборгованості загрожує серйозними ускладненнями для господарської діяльності відповідача. Відтак, на переконання заявника втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення.
Відтак, з врахуванням цих обставин, зважаючи на складний фінансовий стан підприємства відповідача та неспроможність на даний час сплатити заборгованість в повному розмірі, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 до 15.01.2025.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення по справі № 908/3076/23, надаючи оцінку доводам відповідача щодо необхідності надання відстрочки виконання судового рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма чітко встановлює, що строк для розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.
В даному випадку період відстрочення рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 15.01.2025.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Проаналізувавши наведені Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (заявником, відповідачем у справі) обставини, якими він мотивує необхідність розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23, заслухавши пояснення представника позивача (стягувача) та дослідивши докази, подані заявником в підтвердження важкого матеріального становища, суд дійшов висновку, що у справі, яка розглядається, відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі.
Приймаючи до уваги ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що ці обставини є тими конкретними винятковими обставинами, в розумінні ст. 331 ГПК України, які ускладнюють одночасне та повне виконання рішення суду у справі № 908/3076/23 і є підставою для надання АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» можливості виконання судового рішення з відтермінуванням у часі, встановленими господарським судом.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Відстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.
Суд зауважує, що надання відстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»). За практикою Європейського Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України»).
Щодо доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, що стали причиною невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, то суд зауважує на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов'язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов'язання.
Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку - військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Вище наведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Отже, суд критично відноситься до посилань відповідача щодо введення в Україні воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (ТОВ «ТМСПЕЦМАШ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на отримання коштів за договором поставки № 53-121-01-21-10904 від 22.11.2021.
З урахуванням викладеного, враховуючи фінансовий стан АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та матеріальні інтереси обох сторін, приймаючи до уваги стан енергетичної інфраструктури України, зважаючи на те, що виконання рішення суду у справі № 908/3076/23 одночасно і в повному обсязі матиме негативні наслідки для фінансово-господарського відповідача, з метою реального виконання рішення суду та дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію Російської Федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідача, а отже негативно впливає на сторін спору, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної ст. 331 ГПК України процедури відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 на 2 місяці до 01.10.2024. Таким чином, заява АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/3076/23 підлягає задоволенню частково.
Водночас, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити статутну діяльність відповідача, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.
Суд також звертає увагу, що відстрочення виконання судового рішення у даному випадку не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.
Відстрочення виконання рішення суду у даній справі до 01.10.2024 в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 на на 2 (два) місяці до 01.10.2024.
3. В іншій частині в задоволені заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 у справі № 908/3076/23 відмовити.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено і підписано 30.07.2024.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н. Г. Зінченко