Провадження № 11-кп/803/2277/24 Справа № 182/7326/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2024 року м.Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року продовжено щодо ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на два місяці, до 09 серпня 2024 року включно. Визначений раніше розмір застави для ОСОБА_7 у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.00 коп. - залишено без змін.
Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_6 та оскаржила в апеляційному порядку. В апеляційній просить ухвалу суду скасувати обрати більш м'який запобіжний захід. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суду не надано доказів, що ризики реально існують, прокурором заявлені ризики не обґрунтовані. Звертає увагу, що ОСОБА_7 проживає разом із сестрою у с. Дмитрівка, що свідчить про стійкість соціальних зв'язків та наявність осіб, які можуть забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
Наголошує, що жодних скарг та повідомлень про погрози обвинуваченого, від потерпілих та свідків не надходило, тому не доведений ризик впливу на них.
Вказує, що наявність інших кримінальних проваджень у суді щодо ОСОБА_7 не може прийматись до уваги, оскільки по вказаним провадженням не постановлені обвинувальні вироки.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Учасники судового розгляду про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, клопотань про бажання приймати участь у судовому засіданні, на адресу апеляційного суду не надходило, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання за відсутністю учасників провадження.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
24.11.2023 ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
23.11.2023 о 19-00 год. ОСОБА_7 бв затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 року застосувано щодо ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19-00 год. 21 січня 2024 року, одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53 680 грн. для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Прокурор, у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином обґрунтував наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Зазначив, що є дійсними ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
За змістом ст.199 КПК України при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує подані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший передбачений законом запобіжний захід, тощо.
Як вбачається з наданих матеріалів провадження, суд, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою. Судом першої інстанції зазначено, щодо покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у інкримінованому діянні, хоча при цьому суд розуміє, що це не може бути вирішальною і єдиною підставою для продовження строку тримання під вартою, а тому така обставина розглядається в сукупності з іншими; вік та стан здоров'я обвинуваченого (даних про неможливість перебування обвинуваченого в умовах УВП через стан здоров'я у суду відсутні); міцність соціальних зв'язків (за час розгляду провадження до суду ніхто з родичів обвинуваченого із заявою про передачу на поруки не звертався та не цікавились долею обвинуваченого); відсутність законних джерел доходу; стадія розгляду справи; репутація обвинуваченого та наявність інших кримінальних проваджень в суді, що свідчить про продовження існування ризиків переховування від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, в даному кримінальному провадженні свідки ще не допитані. За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати.
Суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, правильно прийшов до висновку, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що враховуючи дані про особу обвинуваченого, той факт, що він раніше судимий за аналогічні злочини проти власності, на шлях виправлення не став та знов вчинив кримінальне правопорушення, отже у ОСОБА_7 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.
Твердження захисника, що обвинувачений не вчиняв спроб перешкоджати кримінальному провадженню та впливати на потерпілих та свідків, підтверджують дієвість обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково, тобто, поза всяким сумнівом, здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи захисника про необґрунтованість заявлених ризиків є необґрунтованими.
Інші доводи захисника не вказують на даному етапі про можливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з урахуванням особи обвинуваченого та характеру інкримінованого кримінального правопорушення.
На даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді