30 липня 2024 року
Київ
справа № 320/3136/23
адміністративне провадження № К/990/27923/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі №320/3136/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
18.07.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему "Електронний суд" 18.07.2024.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 12.12.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024, позов задовольнив повністю, податкові повідомлення-рішення скасував. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки, які зумовлюють недопустимість як доказу Акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, суди зазначили про протиправність призначеної відносно позивача документальної планової виїзної перевірки, оскільки наказ про її проведення видано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - Постанова КМУ №89), в той час як був чинним і незміненим пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким введено мораторій на проведення відповідного виду документальної перевірки.
Обґрунтовуючи такі висновки, суди попередніх інстанцій послалися на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, Верховного Суду, викладені зокрема у постановах: від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (щодо можливості під час оскарження податкових повідомлень-рішень оскаржувати процедуру призначення і проведення перевірки, а також про те, що неправомірність дій контролюючого органу під час проведення перевірки може бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками); від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21, від 15.04.2022 у справі № 160/5267/21, від 27.04.2022 у справі № 140/1846/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі №160/14976/21, від 28.12.2022 у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, №160/14248/21, від 27.07.2023 у справі №380/12782/22, від 28.07.2023 у справі №580/3888/22 (у питанні співвідношення і застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та Постанови КМУ №89, а також у питанні оцінки впливу допущених порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень).
У касаційній скарзі ГУ ДПС із посиланням на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України вважає, що суди попередніх інстанцій в межах своїх висновків про допущення контролюючим органом істотних порушень норм ПК України під час призначення перевірки неправильно застосували норми права і не врахували висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17 - в частині, що підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, у постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі №280/1367/20, від 01.12.2021 у справі №400/1646/20, від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, у яких суд застосував висновок Великої Палати Верховного Суду і зазначив, що порушення, на яке посилався платник податків, не вплинуло на обґрунтованість прийнятих рішень; у постановах Верховного Суду від 19.04.2022 у справі №816/687/16; від 24.01.2020 у справі №127/26251/15-а, від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а - в частині неможливості втручання в дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки; від 07.07.2020 у справі №826/6916/15, від 21.07.2020 у справі №826/15346/16, від 13.08.2020 у справі №826/7493/15 - щодо застосування індивідуального підходу при вирішенні кожного конкретного спору стосовно правомірності і законності рішень суб'єкта владних повноважень. Всупереч цим висновкам, на переконання ГУ ДПС, суди не здійснили перевірку, чи є "порушення" такими, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу, яким чином вплинули, як і не врахували, що в даному випадку будь-який негативний вплив "порушень" під час проведення перевірки на платника податків взагалі відсутній.
Перевіряючи такі доводи, колегія суддів встановила, що Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 17.05.2022 у справі №520/592/21, від 06.07.2022 у справі №360/1182/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 у справі №600/1402/22-а тощо, виклав правову позицію про те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України. Отже, проведення перевірки на підставі Постанови КМУ №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій у справі, у якій подано касаційну скаргу, в частині застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та Постанови КМУ № 89 відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах.
У постановах від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21 Верховний Суд також зазначав про застосовність у таких правовідносинах висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до якого контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.
Крім того, Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №640/6363/22, від 12.07.2023 у справі № 320/630/22, від 21.09.2023 у справі № 420/5325/22 висловлював позицію про те, що за відсутності (зняття) законодавчих обмежень на проведення перевірок (мораторію) не виключається можливість повторного проведення податкової перевірки платника податків за цей період та формування за її наслідками відповідних висновків щодо податкових правопорушень.
Таким чином, встановивши, що вид призначеної відносно позивача перевірки підпадає під дію мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що допущене контролюючим органом порушення процедури призначення перевірки тягне за собою скасування податкових повідомлень-рішень без надання правової оцінки висновкам по суті виявлених порушень.
Посилання ж ГУ ДПС на постанови від 24.01.2020 у справі №127/26251/15-а та від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а, а так само від 07.07.2020 у справі №826/6916/15, від 21.07.2020 у справі №826/15346/16, від 13.08.2020 у справі №826/7493/15 є незмістовними, оскільки відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі їм суперечать.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 19.04.2022 у справі №816/687/16 не містить обґрунтувань щодо її застосовності у справі, у якій подано касаційну скаргу. Натомість, зі змісту цієї постанови суду касаційної інстанції не вбачається, що суд вирішував питання застосування пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та Постанови КМУ № 89 або наявності/відсутності повноважень у Кабінету Міністрів України на зміну терміну дії мораторію на проведення податкових перевірок.
Також не містить обґрунтування дотичності до спірних у справі №320/3136/23 правовідносин приведені скаржником постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/341/17, від 12.11.2019 у справі №9901/21/19, від 03.06.2020 у справі №550/1114/17, від 13.11.2019 у справі №1240/2611/18, від 19.02.2019 у справі №824/824/399/17-а, від 05.05.2020 у справі №1340/4044/18, від 28.04.2021 у справі №420/2388/19, від 13.07.2022 у справі №640/19103/20. У справі, у якій подано касаційну скаргу, суди обох інстанцій надавали правову оцінку допущеному контролюючим органом порушенню вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а відтак, висновки судів в цій частині утворюють межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
Отже, практика Верховного Суду зі спірного у цій справі питання є сформованою і усталеною, а в касаційній скарзі відсутнє правове обґрунтування, чому вже неодноразово висловлена Верховним Судом правова позиція не відповідає неправильному застосуванню норм права.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Висновки судів першої і апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 у справі № 320/3136/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко