Провадження № 11-кп/803/2401/24 Справа № 225/1045/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк на 60 днів до 16 серпня 2024 року включно.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_7 та оскаржила в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що ОСОБА_8 перебуває під вартою більш ніж 6 місяців, протягом вказаного часу обвинувачений не перешкоджав встановленню істини у кримінальному провадженні, активно сприяв розкриттю злочину, впливу на зміну показань свідків не здійснював.
Звертає увагу, що всі свідки у кримінальному провадженні допитані в порідку ст. 225 КПК України.
Зауважує, що ОСОБА_8 продовжує бути військовослужбовцем, який і в подальшому бажає виконувати свою функцію - захист Батьківщини та територіальної цілостності України.
Зазначає, що під час розгляду вказаного клопотання, взагалі не розглядався майновий стан обвинуваченого та наявність соціальних зв'язків, так ОСОБА_8 перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце проживання, місце служби.
Також звертає увагу, що ОСОБА_8 вже більше 6 місяців перебуває під вартою та єдиним джерелом доходу було грошове забезпечення військовослужбовців, яке в даному випадку він не отримує, а тому розмір застави вище мінімальної межі буде не спів розмірним для обвинуваченого.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: здійснив з дистанції близько одного метру в бік ОСОБА_9 не менше чотирьох пострілів, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді вогнепального поранення голови, від яких останній помер на місці події.
29.12.2023 о 00.20 год. ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.12.2024 року застосувано до ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення застави.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Прокурор, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Зазначив, що є дійсними ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
За змістом ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, суд, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою. Разом з цим, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, впливати на свідків, які не допитані під час безпосереднього судового розгляду. ОСОБА_8 не має міцних соціальних зв'язків, раніше неодноразово судимий, має непогашені судимості за тяжкі злочини, лише у 2021 році звільнений з місць позбавлення волі, що свідчить про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що у ОСОБА_8 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.
Твердження захисника, що обвинувачений не перешкоджав встановленню істини у кримінальному провадженні, активно сприяв розкриттю злочину, впливу на зміну показань свідків не здійснював, підтверджують дієвість обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи захисника про необґрунтованість заявлених ризиків є необґрунтованими.
Допит свідків в порядку ст. 225 КПК України не спростовує наявність ризику впливу, оскільки відповідно до діючого законодавства, суд може допитати свідка безпосередньо в залі суду під час судового розгляду кримінального провадження по суті. Крім того. На даний час наявні інші ризики, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який чи обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
В даному випадку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неможливість обрання застави, оскільки таким чином не буде реалізовано дієве запобігання ризикам та виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Доводи захисника, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем та має намір продовжити свою службову діяльність, на даний час не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який або обрання застави, оскільки ОСОБА_8 інкримінується вчинення злочину, під час виконання ним своїх службових обов'язків та злочин направлений на свого товариша по службі, що не було для нього стримуючим фактором для вчинення особливо тяжкого злочину.
При продовжені міри запобіжного заходу судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_8 перебуває у цивільному шлюбі, має постійне місце проживання, місце служби, на що посилається захисник, однак зазначених даних про особу обвинуваченого не достатньо для обрання йому більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення та наявність заявлених ризиків.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 18 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді