22 липня 2024 рокуСправа №160/10573/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/10573/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13559341), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
23 квітня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.01.2024 №045550023277 щодо відмови в призначення пенсії зі зниженням віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, призначити пенсію зі зниженням віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 18.01.2024.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача-1 від 25.01.2024 року. Зазначає, що позивач виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в липні 1986 року та вересні-жовтні 1987 року, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В свою чергу відповідач-1 не застосував до позивача відповідні пільги, чим порушив його права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10573/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
03 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що у позивача відсутнє права на зниження пенсійного віку, оскільки документально не підтверджено факт роботи безпосередньо в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року. За доданими документами не можливо зарахувати періоди участі у ліквідації аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в довідці № 4-упцр від 09.01.2023, виданій АСК "Укррічфлот", відсутні накази про відрядження та вахтові журнали т/х "Конотоп" в зону відчуження Чорнобильської АЕС, довідку форми № 122 не надано. Заявником довідка форми № 122 не надана. Відповідно до наданих документів не підтверджено факт роботи в зоні відчуження з моменту аварії до та після 1 липня 1986 року, а саме, не долучені первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, тому в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону відмовлено. Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача.
03 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання додано матеріали пенсійної справи позивача.
05 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що позивачем до заяви про призначення пенсії було додано, зокрема, перереєстроване посвідчення серія НОМЕР_3 від 02.12.2013 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 3 категорії. Проте період роботи на території радіоактивного забруднення відповідно до статті 55 Закону України ,,Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зарахувати не можливо, оскільки згідно довідки № 4-упцр від 09.01.2023, виданій АСК ,.Укррічфлот”, відсутні накази про відрядження та вахтові журнали т/х ,,Конотоп” в зону відчуження Чорнобильської АЕС. Довідка форми № 122 до заяви на призначення пенсії Заявником не надана. За наданими документами та відомостями про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розраховано страховий стаж ОСОБА_1 , який склав 35 років 3 місяці 2 дні. З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується із висновками оскаржуваного Позивачем рішення, вважає законним та обґрунтованим, складеним відповідно до норм чинного законодавства. Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача.
10 червня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що позивачі пропустили строк на подання відзивів, а тому визнали позовні вимоги. Також повторює доводи позовної заяви.
Вирішуючи питання про прийняття відзивів суд виходить з того, що офіційне з'ясування всіх обставин, повнота та всебічність судового розгляду мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті. В свою чергу встановлені строки вчинення процесуальних дій призначені для забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників справи, забезпечення їм можливості належним чином реалізовувати наявні права. В цій справі відзиви позивачу було надано, позивачем їх отримано та подано відповідь на відзив. Відповідно, процесуальні права позивача не порушуються в зв'язку з поданням відзивів з пропуском відповідного строку, оскільки вони фактично реалізовані в зв'язку з поданням відповіді на відзив, яка судом приймається. В свою чергу долучення відзивів до матеріалів справи та врахування відповідних пояснень є необхідним для повного та всебічного з'ясування обставин справи, виконання завдання адміністративного судочинства. Отже, суд вважає за необхідне прийняти та врахувати подані відзиви при вирішенні спору по суті.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно довідки Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту від 07.06.1992 року №С-479 позивач працював на цьому підприємстві на посаді моториста-рульового теплохода «Контоп», приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, порт Чорнобиль, в 1986 році - 2,5 (два) робочих дня і 5 годин в липня 1986 року, також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Листом АСК «УКРРІЧФЛОТ» від 09.01.2023 року №4-упцр відповідачу-2 повідомлено, що к зв'язку з відсутністю відповідних документів, а саме наказів про відрядження та вахтових журналів т/х «Конотоп» в зону відчуження Чорнобильської АЕС в архіві підприємства, АСК «Укррічфлот» як правонаступник Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоти не має можливість підтвердити участь позивача у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, надавши довідку ф. 122 про роботу в зоні відчуження. Відомості щодо нарахування заробітної плати, що містяться у первинних документах, не надають можливості внести достовірну інформацію до ф.122 щодо періоду перебування в зоні відчуження, так як містять лише загальну суму нарахованої заробітної плати за місяць.
Цим листом надіслано копії первинних документів, що підтверджують статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу, який працював у Дніпропетровській ремонтно-експлуатаційній базі флоту на той час мотористом-стерновим т/х «Конотоп». т/х «Конотоп» перебував у вересні та жовтні 1987 року в 30-кілометровій зоні відчуження.
Відповідно до довідки Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту від 05.02.1993 року №33/142, яка дана позивачу, останній працює на відповідному підприємстві на посаді моторист т/х «Конотоп» і його середній заробіток в квітні 1986 року - 304,36 (допл. за ЧАЕС - 7,91), доплата за Чорнобиль проводилась в 2-м розмірі.
Відповідно до посвідчення від 02.12.2013 року серії НОМЕР_3 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 3).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25 січня 2024 року №045550023277 позивачу відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку в зв'язку з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В обґрунтування рішення зазначено, що відсутні накази про відрядження та вахтові журнали т/х «Конотоп» в зону відчуження Чорнобильської АЕС, довідка форми №122 не надана. Визнано наявність у позивача страхового стажу 35 років 3 місяці 2 дні та вік - 55 років.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-XII (далі - Закон №796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення на 5 років.
Згідно пп. 7 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;
- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988 - 1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, З серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. N 135 135-97-п (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., N 19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Суд констатує, що пп. 7 п. 2.1. Порядку №22-1 конкретизує положення ст. 55 Закону №796-XII, оскільки визначає документи, якими належить підтверджувати юридичні факти, з якими законодавство пов'язує надання відповідної пільги:
1) категорія особи «учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» згідно ст. 55 Закону №796-XII - підтверджується посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп. 7 п. 2.1. Порядку №22-1;
2) кількість днів або період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС згідно ст. 55 Закону №796-XII - підтверджується довідкою за формою №122, довідкою військової частини або архівною довідкою, а також може підтверджуватися «інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження».
Суть спору в цій справі зводиться до твердження відповідачів про те, що позивачем не підтверджено кількість днів, протягом яких він брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передусім відповідач-2 в спірному рішенні акцентував увагу на відсутності довідки за формою №122.
Позивач посилається на довідку від 05.02.1993 року №33/142. При цьому позивач пояснює, що первинні документи не збереглися, що також підтверджується довідкою (від 24.03.1993 року №33/405).
Передусім суд констатує, що доводи відповідачів, в т.ч. відповідача-2 у спірному рішенні, в цілому не містять оцінки доводів саме позивача, натомість зводяться до констатації відсутності необхідних документів.
Водночас, згідно п. 4.7. Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Суд зазначає, що відповідач-2 не здійснив такого розгляду, в т.ч. не врахував в сукупності наступні документи:
1) довідки від 07.06.1992 року №С-479 - засвідчує факт прийняття позивачем участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в порті Чорнобиль та тривалість такої участі (2 робочих дня і 5 годин в липні 1986 року);
2) довідка від 05.02.1993 року №33/142 - засвідчує факт отримання позивачем «доплати за Чорнобиль» в подвійному розмірі;
3) довідку від 24.03.1993 року №33/405 - засвідчує, що строк зберігання єдиного вахтового журналу складає 3 роки.
При цьому всі ці документи відповідачу-1 були надані, оскільки вони містяться в матеріалах пенсійної справи позивача, які надані суду самим відповідачем-1 разом з відзивом.
При цьому суд підкреслює, що врахуванню в цій ситуації підлягає і контекст, в зв'язку з яким та виходячи з якого особа звертається за отриманням відповідної пільги - йдеться про підтвердження обставин, які мали місце понад 30 років назад, мали екстраординарний характер та відбувалися в іншій державі, що впливає в т.ч. на порядок підтвердження відповідних обставин.
Наприклад, «іншим первинним документом, в якому зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження» в цій справі міг би бути єдиний вахтовий журнал, однак в цій справі підтверджено, що строк його зберігання складав 3 роки, на що позивач вплинути не міг. При цьому забезпечення захисту прав осіб, які державою надані в зв'язку зі шкодою їх здоров'ю, вчиненою з вини самої держави, є особливим обов'язком такої держави, яка мала розумні підстави для забезпечення зберігання відповідних документів протягом достатньою часу або вжиття інших заходів для дотримання прав відповідних осіб.
За таких обставин суд висновує, що визначальним в цій справі є встановлення факту як такого, адже суть та мета правового регулювання пов'язана зі створенням пільги для певної категорії осіб в зв'язку з їх заслугами. Відповідно, при встановленні такого факту особа не може фактично бути позбавленою такого права з формальних підстав, це позбавляло б таких осіб відповідних прав, щодо яких вони мали розумні та легітимні очікування.
В цій справі довідка підприємства від 07.06.1992 року №С-479 засвідчує, що позивач 2,5 (два) робочих дня та 5 годин у липня 1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а згідно довідки від 05.02.1993 року №33/142 отримав відповідну доплату.
Більш того, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 02.12.2013 року №145910, яке оформлено відповідно до Порядку №51. При цьому слід враховувати, що п. 5 Порядку №51 передбачає визначене число випадків для видачі такого посвідчення, а саме - учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС працювали в зоні відчуження:
1) з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
2) у 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
3) у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
В посвідченні позивача вказано, що воно видано щодо 1986 року. Отже, позивач отримав це посвідчення або працюючи до 5 календарних днів у зоні відчуження, або працюючи понад 14 календарних днів на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві.
З урахуванням змісту довідки від 07.06.1992 року №С-479 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивачу могло бути видано виключно за першою з можливих підстав для його видачі. Відповідно, саме посвідчення засвідчує не лише факт наявності відповідного статусу, а також є додаткових доказом в цій справі, оскільки підстави його видачі є тим самим юридичним фактом, щодо якого в цій справі і виник спір. Відповідно, документ, який видано на підставі такого юридичного факту, очевидно засвідчує (самостійно та додатково) існування такого факту, тобто - те, що позивач з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року працював в зоні відчуження в період з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року від 1 до 5 календарних днів.
При цьому пільга згідно ст. 55 Закону №796-XII стосується цього ж юридичного факту - робота у зоні відчуження від 1 до 5 днів. Більш того, навіть за відсутності довідки від 07.06.1992 року №С-479 щодо позивача існувала б невизначеність щодо відповідного юридичного факту (випадок №1 1 або №3 згідно п. 5 Порядку №51), однак обидва ці випадки мають тотожне юридичне значення в ст. 55 Закону №796-XII (надають однакову пільгу, як підстави перераховані через кому). Отже, навіть на підставі самого лише посвідчення від 02.12.2013 року можна було однозначно встановити, що позивач має право на пільгу згідно ст. 55 Закону №796-XII, а тому відповідач-1, діючи правомірно, мав призначити позивачу пенсію.
В цій справі судом констатується, що позивач працював в зоні відчуження в зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС 2 робочих дні та 5 днів в липні 1986 року. Ця обставина згідно ст. 55 Закону №796-XII надає право на зниження пенсійного віку на 5 років. Отже, на позивача поширюється відповідне положення законодавства і він має право на таку пільгу.
Отже, позивач має право на вихід на пенсію в 55 років, а не в 60 років. Оскільки відповідач визнав вік позивача в 55 років, а також визнав наявність у нього страхового стажу 35 років 03 місяці 2 дні (при необхідних 25 роках), позивачу згідно його заяви від 18.01.2024 року мала бути призначена пенсія.
З цих підстав суд визнає спірне рішення відповідача-1 протиправним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно, наявні достатні підстави для зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.
У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.
За обставин цієї справи судом встановлено наявність у позивача права на пільгову пенсію та протиправність рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу. Відповідно, єдиним правомірним варіантом поведінки суб'єкта владних повноважень за таких обставин є призначення позивачу пенсії. Оскільки в цій справі відповідач-1 розглядав заяву позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності, а позивач перебуває на обліку у відповідача-2, обов'язок призначення та виплати пенсії позивачу залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації та проживання позивача, в зв'язку з чим ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язати відповідача-2 призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , за призначенням пенсії звернувся 18.01.2024 року. Відповідно, 26.11.2023 року позивач досяг пенсійного віку, а його звернення за призначенням пенсії надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку (фактично, в межах 2 місяців). Отже, згідно положень законодавства пенсію позивачу належить призначити саме з 27.11.2023 року. Відповідно, судом здійснюється вихід за межі позовних вимог
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд також зауважує, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 18.04.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлена в ході судового розгляду
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 22 липня 2024 року.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13559341), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.01.2024 року №045550023277, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням положень ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991року №796-XII, з 27.11.2023 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, буд. 7, код ЄДРПОУ: 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко