Номер провадження 22-ц/821/1046/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3156/21 Категорія: 302090000 Єщенко О.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
30 липня 2024 року м. Черкаси :
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Новіков О.М.
секретар Широкова Г.К.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача - адвоката Гребенюка С.А. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 (повний текст складено 12.04.2024, суддя в суді першої інстанції Єщенко О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Орієнтир-Агро-Б» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі та скасування її державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння,
ОСОБА_1 у липні 2021 року звернулась до суду з позовом, яким, з урахуванням послідуючих уточнень, просила поновити строки позовної давності; визнати додаткову угоду № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору № 35а оренди землі, площею 2,0071 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, що розташована в адміністративних межах Іванівської сільської ради Уманського району, від 10.02.2009, укладену між сторонами на строк 20 років, недійсною, скасувавши її державну реєстрацію; зобов'язати відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу.
Також позивачем подана заява про зміну предмету позову з вимогами витребувати з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку та передати її власнику ОСОБА_1 , скасувавши державну реєстрацію речового права на користування цією земельною ділянкою від 15.12.2016, зареєстроване на підставі Додаткової угоди № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору № 35а оренди землі від 10.02.2009.
Вимоги у справі обґрунтовані тим, що позивач згідно державного акта на право власності на земельні ділянку серія ЧР №136925, виданого 25.08.2004 на підставі розпорядження Уманської РДА від 03.06.2004 № 197, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, за №670, є власником земельної ділянки, розміром 2,0071 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, що розташована в адміністративних межах Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
10.02.2009 позивачем укладено строком на 10 років Договір № 35а оренди зазначеної вище земельної ділянки з орендарем ПП «Орієнтир-Агро-Б» (відповідач) в особі директора ОСОБА_2 , який зареєстровано в Уманському РВ Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.05.2009 за №71244300040013.
Після закінчення строку дії вказаного Договору оренди землі позивач у лютому 2019 року звернулася до відповідача в особі директора ОСОБА_3 , який змінив на посаді директора свого батька ОСОБА_2 , з вимогою повернути їй вказану земельну ділянку. Не отримавши відповіді, позивач повторно 13.01.2020 звернулася з письмовою вимогою про повернення земельної ділянки. Відповідач на вказану заяву не відреагував, зазначену земельну ділянку не повернув та продовжує протиправно нею користуватись. На неодноразові вимоги в січні 2020 року відповідачем надано позивачу копію Додаткової угоди № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору № 35а оренди землі, якою продовжено оренду землі строком на 20 років. Позивач вказує, що не підписувала додаткову угоду, а відповідач не тільки сфальсифікував Додаткову угоду № 35б від 09.09.2016, здійснивши замість власника підпис у вказаному договорі, але й здійснив її державну реєстрацію.
Зазначені обставини обумовили звернення позивача з позовом у цій справі до суду.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 позов задоволено та витребувано з незаконного володіння відповідача, в особі директора ОСОБА_3 , спірну земельну ділянку, кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, та передати її власнику ОСОБА_1 , скасувавши державну реєстрацію речового права на користування цією земельною ділянкою від 15.12.2016.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1816,00 грн., а також витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9559,20 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець» в Додатковій угоді № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору № 35а оренди землі від 10.02.2009, про оренду земельної ділянки кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що встановлено висновком судового експерта.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав засобами поштового зв'язку 13.05.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що позивач в день підписання Додаткової угоди 09.09.2016 отримала свій екземпляр, а після здійснення державної реєстрації змін до договору оренди одразу 15.12.2016 отримала Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому, на думку скаржника, твердження позивача про те, що вона не підписувала Додаткову угоду та не знала про її існування не відповідає дійсності. Позивач продовжувала отримувати орендну плату за користування підприємством її земельною ділянкою. У судовому засіданні позивач пояснила суду, що жодного разу не зверталась до відповідача з будь-якими заявами щодо припинення або розірвання спірного договору оренди та додаткової угоди, натомість, даний позов обумовлений недостатністю суми орендної плати, що свідчить про недобросовісність сторони договору та спрямування її дій на отримання додаткової вигоди.
У позовній заяві відсутнє чітке обґрунтування в чому саме порушуються права позивача. Посилання позивача на неукладеність додаткової угоди з тих підстав, що вона її не підписувала, не заслуговують на увагу, оскільки необізнаність позивача про існування укладеної додаткової угоди до договору оренди землі не свідчить про порушення прав позивача та не є підставою для недійсності угоди та повернення власнику орендованої земельної ділянки.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат за проведення почеркознавчої експертизи суд дійшов помилкових висновків, оскільки відповідно до квитанції про сплату коштів за проведення експертизи платником вказана не позивач, а інша особа.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 2,0071 га, кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Уманського району. Зазначене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 136925, виданим 25.08.2004, та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75907241 від 15.12.2016.
10.02.2009 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та відповідачем ПП «Орієнтир-Агро-Б» в особі директора Бойка В.К., як орендарем, укладено Договір оренди № 35а вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. При укладені вказаного Договору сторони погодили умови, в тому числі п. 21 Договору, з якого вбачається, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду.
Відповідно до Додаткової угоди № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 35а від 10.02.2009, укладеної між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ПП «Орієнтир-Агро-Б», в особі директора ОСОБА_3 , як орендаря, сторони внесли зміни до п. 8 Договору та виклали його в такій редакції: «Договір укладено строком на 20 років». Також відповідно до змісту Додаткової угоди внесено зміни до п. 9 Договору.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 913/23-23 від 22.08.2023 рукописний текст, а саме підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Орендодавець», всього один підпис, в документі: Додаткова угода № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору № 35а оренди землі від 10.02.2009, про оренду земельної ділянки загальною площею 2,007 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7124383400:03:000:1056, що розташована в адміністративних межах Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладеної між ОСОБА_1 та орендарем ПП «Орієнтир-Агро-Б» в особі представника орендаря, директора ОСОБА_3 , строком на 20 років, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Позивач стверджує, що вона не давала згоду на продовження орендних правовідносин з відповідачем та не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, що обумовило звернення з цим позовом до суду для захисту її прав.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ «Про оренду землі».
Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 14 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення спірного договору передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно з ст. 203 ЦК України міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Крім того,відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Установивши, що позивач ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, не підписувала додаткову угоду № 35б від 09.09.2016 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 35а від 10.02.2009, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи № 913/23-23 від 22.08.2023, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про обґрунтованість позовних вимог власника про усунення йому перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою відповідач у справі протиправно користується на підставі правочину, який в установленому законодавством порядку укладений не був.
Так пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) передбачено, що одним з основних видів (підвидів) експертизи є почеркознавча експертиза.
Відповідно до п. п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування і відповідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом у справі.
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, що позивач в день підписання Додаткової угоди 09.09.2016 отримала свій екземпляр, а після здійснення державної реєстрації змін до договору оренди одразу 15.12.2016 отримала Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, адже їх не підтверджено доказами та вони не спростовують відсутність волевиявлення власника землі на продовження орендних правовідносин з відповідачем.
Аргументи скаржника про те, що позивач продовжувала отримувати орендну плату за користування її земельною ділянкою та не зверталась до відповідача із заявами щодо припинення або розірвання договору оренди також не спростовують установлених судом обставин щодо безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки з посиланням на наявність правочину, який не укладався.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що позивачем не обґрунтовано в чому саме порушуються її права, а факт не укладення нею додаткової угоди до договору оренди землі її право не порушує, оскільки використання відповідачем без погодження власника чужого майна суперечить встановленому у державі правопорядку стосовно непорушності права власності (321 ЦК України ).
Слід оцінити критично аргументи скаржника про те, що відповідно до квитанції про сплату коштів за проведення судової експертизи платником вказана не позивач, а інша особа, адже відповідні витрати за приписами ч.3 ст.133 ЦПК України включаються до складу судових та мають розподілятися між сторонами у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України по результатам вирішення спору у справі.
Так на підтвердження понесення витрат з оплати почеркознавчої експертизи позивачем у матеріалах справи міститься копія квитанції від 07.08.2023 на суму 9559,20 грн., де платником зазначено ОСОБА_4 (а.с.144).
У графі вказаної квитанції «Призначення платежу» зазначено: експертиза № 913/23-23.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2023 саме на позивача покладений обов'язок з оплати експертизи.
Крім того, саме вказана почеркознавча експертиза № 913/23-23 і покладена в основу рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024.
Отже наявна в матеріалах справи квитанція, з урахуванням її змісту, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу, а також належної до сплати суми на рахунок Київського НДЕКЦ, Черкаською філією якого проводилась судова експертиза у даній справі, підтверджують сплату судового збору за проведення експертизи саме позивачем.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.03.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 30.07.2024.
Суддя-доповідач
Судді