Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4626/24
(заочне)
26.07.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Надопта А.А., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Виноградів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що З 28.07.2007 року і до 20.10.2016 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Виноградівського районного суду від 20.10.2016 року вирішено стягувати аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі по 750 \сімсот п'ятдесят гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 20 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
Діти проживають з матір'ю, знаходяться на її утриманні та вихованні. Відповідач сплачує недобросовісно аліменти.
Розмір аліментів на утримання дітей, визначений судовим рішенням,не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі N 643/11949/19.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Раніше визначений розмір аліментів не забезпечує мінімальних потреб дітей , який їм необхідний для харчування, придбання ліків, предметів першої необхідності, одягу, здобуття освіти, позашкільних занять.
З часу присудження аліментів зросли витрати на утримання, виховання та розвиток дітей , вони подорослішали , змінився прожитковий мінімум для дітей їхнього віку , тому присуджених аліментів не вистачає для належного їхнього утримання .
Відповідно до Закону «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей до 6 років - 2563 грн:, а на дітей від 6 до 18 років - 3196 грн.
Тому з січня 2024 року мінімальний гарантований розмір аліментів становить для дітей до 6 років - 1281,5 грн, а для дітей від 6 до 18 років - 1598 грн.
Витрати на їхнє утримання збільшились, а відповідач відмовляється добровільно платити більшу суму аліментів без судового рішення, тому позивачка вимушена звернутись до суду.
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, однак її представник адвокат Дидинська Б.М. подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та про те, що вимоги заявленого позову підтримує повністю та просить суд такий задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином, своєчасно повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, а відтак, враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином не з'явилася до суду без повідомлення причин, не подала відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з'явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43, 44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов'язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних міркувань.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що з 28.07.2007 року і до 20.10.2016 року позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Від шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Виноградівського районного суду від 20.10.2016 року вирішено стягувати аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі по 750 \сімсот п'ятдесят гривень на кожну дитину щомісяця, починаючи з 20 вересня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
Діти проживають з матір'ю, знаходяться на її утриманні та вихованні. Відповідач сплачує недобросовісно аліменти.
Розмір аліментів на утримання дітей , визначений судовим рішенням,не вважається незмінним, про що, зокрема, вказував і Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року в справі N 643/11949/19.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначення розміру аліментів. Так, згідно із частиною першою цієї статті, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів
майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Раніше визначений розмір аліментів не забезпечує мінімальних потреб дітей , який їм необхідний для харчування, придбання ліків, предметів першої необхідності, одягу, здобуття освіти, позашкільних занять.
З часу присудження аліментів зросли витрати на утримання, виховання та розвиток дітей , вони подорослішали , змінився прожитковий мінімум для дітей їхнього віку , тому присуджених аліментів не вистачає для належного їхнього утримання .
Відповідно до Закону «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум на дітей до 6 років - 2563 грн:, а на дітей від 6 до 18 років - 3196 грн.
Тому з січня 2024 року мінімальний гарантований розмір аліментів становить для дітей до 6 років - 1281,5 грн, а для дітей від 6 до 18 років - 1598 грн.
Витрати на їхнє утримання збільшились, а відповідач відмовляється добровільно платити більшу суму аліментів без судового рішення, тому позивачка вимушена звернутись до суду.
На даний час син позивачки навчається у 8-му класі, донька у 5-му класі. Кожен день їх потрібно відправити до школи, заплатити за їхнє харчування в школі, дати кишенькові гроші для різних потреб.
Крім того, зросли витрати на придбання одягу для дітей, які є неминучими та постійними, з огляду на те, що вони ростуть і час від часу по сезонах потрібно змінювати одяг.
Відповідач працездатний, молодий за віком чоловік. Іншої сім"ї не має, непрацездатних за станом здоров'я та за віком осіб, крім спільних дітей, не має, тому позивачка пропонує збільшити розмір стягнення аліментів з 750 гривень до 4000 гривень на кожну дитину.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні висновки містяться в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51 свої8) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).
За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (норми матеріального права в редакції, чинній на час пред'явлення позову), прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.
За таких умов, незмінну і незначну за розміром протягом тривалого часу матеріальну участь батька у матеріальному забезпеченні дітей не можна визнати такою, що враховує реальні обставини та потреби дитини. З часом відносний розмір такої матеріальної участі лише зменшується та перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини.
За приписами СК України матеріальне утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за наявності обставин, що мають істотне значення, безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання.
Тож слід визнати, що матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов'язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру як такі.
Закон повязує можливість зміни розміру аліментів зміною матеріального стану сторін, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду лише на зазначену норму вимога позову підлягає задоволенню.
Також суд вважає обставину про значне зростання цін на споживчому ринку та вартості речей для дітей з часу призначення аліментів. Дані обставини є об'єктивно зумовленими і додатковому доказуванню не підлягають.
Слід зауважити, що Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
З урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо розміру аліментів, з урахуванням обставин справи, підлягає задоволенню.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі по 4000 грн. на кожну дитину, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, законодавства тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
З огляду на зазначене судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 191, 192 Сімейного Кодексу України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 -задоволити
Стягувати аліменти з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП невідомий), мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), мешканки АДРЕСА_1 , на утримання двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 4000 \чотири тисячі гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня вступу рішення в законну силу і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП невідомий), мешканця АДРЕСА_1 , в доход держави 1211 грн.20 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Виноградівського районного суду Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
ГоловуючийА. А. Надопта