29 липня 2024 року
м. Київ
справа №340/7017/23
адміністративне провадження № К/990/23432/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 340/7017/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, у якому просила:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за додаткову відпустку як одинокій матері за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за невикористані дні додаткової відпустки як одинокій матері за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки за 90 днів виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.12.2010 року по 01.01.2012 року, з 16.10.2014 року по 23.02.2022 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.12.2010 року по 01.01.2012 року, з 16.10.2014 року по 23.02.2022 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2019 року по 23.02.2022 року без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019, 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р. з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 01.01.2019 року по 23.02.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019, 01.01.2020р., 01.01.2021р., 01.01.2022р. з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової допомоги при звільненні виходячи із грошового забезпечення без використання відповідного показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022р. та відповідного тарифного коефіцієнту;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразові виплати - грошову допомогу на оздоровлення за 2019, 2020, 2021, 2022 роки; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової допомоги при звільненні виходячи із грошового забезпечення з використання відповідного показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;
покласти на військову частину НОМЕР_1 всі витрати по справі, в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обрахунку розміру індексації за період з 29.12.2010 по 13.12.2011 та з 16.10.2014 по 31.12.2015 без урахування базового період - січень 2008 року. Зобов'язано військову частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату різниці суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 29.12.2010 по 13.12.2011 та з 16.10.2014 по 31.12.2015 із розрахунку «базового місяця» січень 2008. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у травні 2016 року (за квітень 2016 року). Зобов'язано військову частини НОМЕР_1 здійснити нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за квітень 2016 року із розрахунку «місяця підвищення доходу» січень 2008. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.02.2022 року без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022р. з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 23.02.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової допомоги при звільненні виходячи із грошового забезпечення без використання відповідного показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022р. та відповідного тарифного коефіцієнту. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразові виплати - грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки; одноразової допомоги при звільненні виходячи із грошового забезпечення з використання відповідного показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2011, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Проте касаційна скарга не містить аргументів та відповідних доказів на підтвердження, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Результат вирішення кожної подібної справи залежить виключно від індивідуальних обставин спору та різного в кожному конкретному випадку об'єму доказів. А отже, вирішення однієї справи з такої категорії не буде мати визначального значення для решти випадків. таким чином, обставини, на які посилається скаржник, не свідчать про наявність такого критерію як «суспільний інтерес».
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, посилання скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Губської О.А., Мартинюк Н.М. ухвала постановляється 29 липня 2024 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 340/7017/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак Н.М. Мартинюк