30 липня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5524/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (далі - ГУ ПФУ у місті Києві, відповідач - 2), про:
визнання протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024;
зобов'язання ГУ ПФУ у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 08.07.1981, періоди роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984, з 01.06.1991 по 04.09.1992, з 05.09.1992 по 31.08.1995 та призначити пенсію за віком починаючи з 26.02.2024.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши 60 років, 26.02.2024 звернулася до ГУ ПФУ у місті Києві за місцем проживання з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет необхідних документів для призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем - 1 не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1979 по 08.07.1981, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про дату видачі документу про освіту; періоди роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984, оскільки різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше одного місяця; з 01.06.1991 по 04.09.1992, у зв'язку з відсутністю назви організації чи підприємства куди було прийнято позивача; з 05.09.1992 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення містить печатку, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства чи організації
З таким рішенням відповідача - 1 позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист.
Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Вважає, що подані нею документи свідчать про наявність права на пенсію за віком. З урахуванням спірних періодів роботи її страховий стаж ста новить понад 31 рік, а відтак рішення відповідача - 1 щодо відмови у призначенні їй пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзивах на позов від 11.06.2024 №0300-0902-7/35509 ГУ ПФУ у Волинській області (а.с.26-30) та від 10.07.2024 ГУ ПФУ у місті Києві (а.с.62-64), кожен зокрема, позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції вказали, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 рік. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
26.02.2024 позивач, досягнувши 60 років, звернулася до ГУ ПФУ у місті Києві (за місцем свого проживання) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
ГУ ПФУ у Волинській області, розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, 04.03.2024 прийняло рішення №262840020396 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю належно підтвердженого страхового стажу, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 03 місяці 09 днів.
Дослідивши подану позивачем трудову книжку НОМЕР_1 від 15.07.1981, ГУ ПФУ у Волинській області встановлено, що в період роботи позивача на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття з 15.07.1981 по 08.07.1984, вказана дата звільнення 08.07.1984, а наказ про звільнення 05.07.1982. У період роботи з 01.06.1991 по 04.09.1992 невказана назва організації чи підприємства куди позивача було прийнято на роботу. За період роботи 05.09.1992 по 31.08.1995 запис про звільнення містить печатку, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства чи організації.
У зв'язку з порушенням порядку ведення трудових книжок та виявлену невідповідність звільнення та наказу про звільнення вказані періоди роботи позивача згідно трудової книжки НОМЕР_1 не зараховані до страхового стажу.
Крім того, не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1979 по 08.07.1981, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про дату видачі документу про освіту, оригінал якого (або довідка з навчального закладу) позивачем не надано.
У зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме відсутність при досягненні 60 років необхідного у 2024 році страхового стажу - 31 рік, ГУ ПФУ у Волинській області правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
З наведених підстав просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 60 років, 26.02.2024 звернулася до ГУ ПФУ у місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої додала: трудову книжку НОМЕР_1 від 15.07.1981; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про розлучення; інші документи (а.с.34-52).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2024.
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за відсутності необхідного страхового стажу (а.с.18).
У рішенні зазначено, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 рік. Страховий стаж заявника становить 23 роки 03 місяці 09 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 26.02.2024, до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:
з 15.07.1981 по 08.07.1984, оскільки різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше одного місяця;
з 01.06.1991 по 04.09.1992, у зв'язку з відсутністю назви організації чи підприємства куди було прийнято позивача;
з 05.09.1992 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення містить печатку, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства чи організації;
Також не взято до уваги період навчання, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про дату видачі атестату, а інші документи заявницею не подано.
Не погоджуючись з рішенням відповідача -1 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи та періоду навчання, а також щодо відмови у призначенні пенсії за віком позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі не довели правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі рішення та дій з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом №1058-ІV
За нормами статті 26 Закону №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 31 року. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання згідно трудової книжки з 01.09.1979 по 08.07.1981, оскільки у трудовій книжці відсутній запис про дату видачі документу про освіту; періоди роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984, оскільки різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше одного місяця; з 01.06.1991 по 04.09.1992, у зв'язку з відсутністю назви організації чи підприємства куди було прийнято позивача; з 05.09.1992 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення містить печатку, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства чи організації.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 15.07.1981 встановлено наступне: на підставі запису позивач з 01.09.1979 по 08.07.1981 проходила навчання у ПТУ №60 (атестат №8014); на підставі запису №1 з 15.07.1981 зарахована кравчинею жіночого верхнього одягу 5 розряду на Київську фабрику пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття (наказ №53 від 15.07.1981); на підставі запису №2 з 01.04.1984 переведена перекваліфікантом по пошиттю виробів зі шкіри (наказ №39 від 06.04.1984); на підставі запису №3 02.07.1984 присвоєно 4 розряд кравчині по пошиттю виробів зі шкіри (наказ №71 від 02.07.1984); на підставі запису №4 з 08.07.1984 звільнена за власним бажанням з Київської фабрики пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття (наказ №72 від 05.07.1982) (а.с.38).
Зокрема, записи про прийняття позивача на роботу, переведення та про звільнення, скріплені печатками Київської фабрики пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття та засвідчені підписом посадової особи підприємства.
Посилання відповідача - 1 у спірному рішенні на те, що період роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984 неможливо зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки різниця між датою звільнення та датою наказу про звільнення більше одного місяця, суд вважає безпідставним, оскільки з вищенаведених записів вбачається, що позивач у 1984 році була переведена перекваліфікантом по пошиттю виробів зі шкіри та їй було присвоєно 4 розряд кравчині по пошиттю виробів зі шкіри, що доводить факт її роботи у 1984 році на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття, а відтак належною датою звільнення позивача є саме 1984 рік. Натомість, невірне зазначення дати наказу про звільнення (наказ №72 від 05.07.1982) не є підставою ставити під сумнів роботу ОСОБА_1 з 15.07.1981 по 08.07.1984 на вказаному підприємстві.
Крім того, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 встановлено наступне: на підставі запису №13 з 01.06.1991 зарахована на посаду швачки на підприємство «Фірма «Снекон» (наказ №29-ок від 01.06.1991); на підставі запису №14 з 04.09.1992 звільнена за власним бажанням з підприємства «Фірма «Снекон» (наказ №94-ок від 04.09.1992); на підставі запису №15 з 05.09.1992 призначена на посаду вихователя групи підготовчого дня в середню школу №87 (м. Київ) (наказ №98 від 03.09.1992); на підставі запису №16 з 31.08.1995 звільнена з посади вихователя середньої школи №87 (м. Київ) (наказ №66 від 31.08.1995 (а.с.41-42).
Посилання відповідача - 1 у спірному рішенні на те, що неможливо зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.06.1991 по 04.09.1992, оскільки відсутня назва організації чи підприємства куди було прийнято позивача та період роботи з 05.09.1992 по 31.08.1995, (оскільки запис про звільнення містить печатку, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства чи організації), суд вважає безпідставним, з тих підстав, що вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 про прийняття позивача на роботи та про звільнення, скріплені печатками підприємства «Фірма «Снекон» та середньої школи №87 (м. Київ), засвідчені підписами посадових осіб, не містять жодних помарок виправлень чи неточностей.
Таким чином, записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 підтверджено факт її роботи у спірний період з 01.06.1991 по 04.09.1992 на підприємстві «Фірма «Снекон» та у спірний період з 05.09.1992 по 31.08.1995 в середній школі №87 (м. Київ).
Суд зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача 1 може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховно го Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
А тому, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність незарахування ГУ ПФУ у Волинській області періодів роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984 на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття, з 01.06.1991 по 04.09.1992 на підприємстві «Фірма «Снекон» та з 05.09.1992 по 31.08.1995 в середній школі №87 (м. Київ) до страхового стажу позивача.
Водночас не підлягає до задоволення позовна вимога про зарахування на підставі запису у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 періоду навчання у ПТУ №60 з 01.09.1979 по 08.07.1981 до страхового стажу позивача, оскільки позивачем ні до пенсійного органу, ні до суду не надано жодних доказів чи документів, на підставі яких зроблено запис у трудову книжку, які б підтверджували навчання позивача в ПТУ №60 в період з 01.09.1979 по 08.07.1981 (копії атестата чи довідки з навчального закладу, наказу про зарахування на навчання).
Аналіз наведених вище норм законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, а також встановлені у справі обставини дають суду підстави для висновку, що рішення відповідача - 1 є протиправним, оскільки воно прийняте необгрунтовано, з формальних підстав, без врахування істотних обставин у справі щодо періодів трудової діяльності позивача на підставі записів у трудовій книжці. Це рішення не може вважатися таким, що прийняте добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні спору в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу та призначити пенсію за віком починаючи з 26.02.2024, суд враховує наступне.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Суд зауважує, що питання призначення та перерахунок пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 ККС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Аналогічна позиції, викладені в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові ВАСУ від 28.07.2015 справа № К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, питання про наявність (чи відсутність) підстав для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійний орган визначатиме після зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984 на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття, з 01.06.1991 по 04.09.1992 на підприємстві «Фірма «Снекон» та з 05.09.1992 по 31.08.1995 в середній школі №87 (м. Київ).
Вирішуючи питання відносно того, котрим з відповідачів порушено права та законні інтереси позивача, суд вказує наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Волинській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача. Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у м. Києві визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання (в разі її призначення/перерахунку).
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у м. Києві заявлені безпідставно.
Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024; зобов'язання ГУ ПФ України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984 на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття, з 01.06.1991 по 04.09.1992 на підприємстві «Фірма «Снекон» та з 05.09.1992 по 31.08.1995 в середній школі №87 (м. Київ) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2024 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Волинській області (яким протиправно не зараховано страховий стаж) необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 536,80 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 22.05.2024 №3822-7810-2971-2038 (а.с.6).
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №262840020396 від 04.03.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.07.1981 по 08.07.1984 на Київській фабриці пошиття головних уборів, взуття та ремонту головних уборів та взуття, з 01.06.1991 по 04.09.1992 на підприємстві «Фірма «Снекон» та з 05.09.1992 по 31.08.1995 в середній школі №87 (м. Київ) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.02.2024 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у розмірі 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Т.М. Димарчук