Провадження № 33/821/410/24 Справа № 692/516/24 Категорія: ст. 173 КУпАП Головуючий у І інстанції Чепурний О.П. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
26 липня 2024 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову судді Драбівського районного суду Черкаської області від 20 червня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 119 грн.00 коп.
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що 12 квітня 2024 року близько 19 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 виражався нецензурною лексикою та погрожував фізичною розправою відносно ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що суд першої інстанції в основу свого рішення поклав показання зацікавлених осіб - ОСОБА_2 , як заявника, та його підлеглого по роботі ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд не взяв до уваги показання незацікавленості сторонньої особи ОСОБА_4 , який дав свідчення суду, що до нецензурної лексики при спілкуванні з ОСОБА_2 апелянт не вживав. Також зазначає, що судом не було взято до уваги його пояснення, в яких він категорично заперечував вживання нецензурної лайки. Між ним та ОСОБА_2 відбувалась розмова як між депутатом та керівником підприємства, громадський порядок порушено не було. Крім того вважає, що судом не було взято до уваги аудіозапис розмови. яка відбулась між ним та ОСОБА_2 , з якої вбачається, що він не використовував нецензурну лайку в їх розмові.
Зауважує на різному часі, що йому інкримінується вчинення відповідних дій у протоколі про прийняття заяви про вчинення правопорушення - 18.40 годині, в письмових поясненнях ОСОБА_2 - 18.36 годині, та в постанові суду - 19.40 годині
Таким чином вважає, що суд прийняв рішення по справі без достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Хоміка С.Г., які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Частина 1 статті 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
Стаття 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Під громадським порядком розуміється, як зумовлена закономірностями соціального розвитку система правил та інститутів, що забезпечує упорядкованість суспільних відносин і надає їм певної організаційної форми.
Хуліганство є суспільно небезпечною дією, що порушує громадський порядок.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце. Найчастіше це відбувається на вулицях, у парках, у місцях проведення публічних заходів й інших громадських місцях. Разом з тим, за сталою судовою практикою вважається, що громадський порядок може бути порушений в безлюдному місці, у будь-який час доби, за відсутності сторонніх осіб, тобто в присутності лише потерпілого.
Мотивом порушення громадського порядку є неповага до суспільства. При цьому неповага до суспільства виявляється у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Об'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Найбільш розповсюдженою формою дрібного хуліганства є нецензурна лайка у громадських місцях, під якою необхідно розуміти найбільш цинічні лайки, що належать, як правило, до сфери статевих відносин, непристойні висловлювання, один із найогидніших різновидів словесної брутальності. Іншою формою цього правопорушення є образливе ставлення до громадян, під яким необхідно розуміти докучливу поведінку, пов'язану з образливими діями, що зневажають честь і гідність людини та утискають будь-чию волю, до того ж у грубій розв'язній манері. Це може бути: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки та інші подібні дії. Для всіх цих випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточення, прагнення нав'язати свою волю, а точніше свавілля.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, підтверджується фактичними даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 297866 від 19 квітня 2024 року, відповідно до якого зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом встановлено, що цей протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що є виконуючим обов'язки директора КП ВУЖКГ, що є критичною інфраструктурою. 12 червня 2024 року на територію підприємства ставили причепи, які були придбані громадою на потреби ЗСУ. У цей час його колега ОСОБА_3 - оператор каналізаційно-насосної станції та охоронець повідомив йому, що невідома особа фільмує територію підприємства з невідомою метою. Вони закрили ворота. ОСОБА_1 намагався проникнути, не повідомляючи причини, під час чого між ними виникла перепалка. ОСОБА_1 звинувачував його, що він використовує техніку в особистих цілях, штовхав його, хапав за одяг та погрожував фізичною розправою, висловлювався в його адресу нецензурними образливими словами.
Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_3 вказав, що 12 квітня 2024 року близько 19.00 години були привезені причепи. Він побачив, як невідомий чоловік стоїть з телефоном та намагається проникнути на територію КП ВУЖКГ. Він відразу ж покликав ОСОБА_2 , в адресу якого ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою. Він викликав працівників поліції.
Під час допиту в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що 12 квітня 2024 року до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_1 та запитав до котрої години працює КП ВУЖКГ. Вони розмовляли близько 40-50 хв. Під час розмови чув як до ОСОБА_1 підійшов керівник комунального підприємства, який не давав відповіді ОСОБА_1 на його запитання щодо роботи підприємства. Вказав, що він та ОСОБА_1 є місцевими депутатами і мають право на отримання інформації щодо роботи комунального підприємства. Образ з боку ОСОБА_1 він не чув.
Оцінюючи наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, суд першої інстанції також надав оцінку аудіозапису телефонного дзвінка між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вказавши, що розмова між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 носила конфліктний характер з приводу діяльності підприємства. Цю розмову суд розцінив як початок події, яка в подальшому призвела до вчинення хуліганських дій ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 .
Вказані висновки суду першої інстанції не були спростовані апелянтом.
З даної телефонної розмови, якою не зафіксовані нецензурні вислови ОСОБА_1 , не вбачається закінчення конфліктної ситуації між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , адже на кінець розмови останній мав намір потрапитина територіюКП ВУЖКГ.
Посилання апелянта на те, що потерпілий ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_3 є зацікавленими особами, внаслідок чого надавали неправдиві свідчення, є неспроможними, через те що будь-яких даних, які б спростовували показання наведених осіб та свідчили, що вони обумовлюють ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, слід відзначити, що свідок ОСОБА_4 безпосереднім очевидцем подій, що є предметом судового дослідження, не був.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з вказаною оцінкою доказів.
Щодо зауваження апелянта на неоднаковому часі щодо вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства, що зафіксовано в різних документах, то апеляційний суд не погоджується з такими доводами, адже особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що такі дії ОСОБА_1 вчинені 12.04.2024 о 19.40 годині, що випливає з протоколу про прийняття заяви про вчинення правопорушення та письмових поясненнях ОСОБА_2 .
Отже, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді. Дії ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив дрібне хуліганство у вигляді нецензурної лайки в громадському місці, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови судді та закриття провадження по справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Драбівського районного суду Черкаської області від 20 червня 2024 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук