Справа № 466/11955/23
Провадження № 1-кп/466/357/24
29 липня 2024 року м.Львів
Шевченківський районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши в залі суду в м.Львові в відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141380001549 від 21 вересня 2023 р. про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків Харківської обл, гр. України, українця, з освітою неповною середньою, неодруженого ,непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-06.12.2021 р. Київським районним судом м.Харкова за ч.1 ст.309 КК України до 1 р. позбавлення волі, звільнений від покарання на підставі ст.75 КК України,
-21.02.2024 р. Пустомитівським районним судом Львівської обл. за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України на 5 р.1 міс позбавлення волі,
-02.04.2024 р. Сихівським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309, ч.3 ст.369, ч.4 ст.185, на 5 р. 2 міс позбавлення волі,
-27.05.2024 р. Личаківським районним судом м.Львова за ч.4 ст.185 КК України на 5 р. 3 міс позбавлення волі,
за ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 09.09.2023 р. біля 10-57 год., перебуваючи у приміщенні магазину «Близенько» \ПП «Мережа Сервіс Львів», що за адресою м.Львів,вул. Шевченка 42 а , діючи умисно, повторно,з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану , який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєннного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає, таємно викрав з торгової зали магазину стартовий пакет «Київстар» у кількості 10 шт загальною вартістю 1000 грн., чим спричинив ПП «Мережа Сервіс Львів» матеріальної шкоди на вказану суму.
Окрім цього, ОСОБА_4 11.09.2023 р. біля 12-30 год. , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора» \ПП «Вигідна покупка» , що за адресою м.Львів,вул. Замарстинівська 127 , діючи умисно, повторно,з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх не спостерігає, таємно викрав з торгової зали магазину стартовий пакет «Київстар» у кількості 21 шт загальною вартістю 2630, 91 грн., чим заподіяв ПП «Вигідна покупка» матеріальну шкоду на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив зазначені у обвинувальному акті крадіжки стартових пакетів «Київстар», які в подальшому мав намір продати, а кошти використати для власних потреб. Заподіяну матеріальну шкоду потерпілим він не відшкодував. У вчиненому розкаюється. Просить суворо його не карати.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, а також доказами що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї винуватості, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень повністю і об'єктивно стверджується його визнавальними показаннями в ході судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна \ крадіжку, вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст.12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У той же час згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі №205/7091/16-к від 17.10.2019 ВС розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту. Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не відшкодував потерпілим заподіяну шкоду.
Обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає і такі не зазначені в обвинувальному акті.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочини, та застосувати положення ч.4 ст.70 КК України, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27.05.2024 р.
У даному провадженні запобіжний захід не обирався.
Цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс Львів» про стягнення заподіяної шкоди із обвинуваченого суд вважає підставним та таким, що підлягає до задоволення в повному об'ємі.
Керуючись ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді 5\п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27 травня 2024 року та остаточно вважати ОСОБА_4 засудженим на 5 \п'ять \ років 4 місяці позбавлення волі.
Цивільний позов ПП «Мережа-Сервіс Львів» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 в користь ПП «Мережа-Сервіс Львів» 1000 \одну тисячу грн. заподіяної шкоди.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1