Справа № 686/31748/23
Провадження № 2/686/1528/24
(заочне)
24 липня 2024 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання - Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу №686/31748/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення боргу,
Позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,вказавши, що 30.09.2023 року відповідач позичив у неї грошові кошти в сумі 3 500 дол. США та зобов'язався повернути їх в строк до 06.10.2023 року, про що свідчить розписка. Однак, відповідач суму боргу не повернув. Просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу та судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.
04.12.2023 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання.
22.04.2024 року справу призначено до слухання по суті.
Представник позивача в судове засідання подав заяву про слухання справи у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань в судове засідання не направляв.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30.09.2023 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 500 дол. США та зобов'язався повернути їх в строк до 06.10.2023 року, про що свідчить розписка, яка ніким не оспорена та не визнана недійсною.
Відповідач борг в зазначені строки та станом на час слухання справи, не повернув, доказів іншого суду не надано.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного суду від 16.01.2019. по справі № 373/2054/16-ц:
«Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року М° 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. Уразі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Суд вважає, що оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення боргу не виконав, доказів іншого суду не надав, то з нього на користь позивача підлягає стягненню сума боргу.
Згідно із ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги, копію рахунку на оплату та квитанції до прибуткового касового ордера на суму 4 000 грн.
Вказані докази є належними та допустимими щодо понесення позивачем витрат у сумі 4 000,00 грн на професійну правничу допомогу (ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, на користь позивача слід стягнути 4 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач в судове засідання не з'являвся, заперечень щодо розміру правничої допомоги та клопотання про її зменшення не надавав.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 599, 625, 1046, 1049 ЦК України, суд -
Позовну заяву задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , - суму позики в розмірі 3 500 дол. США, 1 267,35 грн. судового збору та 4 000 грн. витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду виготовлено 30.07.2024 року.
Суддя: