29 липня 2024 року
м. Київ
справа №440/13382/23
адміністративне провадження №К/990/29133/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №440/13382/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Капітал груп» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 26.07.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 про повернення апеляційної скарги в справі №440/13382/23, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідачем також заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірної в цій справі ухвали суду апеляційної інстанції.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №440/13382/23, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Капітал груп», не переглядалось по суті в апеляційному порядку, а відповідно не може бути предметом касаційного перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №440/13382/23.
Перевіряючи касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №440/13382/23 на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.
Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.
1. При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 про повернення апеляційної скарги скаржнику у справі №440/13382/23 набрала законної сили з моменту її підписання.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку був день із датою 01.05.2024, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду відповідачем подано лише 26.07.2024, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірного в цій справі судового рішення.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №440/13382/23 з дотриманням встановленого КАС України процесуального строку, яку Верховний Суд ухвалою від 08.05.2024 залишив без руху, надавши скаржнику десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало те, що скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору. Ухвалою від 22.05.2024 Верховний Суд касаційну скаргу повернув відповідачу з підстав неусунення ним недоліків касаційної скарги, які слугували підставою для залишення такої касаційної скарги без руху.
Користуючись наданим КАС України процесуальним правом повторного звернення, Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдруге 26.07.2024 звертається з касаційною скаргою у справі №440/13382/23 до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скаржник, посилаючись на рішення Верховного Суду, в яких судом касаційної інстанції вирішувались питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірного у цій справі судового рішення у найкоротші строки після такого повернення (з урахуванням реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п'ятою статті 333 КАС України). Керуючись положеннями статті 121 КАС України та цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скаржник вказує про необхідність визнання поважними підстав пропуску ним строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення з подальшим його поновленням.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть вважатися достатньою підставою для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Згідно з положеннями Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» органам державної податкової служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи податкової служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Відтак особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких дій з метою сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та неухильного виконання контролюючим органом покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог закону.
Факт попереднього звернення відповідача до суду з касаційною скаргою у встановлений законом строк не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду з повторно поданою касаційною скаргою, оскільки, надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання касаційною скарги та не передбачає можливості у зв'язку з цим свавільно розпоряджатися часом на касаційною оскарження.
До того ж, звертаючись повторно до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник так і не усунув недоліки, які слугували підставою для повернення згідно ухвали Верховного Суду від 22.05.2024 вперше поданої касаційної скарги заявнику, зокрема, контролюючий орган не довів, що повернення раніше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судове рішення, а також не надав доказів, які б підтверджували сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що в свою чергу свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Таким чином, посилання контролюючого органу на безпідставність повернення Верховим Судом раніше поданої ним касаційної скарги, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки за встановлених обставин, в діях Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб'єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судового рішення. Зазначене свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.
Верховний Суд наголошує, що Головне управління ДПС у Полтавській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб'єкта владних повноважень є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд також не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваного судового рішення, з огляду на те, що частина п'ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, відповідач має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірного у цій справі судового рішення.
2. Статтею 330 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Частиною четвертою та п'ятою статті 330 КАС України унормовано, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Натомість, всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, скаржником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі за подання касаційної скарги у цій справі або доказів звільнення скаржника від такої сплати, а також не додано доказів надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить - один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00грн.
Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги у даній справі становить 3028,00грн.
Поряд з цим, Суд звертає увагу скаржника, що у зв'язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку, статтю 4 вказаного Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, судовий збір, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 2422,40грн (3028,00грн х 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:
Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Призначення платежу - *;101;22030102 (код класифікації доходів) ___________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом ______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Вказане свідчить про недотримання скаржником положень частин четвертої статті 330 КАС України та є недоліком касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Полтавській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №440/13382/23 підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження спірного судового рішення у цій справі, а також усунути недоліки касаційної скарги та надати документ про сплату судового збору в розмірі 2422,40грн, а також докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №440/13382/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Капітал» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №440/13382/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Капітал груп» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова