31.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/688/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р.
(суддя Бажанова Ю.А., повний текст рішення підписано 04.04.2024р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", м. Кривий Ріг
про стягнення 199 486,39 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
16.02.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на свою користь 158 400,00 грн. заборгованості, 28 670,40 грн. пені, 5 023,77 грн. 3% річних та 7 392,22 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" своїх зобов'язань за договором №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р., в частині сплати заборгованості за лютий 2023 р., у сумі 158 400,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" 158 400,00 грн. заборгованості, 28 670,40 грн. пені, 5 023,77 грн. 3% річних, 7 392,22 грн інфляційних втрат, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник послався на неврахування судом, що виконання умов договору між сторонами здійснювалося під час дії форс-мажорних обставин, які відомі обом сторонам, тому необхідність у повідомленні про їх існування відсутня.
За твердженням скаржника, судом не надано належну оцінку наведеним відповідачем обставинам та не зменшено розмір пені .
Також апелянт зазначає, що 17.03.2023р. адміністраторами позивача без попередження в односторонньому порядку та в порушення умов договору було здійснено відключення мережевого обладнання АТ"Криворіжгаз" від централізованих мережевих ресурсів, що фактично унеможливило роботу аварійно-диспетчерської служби товариства та інших підрозділів та поставило під загрозу безаварійне та безпечне функціонування об'єктів критичної інфраструктури .
На думку скаржника, договір №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р. має ознаки удаваного правочину, оскільки грошові кошти за цим договором сплачувалися на користь позивача без нагальної необхідності в існуванні передбачених цих договором послуг .
На переконання скаржника, судом допущено порушення норм матеріального права, яке полягало у незастосуванні положень норм права, що підлягали застосуванню, і у свою чергу це призвело до порушення норм процесуального права, зокрема положень ч.2 ст.86 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що обставини відключення відповідача від центральних мережевих ресурсів 17.03.2023р. не підтверджені, при цьому спір виник у зв'язку із несплатою відповідачем послуг отриманих у лютому 2023 р. і отримання цих послуг у вказаний період підтверджується підписаними обома сторонами актом наданих послуг.
Також у відзиві йдеться про безпідставність посилань скаржника на форс-мажорні обставини, оскільки останній у порушення умов укладеного договору не повідомляв позивача про їх настання. Одночасно факт того , що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам пособі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, однак скаржник не довів наявність таких обставин, які унеможливили для АТ"Криворіжгаз" виконання договірних зобов'язань з оплати отриманих послуг по договору.
Стосовно зменшення розміру пені позивач вказує на те, що зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, що призвело до втрати прибутку товариством відбулося у липні 2023 року, тоді як порушення існує з лютого 2023 року, при цьому причиною зупинення дії ліцензії є передача цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, тому відповідальність за прийняте рішення та всі фінансові ризики повинен нести керівник підприємства , а не його контрагенти. При цьому одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, і вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Крім того, за твердженням позивача, сторони погодили усі істотні умови договору, у тому числі ціну, штрафні санкції, обсяги та строки надання послуг, прийнявши на себе зобов'язання за договором, відповідач погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.05.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/688/24.
08.05.2024р. матеріали справи № 904/688/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.05.2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. у справі № 904/688/24 залишено без руху, надавши апелянту строк для усунення недоліків.
20.05.2024р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку, предметом позову у справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
30.09.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" (Стороною-1) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (Стороною-2) укладений договір №07/082-136/19-АДС, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Сторона-1 надає Стороні-2 право строкового платного користування програмними продуктами в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню (далі Послуги), а Сторона-2 зобов'язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим договором суму.
У п. 1.2. договору вказано програмний продукт, на який передається право користування: "Автоматизована система керування аварійно-диспетчерською службою"; "Оперативна диспетчерська".
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2023 № ДУ-2/07/082-136/19-АДС) строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.
Згідно з п. 3.2 договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.
За умовами п. 3.3 договору Сторона-2 протягом 5 робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.
Сторона-2, на підставі положень пункту 4.3 договору, зобов'язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим договором.
Відповідно до п. 8.1 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.01.2020р. по 31.12.2024р., включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 2.10 Додатку № 1 до Договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р. Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.
У п.1 Додаткової угоди № ДУ-2/07/082-136/19-АДС від 23.12.2022р. до Договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р. сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 р. п. 3.1 Договору щодо оплати послуг у 2023 р. у наступній редакції: "У 2023 році за право користування програмними продуктами, наданими за цим Договором, Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1 кошти в сумі 132 000,00 (сто тридцять дві тисяч гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 26 400 (двадцять шість тисяч чотириста гривень 00 копійок)", а також "Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами".
Матеріали справи свідчать також про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" виконано, а Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" прийняті послуги на загальну суму 158 400,00 грн., що підтверджується Актом надання послуг №РЕЯ73000359 від 28.02.2023р., який сформований і направлений до відповідача за допомогою системи електронного документообігу "M.E.Doc" у вигляді електронних документів (Е-документи) та відповідно до якого АТ "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" отримало у лютому 2023 р. права та послуги, передбачені умовами договору у розмірі 158 400,00 грн.
Акт підписаний електронними підписами Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз", що підтверджується протоколом руху документа / звіту та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій з системи електронного документообігу "M.E.Doc" .
За твердженням позивача, Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" зобов'язання за договором №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р. в частині своєчасної сплати послуг за права та послуги у сумі 158 400,00 грн. не виконані.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати основного боргу, позивачем нараховані 3% річних, у розмірі 5 023,77 грн., за період з 26.01.2023р. по 15.02.2024р., інфляційні втрати, у розмірі 7 392,22 грн., за період лютий 2023 р. - січень 2024 р., а також пеня, за період з 26.01.2023р. по 25.07.2023р., у розмірі 28 670,40 грн..
Неоплата відповідачем вказаних вище сум боргу, пені, річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).
У даному випадку, договір укладений між сторонами по суті є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Крім того, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до умов договору та додаткової угоди до нього строк оплати за надані у спірний період послуги є таким, що настав.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Задовольняючи позовні вимоги у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що 28.02.2023 сторонами був підписаний Акт надання послуг №РЕЯ73000359, відповідно до якого на підставі договору відповідач отримав в лютому 2023 року права та послуги, передбачені умовами договору на суму 158 400,00 грн. У матеріалах справи відсутні докази зауважень відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг. Докази сплати заборгованості у повному обсязі сторонами не надано.
Крім того, суд врахував, що позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості, яка утворилась за надані послуги у лютому 2023 року. Натомість, відповідач був позбавлений доступу до серверів та мережевого обладнання з 17.03.2023.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання відповідачем зобов'язань за договором №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019 у частині оплати наданих за цим договором у лютому 2023 року послуг та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 158400,00 грн .
Крім того, відповідно до 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум пені, річних та інфляційних втрат випливає з висновків суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.
Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правомірним нарахування позивачем 28 670,40 грн. пені, 5 023,77 грн. 3% річних, 7 392,22 грн. інфляційних втрат враховуючи, що розрахунок цих сум не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору у частині їх нарахування і є арифметично правильним.
При цьому, правильність розрахунків пені, річних та інфляційних втрат (їх розмір та період нарахування тощо), здійснених позивачем, скаржником не заперечується, власних контррозрахунків цих сум останнім не надано.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, судова колегія відхиляє доводи відповідача про безпідставність неврахування судом першої інстанції наявності форс-мажорних обставин.
Так, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також, згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Отже, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 р. у справі №922/2475/21.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Вказаний вище лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Між тим, у даному випадку, відповідачем не доведена неможливість виконувати свої зобов'язання перед позивачем за укладеним договором безпосередньо внаслідок обставин збройної агресії рф проти України.
При цьому, слід зазначити, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію російської федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно з п. 7.5 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідних підтвердних документів надати належним чином засвідчені копії таких документів іншій стороні.
Однак, відповідач на виконання п.7.5. договору, не повідомляв позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, які заважають виконанню умов цього договору, підтвердних документів не надавав.
Отже, у даному випадку, вплив дії форс-мажорних обставин на відповідача останнім не доведена, що і було правильно встановлено Господарським судом Дніпропетровської області в оскаржуваному рішенні.
Щодо доводів скарги про необґрунтовану відмову судом першої інстанції про зменшення розміру пені слід зазначити таке.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Однак, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зменшення заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань і вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
У даній справі, скаржник не навів виняткових обставин, які б слугували підставою для зменшення пені і штрафу та не надав будь-яких доказів на підтвердження відповідних обставин, суд також таких обставин не знайшов.
Одночасно, слід враховувати, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суди не повинні допускати фактичне звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, як просив відповідач, нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за переданий відповідачем товар і саме таке зменшення може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Таким чином, відповідні доводи скаржника не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що обставини стосовно належності / неналежності надання позивачем послуг у березні 2023 р. не є предметом дослідження у цій справі, оскільки у даному випадку спірним періодом є саме лютий 2023 р., тому відповідні доводи відхиляються апеляційним судом.
При цьому доводи скарги про те, що відключення позивачем відповідача 17.03.2023 унеможливило роботу останнього та безпечне функціонування об'єктів критичної інфраструктури мають декларативний характер, оскільки настання наведених відповідачем наслідків не підтверджені будь-якими доказами .
Твердження апелянта про удаваність правочину - договору №07/082-136/19-АДС від 30.09.2019р., за відсутності доказів на їх підтвердження, є припущенням скаржника.
До того ж, за приписами ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У даному випадку, договір від 30.09.2019р. №07/082-136/19-АДС, на час спірних відносин, був чинним, відповідачем не доведено порушення законодавства під час його вчинення, недійсним у судовому порядку цей договір також не визнавався.
Доводи скарги про незастосування судом норм права, яке підлягало застосуванню не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. у справі №904/688/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О.Дармін