22 липня 2024 рокуСправа №160/10709/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/10709/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403), щодо відмови у призначенні пенсії за віком Позивачу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , КПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (21005, Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Зодчих, буд. 22, ЄДРПОУ 13322403) зарахувати до стажу роботи Позивачу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , КПП НОМЕР_1 ), період роботи в Казахстані з 15.09.1992 - 11.09.2003 роки, що дає право на призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ: 21910427) призначити пенсію Позивачу ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , КПП НОМЕР_1 ), за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача-2 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач зазначає, що відмовляючи у зарахуванні страхового стажу набутого на території Республіки Казахстан та у призначенні їй пенсії за віком, відповідач проігнорував приписи міжнародних угод у сфері трудової міграції, ратифікованих Україною та порушив її право на соціальний захист та право на пенсійне забезпечення.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/10709/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10709/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
22 травня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання додано матеріали пенсійної справи позивача.
07 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що з 19.06.2023 року для України припинено дію Угоди про гарантії прав держав-учасниць Співдружності незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. У зв'язку з чим, пенсії громадянам які проживали (працювали) на території російської федерації, та республіки Казахстан, призначають на умовах визначених Законом 1058. Згідно чинного законодавства, стаж роботи зараховується по 31.12.1991 року. Тому до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 08.01.1992, та період роботи на території республіки Казахстан з 15.09.1992 по 11.09.2003.
Відповідач-1 правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
В трудовій книжці позивача від 17.08.1981 року НОМЕР_2 в наявності наступні записи:
11) 15.09.1992 року - прийнята на ділянку №1 машиністом з прання та ремонту спеціального одягу в Тунельному загоні №11 «Алмаатаметрострой»;
13) 11.09.2003 року - індивідуальний трудовий договір розірвано за власним бажанням.
В матеріалах пенсійної справи позивача міститься довідка ТОВ Дочірнє підприємство «Тунельний загін №1» від 28.10.2003 року №251-06, в якій наявні відомості про заробіток позивача з 03.10.1992 року по 31.09.1997 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.03.2024 року №046850014793 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено: страховий стаж становить 19 років 1 місяць 25 днів. До страхового стажу не зараховані періоди роботи:
- 16.10.1986 року - 08.01.1992 року - робота в рф зараховано частково по 31.12.1991 року;
- 15.09.1992 року - 11.09.2003 року - робота в Казахстані, згідно Угоди по 31.12.1991 року;
- 31.10.2004 року - 27.07.2005 року - період перебування на обліку в центрі зайнятості потребує уточнення, оскільки відсутні номера наказів на прийняття та звільнення. Водночас, позовні вимоги заявлено лише за період з 15.09.1992 року по 11.09.2003 року.
Згідно форми РС-право позивача період роботи з 15.09.1992 року по 11.09.2003 року відсутній.
Вважаючи таке рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 10.11.1994 року №240/94-ВР, який набрав чинності 03.12.1994 року, ратифіковано Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (далі - Конвенція).
Згідно ст. 1, 5 Конвенції громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін стосовно своїх особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони.
При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одна з одною через свої центральні органи, якщо тільки цією Конвенцією не встановлений інший порядок зносин.
Відповідно до ст. 13 Конвенції Документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення.
Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін і доказовою силою офіційних документів.
В зв'язку з набранням 23.12.2022 року чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01.12.2022 року №2783-IX (далі - Закон №2783-IX):
1) зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції;
2) здійснено вихід України з Конвенції.
13 березня 1992 року укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода).
Згідно п. 2 ст. 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 здійснено вихід з Угоди.
21 вересня 1995 року підписано та набрала чинності Угода між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення.
Згідно цієї угоди:
- документи, видані у встановленому порядку на території держав-учасниць цієї Угоди, приймаються без легалізації (ст. 6);
- при здійсненні пенсійного забезпечення компетентні органи держав-учасниць цієї Угоди співпрацюють один з одним безпосередньо (ст. 7).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Дія цієї Конвенції, у тому числі і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі №202/4449/22.
Закону №2783-IX зворотної дії в часі не надано.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 року у справі №752/5869/22.
Міністерство юстиції України листом від 11 січня 2023 року № 3396/12.1.1/18-23 надало роз'яснення наслідків прийняття Закону №2783-IX, за змістом яких вони наступають з дати зупинення дії.
В цій справі згідно записів №11, 13 в трудовій книжці позивача вона з 15.09.1992 року по 11.09.2003 року працювала на території Республіки Казахстан. Незарахування цього періоду роботи до страхового стажу позивача зумовило звернення до суду.
Суд констатує, що усі наведені раніше міжнародно-правові договори були чинними в спірний період роботи позивача, а зміст їх положень передбачає, що цей період роботи позивача підлягає зарахуванню до її страхового стажу. Отже, наступні зміни в поширенні дії цих міжнародно-правових актів на території України не впливають на права, набуті в період чинності таких актів.
Більш того, стаття 13 Угоди безпосередньо передбачає саме такий спосіб врегулювання спірних правовідносин.
Подібний за змістом спосіб правозастосування щодо дії у часі спірних міжнародно-правових актів міститься і у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 року у справі №340/10071/23, від 14.05.2024 року у справі №280/9252/23, від 04.04.2024 року у справі №160/15642/23, від 11.01.2024 року у справі №160/20321/23, від 26.12.2023 року у справі №160/8997/23.
Таким чином, відповідач діяв протиправно, не зарахувавши спірний період роботи позивача в Республіці Казахстан до її страхового стажу.
Оскільки відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії щодо відмови в призначенні пенсії, а прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.03.2024 року №046850014793 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлену в ході розгляду цієї справи протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням положень п.2 та 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.09.1992 року по 11.09.2003 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію.
В цій справі відповідач-2 визнав страховий стаж позивача як 19 років 1 місяць 25 днів, вік позивача складає 60 років.
Згідно вимог ст. 26 Закону №1058-IV необхідний для призначення пенсії в 2024 році страховий стаж складає 31 рік. На виконання цього рішення суду до страхового стажу позивача зараховується майже 11 років (без 4 днів) страхового стажу. Відповідно, з урахуванням додатково зарахованого страхового стажу він складатиме лише 30 років (19+11) 1 місяць 21 день (25-4), що є меншим ніж 31 рік.
За таких обставин ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача-2 зарахувати спірний період роботи до її страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. Отже, в задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 24.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.03.2024 року №046850014793 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.09.1992 року по 11.09.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.02.2024 року, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22, код ЄДРПОУ: 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 гривень (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко