Справа № 761/10337/24
Провадження № 2/761/6316/2024
09 липня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Габунії М.Г.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -
19 березня 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить:
-визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5;
-зобов'язати Міністерство юстиції України скасувати усі реєстраційні дії, що вчинені на виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5.
Вимоги обгрунтовані тим, що 26.11.2019 року позивач придбав земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 05.12.2019 року позивач придбав будинок, що розміщений на вказаній земельній ділянці.
Як зазначає позивач, ОСОБА_3 звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою від 24.01.2020 року у якій просила скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та будинок за ТОВ «Мета ЛТД» (один із власників земельної ділянки та будинку).
Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5 скаргу ОСОБА_3 задоволено та вирішено скасувати рішення від 19.06.2019 року №4740493, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. та від 12.07.2019 року №47761389, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Гармаш К.Б.
Позивач не погоджується із оскаржуваним наказом, так як він грунтується на помилкових висновках Колегії Міністерства юстиції України. Так позивач зазначає, що не передбачено нотаріальне посвідчення акту приймання-передачі об'єкта нерухомості; при реєстрації права власності на будинок за ТОВ «Мета ЛТД» не передбачено додавати документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна; не передбачено надавати до заяви про державну реєстрацію права власності на будинок документи (довідки) з інформацією від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав до 01.01.2013 року.
Також позивач зазначає, що згідно з п.1 ч.2 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Міністерство юстиції України не уповноважено розглядати скарги на рішення реєстратора при наявності судового спору щодо нерухомого майна. В даному випадку, скарга ОСОБА_3 подана в період існування спору щодо нерухомості, оскаржуваний наказ також прийнятий в період розгляду спору судом.
02.05.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що 24.01.2020 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 та під час її розгляду було встановлено її обгрунтованість, а тому прийнято оскаржуваний наказ. В той же час представник зазначає, що судовий спір у справі №761/48383/19 не стосувався оскарження тих самих рішень дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав, а грунтувався на визнанні недійсним акту приймання-передачі, таким чином у Колегії були відсутні підстави для відмови в прийнятті скарги.
04.06.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні.
Представник позивача категорично заперечував проти задоволення клопотання, тому суд враховуючи що представником відповідача не надано належних доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь представника відповідача в судовому засіданні та оскільки сторони подали свої процесуальні заяви, відхилив заявлене клопотання.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, представників не направила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомила, пояснення на заявлені вимоги до суду не направила.
Тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з'явились в судове засідання.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, врахувавши процесуальні заяви, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено судом, на підставі Договору купівлі-продажу від 26.11.2019 року та Договору купівлі-продажу житлового будинку від 05.12.2019 року, ОСОБА_2 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 за цією ж адресою.
З грудня 2019 року в провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебувала справа №761/48383/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета ЛТД», Державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства «Реєстратор», Державного реєстратора Гармаш Катерини Борисівни Комунального підприємства «Реєстратор», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Мельничук Ірина Митрофанівна Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 , про визнання акту приймання - передачі недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна із чужого незаконного володіння.
В позовних вимогах ОСОБА_3 , як вбачається, просила, 1) визнати недійсним акт приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Мета ЛТД»; 2) застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Мета ЛТД», щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:109:0302, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1854504680000, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32047001 від 19.06.2019 року 11:04:08, Державний реєстратор Нікітіна Юлія Володимирівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ; 3) застосувати наслідки недійсності акта приймання-передачі від 11.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Мета ЛТД», щодо житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 670,3 кв.м., житловою площею 349,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1871343680000, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності: 32376631 від 12.07.2019 року 16:11:17, Державний реєстратор Гармаш Катерина Борисівна, Комунальне підприємство «Реєстратор», м. Київ; 4) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 670,3 кв.м., житловою площею 349,8 кв.м., на користь ОСОБА_3 ; 5) витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:109:0302 на користь ОСОБА_3 ..
В той же час, 27.01.2020 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 від 24.01.2020 року в якій вона просила провести перевірку рішень від 19.06.2019 №47404493, прийнятого державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. та від 12.07.2019 №47761389, прийнятого державним реєстратором КП «Реєстратор» ОСОБА_7 та скасувати їх.
Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, субєктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції 17.11.2020 року підготувала висновок яким рекомендувала задовольнити у повному обсязі скаргу ОСОБА_3 та скасувати рішення від 19.06.2019 №47404493, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. та від 12.07.2019 №47761389, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Гармаш К.Б.
Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5 скаргу ОСОБА_3 від 24.01.2020 задоволено в повному обсязі. Скасовано рішення від 19.06.2019 №47404493, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Нікітіною Ю.В. та від 12.07.2019 №47761389, прийняте державним реєстратором КП «Реєстратор» Гармаш К.Б.
Так, на момент прийняття оскаржуваного наказу правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127).
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону:
- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
За змістом частини другої та п'ятої статті 3 Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 32-1 цього Закону.
Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону державній реєстрації, поміж іншого, підлягає право власності.
Стаття 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на час виникнення правовідносин) визначала порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.
Згідно з положеннями частини 1 статті 37 зазначеного Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Частина 6 статті 37 Закону визначає, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються (ч.7 ст.37 Закону).
Згідно з положеннями ч.8 ст.37 Закону, Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.37 Закону).
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст.37 Закону).
Як встановлено судом, в тексті скарги уповноважений представник ОСОБА_3 вказав, що в провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває справа №761/48383/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета ЛТД», Державного реєстратора Нікітіної Юлії Володимирівни Комунального підприємства «Реєстратор», Державного реєстратора Гармаш Катерини Борисівни Комунального підприємства «Реєстратор», ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: Приватний нотаріус Мельничук Ірина Митрофанівна Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малаховська Ірина Валентинівна, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 , про визнання акту приймання - передачі недійсним, скасування рішень про державну реєстрацію прав та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Однак як вбачається, відповідачем не виконано пряму заборону передбачену п.1 ч.2 ст.37 Закону щодо неможливості розгляду скарги при наявності спору щодо нерухомого майна, в даному випадку щодо земельної ділянки та будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21 (провадження № 12-69гс23), від 24 квітня 2024 року у справі № 752/30324/21 зробила висновок, що Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо розгляду скарг на рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав у разі наявності судового спору щодо відповідного нерухомого майна.
Водночас Міністерство юстиції України відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV відмовляє у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.
За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем ч.2 ст.37 Закону, яка передбачає неможливість розгляду скарги за наявності спору щодо нерухомого майна.
Встановлення судом вказаного вище порушення є достатнім для скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5.
За таких обставин суд також приходить до висновку, що Міністерство юстиції України необґрунтовано задовольнило скаргу ОСОБА_3 у повному обсязі, що відображено в оскаржуваному наказі.
Так як Міністерство юстиції України не уповноважене було розглядати скаргу ОСОБА_3 , суд вважає, що інші підстави позовної заяви не мають правового значення для вирішення заявлених вимог.
Щодо вимог про зобов'язання Міністерства юстиції України скасувати усі реєстраційні дії, що вчинені на виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2020 року №4583/5 суд зазначає наступне.
Пунктом 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 передбачено, що у разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.
Крім того, згідно з положеннями ч.3 ст.26 Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, оскільки після скасування рішення відповідача, саме Міністерство юстиції України має провести повторний розгляд скарги з дотриманням Порядку, та після надходження рішення суду про скасування такого рішення має забезпечити внесення відповідних відомостей до реєстрів відповідно до закону, а тому з врахуванням зазначеного суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, адреса: м.Київ, вул.Архітектора Городецького, буд.13), третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати наказ Міністерства юстиції України від 30 грудня 2020 року №4583/5 «Про задоволення скарги».
В позові ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення було виготовлено 19 липня 2024 року
Суддя: Н.Г.Притула