вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3500/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд-22»
про стягнення 214 583,32 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд-22» про стягнення 214 583,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки скрапленого газу № 18/03-1 від 18.03.2021 в частині повної оплати поставленого товару. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 142 836,00 грн основного боргу, 12 471,74 грн пені, 9 615,02 грн 3% річних, 49 660,56 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3500/23. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов'язано ТОВ «Мартін Трейд» надати до суду не пізніше 10.01.2024 наступні документи: докази направлення відповідачу видаткових накладних № 1216 від 22.03.2021, № 4731 від 06.08.2021; письмові пояснення у разі їх відсутності; - докази підписання сторонами видаткових накладних № 1216 від 22.03.2021, № 4731 від 06.08.2021; письмові пояснення у разі їх відсутності; - письмові пояснення щодо засобу, який використовувався для документообігу між сторонами.
Також ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 911/3500/23 встановлено ТОВ «Політрейд-22» строк до 10.01.2024 для надання відповіді на письмові запитання, які викладені позивачем в позовній заяві, а саме: - Чи було ТОВ «Політрейд-22» (попереднє найменування ТОВ «Поліхімкс») отримано від ТОВ «Мартін Трейд» скраплений природній газ 06.08.2021 в кількості 18 460 кілограм на суму 520 572 грн? - Чи було ТОВ «Політрейд-22» (попереднє найменування ТОВ «Поліхімкс») отримано від ТОВ «Мартін Трейд» скраплений природній газ 07.08.2021 в кількості 18 520 кілограм на суму 522 264 грн? - Чи було ТОВ «Політрейд-22» прийнято податкові накладні № 110 від 05.08.2021 на суму попередньої оплати 900 000 грн та від 07.08.2021 № 111 на суму 119 030 грн? - Чи було ТОВ «Політрейд-22» використано відображені в податкових накладних № 110 від 05.08.2021 на суму 900 000 грн та від 07.08.2021 № 111 на суму 119 030 грн суми податкового кредиту при постачанні товарів, робіт, послуг своїм контрагентам та відображено відповідні суми податкового кредиту в своїй податковій декларації? - Надати інформація з реєстру прийнятих акцизних накладних про прийняті від ТОВ «Мартін Трейд» Акцизні накладні форми «П» № 758 від 22.02.2021, № 759 від 22.03.2021, № 169699 від 06.08.2021, № 169700 від 06.08.2021, № 170434 від 07.08.2021? - Чи вживалися ТОВ «Політрейд-22» будь-які заходи щодо належного оформлення видаткових, товарно-транспортних накладних та інших товаросупровідних документів на скраплений газ, отриманий від ТОВ «Мартін Трейд» 06.08.2021, 07.08.2021 в період з 06.08.2021 по сьогоднішній день? - Як в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Політрейд-22» обліковується попередня оплата за товар у розмірі 900 000 грн згідно платіжної інструкції № 2099 від 05.08.2021? - Як в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Політрейд-22» відображається поставка від ТОВ «Мартін Трейд» 07.08.2021 18 520 кілограм скрапленого природного газу на суму 522 264 грн?
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі Електронного суду ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Нова, буд. 31-Б, офіс 126, м. Бориспіль, Київська обл., 08301.
Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 30.01.2024 із відміткою працівника поштової установи на довідці Ф.20 «за закінченням терміну зберігання».
З огляду на наведене, суд повторно направив ухвалу суду про відкриття провадження у справі на адресу-місцезнаходження відповідача. Проте вказане поштове відправлення також повернулось на адресу суду із відміткою працівника поштової установи на довідці Ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Разом з тим у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі № 911/3500/23, позивач витребувані документи до суду не подав, письмові пояснення у разі відсутності витребуваних доказів позивач також до суду не подав.
Також у строк, встановлений ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2023, відповідач не надав відповіді на письмові запитання, які викладені позивачем в позовній заяві, письмових пояснень неможливості подати до суду відповіді на письмові запитання також до суду не подав.
З урахуванням зазначеного вище, оцінюючи зміст позовної заяви, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на докази, які було подано позивачем в обґрунтування своїх вимог та невиконання сторонами вимог ухвали Господарського суду Київської області від 11.12.2023 про відкриття провадження у справі № 911/3500/23, суд дійшов висновку про повторне витребування у позивача відповідних доказів та пояснень, повторне витребування у відповідача відповідей на письмові запитання, які викладені позивачем в позовній заяві, а також доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 911/3500/23 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі № 911/3500/23 на 21.03.2024. Зобов'язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Повторно зобов'язано ТОВ «Мартін Трейд» надати до суду документи, що витребовувалися судом ухвалою від 11.12.2023. Попереджено позивача про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Повторно встановлено ТОВ «Політрейд-22» строк до 15.03.2024 для надання відповіді на письмові запитання, які викладені позивачем в позовній заяві.
Ухвала суду від 26.02.2024 була направлена позивачу в його електронний кабінет, а відповідачу - на його адресу-місцезнаходження.
19.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (письмові пояснення щодо обставин справи) на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024.
21.03.2024 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні суд оглянув оригінали доказів, долучених до позовної заяви у копіях. Представник позивача надав усні пояснення щодо виконання вимог ухвали суду від 26.02.2024. Суд протокольно долучив письмові пояснення позивача до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/3500/23 на 24.04.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 21.03.2024 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.
24.04.2023 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/3500/23 на 16.05.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.04.2024 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.
16.05.2024 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/3500/23 до судового розгляду по суті на 13.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 16.05.2024 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.
13.06.2024 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 13.06.2024 судом оголошено про відкриття розгляду справи по суті та про його початок.
Представник позивача виступив з вступним словом, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/3500/23 на 18.07.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 13.06.2024 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.
08.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник позивача повідомляє, що перебуватиме у закордонному відрядженні в період з 08.07.2024 по 19.07.2024, що підтверджується наказом від 01.07.2024 № 01/07-274. Закордонне відрядження здійснюється з метою надання правової допомоги критично важливому для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період товариству, що підтверджується витягом з наказу Міністерства енергетики України від 05.02.2024. У зв'язку з викладеними обставинами, представник позивача повідомляє, що не зможе взяти участь у призначеному судовому засіданні. У зв'язку із чим просив суд визнати причини неявки представника позивача в судове засідання 18.07.2024 поважними, продовжити строки розгляд справи та відкласти судове засідання, призначене на 18.07.2024, на іншу дату.
Крім того, 08.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання по справі № 911/3500/23, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи копії видаткової накладної № 4730 від 07.08.2021 на суму 522 264,00 грн, акта прийому-передачі скрапленого газу від 07.08.2021 та товарно-транспортної накладної № 1107 від 07.08.2021 та врахувати їх під час розгляду справи.
18.07.2024 в судове засідання представники сторін не з'явились, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 18.07.2024 суд розглянув подане позивачем клопотання по справі № 911/3500/23 та встановив, що у поданому клопотанні позивач просить суд долучити до матеріалів справи нові докази, які не були подані ані з першою заявою по суті спору, ані під час підготовчого провадження. Разом з цим причини неможливості подання відповідних доказів до суду раніше позивачем у поданому клопотанні не наведено, обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку та долучення нових доказів до суду також не подано. З урахуванням вказаного, суд на підставі ст. 80, 116, 119 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів та не прийняв нові докази до розгляду, проте долучив клопотання позивача до матеріалів справи.
В судовому засіданні 18.07.2023 суд розглянув подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи та встановив, що подане представником позивача клопотання не містить копії наказу від 01.07.2024 № 01/07-274 та витягу з наказу Міністерства енергетики України від 05.02.2024. Отже, жодних належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судове засідання представник позивача до суду не надав.
Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Приймаючи до уваги, що представник позивача в судове засідання не з'явився та поважність причин неявки суду не довів та належних доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про відкладення, не надав, з урахуванням того, що представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 18.07.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
18.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхімікс», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Політрейд-22» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки скрапленого газу № 18/03-1 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити скраплений газ (надалі - «товар») на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору (надалі - «додатки»).
За змістом пп. 3.1, 3.2 вказаного правочину, якість товару повинна відповідати вимогам нормативних документів, що діють на території України, та підтверджуватися паспортом якості товару та сертифікатом відповідності або свідоцтвом про визнання сертифіката відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації).
Кількість товару, що поставляється за договором визначається додатками до цього договору.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що зобов'язання постачальника по поставця товару в рамках цього договору виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до цього договору, в якому сторони фіксують конкретний обсяг партії товару.
Відповідно до пп. 4.1, 4.2 договору, ціна товару, що поставляється обумовлюється для кожної партії товару окремо та відображається у відповідному додатку до цього договору. Ціна цього договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за цим договором протягом терміну його дії.
Згідно з п. 5.1 договору, поставка товару в рамках цього договору та додатків до нього може здійснюватися на наступних базисах поставки:
а) FCA станція/пункт відправлення, що зазначено у відповідному додатку до цього договору. Термін FCA означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання визначеному та оплаченому покупцем перевізнику і вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з моменту передачі товару перевізникові. Постачальник не несе ризиків з транспортування товару, які покладаються на покупця.
б) CPT станція/пункт призначення, що зазначено у відповідному додатку до цього договору. Термін CPT означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання визначеному та оплаченому ним перевізнику. Постачальник зобов'язаний оплатити перевезення товару до місця призначення, вказаного в додатку до договору.
в) DDP - склад покупця, визначений сторонами в додатку до цього договору. Термін DDP означає, що постачальник надає товар та усю первинну та іншу документацію на товар покупцю у місці поставки і несе всі ризики та видатки, пов'язані з поставкою товару, до моменту передачі товару покупцю в місці поставки.
Сторони можуть погодити інші базиси поставки партії товару у відповідному додатку до цього договору.
У тлумаченні базисів поставки товару з цим договором мають силу міжнародні правила тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року в частині, що не суперечить цьому договору та додатків до нього (п. 5.1.1 договору). Базис та строки поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних додатках до цього договору (п. 5.1.2 договору).
За змістом п. 5.2 договору, зобов'язання постачальника по поставця товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця:
При здійснені поставки товару на базисі DDP (склад покупця) - з дати відповідної відмітки в товарно-транспортній/залізничній накладній в пункті поставки (на складі продавця) про прийом покупцем товару від залученого постачальником перевізника та дати оформлення відповідного акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної (підп. 5.2.1);
При здійснення поставки товару на базисі FCA та/або CPT (незалежно від місця передачі товару та станції або пункту призначення відповідно) - з дати штемпеля на залізничній накладній на станції відправлення про прийняття товару залізницею або відповідної відмітки в товарно-транспортній накладній в пункті відправлення про прийом товару автотранспортом до перевезення (підп. 5.2.2).
Відповідно до п. 7.2 договору, постачальник зобов'язується передати покупцю або визначеному ним представнику, відповідно, паспорт якості, а також копію сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання сертифіката відповідності (якщо нафтопродукти підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) разом з іншими супровідними документами на товар, які передаються для перевезення товару залізницею та/або автомобільним транспортом.
Згідно з п. 7.3 договору, покупець зобов'язаний прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі свого боку всі дії, необхідні для забезпечення передачі та отримання товару. Покупець не має права відмовитися від приймання поставленої постачальником партії товару.
За змістом п. 7.4 договору, за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.
Пунктом 7.5 договору визначено, що в термін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання покупцем акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну та передати один оригінальний примірник постачальнику або направити скановані копії по електронній пошті з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом зазначеного строку покупець не повернув постачальнику підписаний акт прийому-передачі та/або видаткову накладну, документ вважається узгодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписаний зі свого боку акт прийому-передачі та/або видаткову накладну.
Відповідно до п. 7.7 договору, кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару фіксується сторонами в актах приймання-передачі товару та/або видаткових накладних, що були належним чином оформлені сторонами договору, відповідно до відомостей, зазначених в залізничних накладних та/або товарно-транспортних накладних.
Пунктами 8.1, 8.2 договору визначено, що покупець зобов'язується здійснити 100%-ву попередню оплату вартості товару, визначеної в додатку до цього договору, не пізніше 2-х (двох) робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку до цього договору. Зобов'язання покупця по оплаті товару виникають з моменту підписання відповідного додатку до цього договору. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після підписання відповідного додатку до договору.
Згідно з п. 8.3 договору, платіжні документи покупця на оплату товару повинні містити посилання на призначення платежу, найменування товару, номер та дату цього договору, номер та дату відповідного додатку до цього договору (п. 8.3 договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав зобов'язання за договором та протягом дії договору поставив на користь відповідача 111 722 кг природного газу на загальну суму 2 929 795,55 грн.
Суд встановив, що 19.03.2021 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти на суму 1 886 959,55 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 1615 від 19.03.2021 на суму 1 886 959,55 грн із призначенням платежу: «оплата за газ скраплений зг. договору № 18/03-1 від 18.03.2021 р., по рах. № 1195 від 19.03.21, у т.ч. ПДВ 20%-314493,26 грн.».
Як зазначив позивач, 22.03.2021 позивач поставив на користь відповідача скраплений природний газ обсягом 74 742 кг на суму 1 886 959,55 грн, на підтвердження чого долучив до позовної заяви видаткову накладну № 1216 від 22.03.2021 на суму 1 886 959,55 грн, а також податкову накладну № 283 від 19.03.2021 та акцизні накладні форми «П» № 758 від 22.02.2021 та №759 від 22.03.2021.
В матеріалах справи наявний лист відповідача вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021, в якому викладена заявка 1 (на відвантаження автомобільним транспортом) згідно з умовами договору № 18/03-1 від 18.03.2021 на заплановане відвантаження на естакаді наливу, розташований за адресою ГПС Вовчанськ, на відвантаження товару - газу скрапленого загальним об'ємом 45 літрів, кількість кілограм для завантаження 38 000 кг, погодженою ціною 28 200 грн/т. Дата відвантаження 06.08.2021.
У заявці наведено відомості про номер автомобіля, номер причепа, відомості про водія, паспортні дані водія, адреса розвантаження, відомості про автопідприємство-перевізника, необхідність пломбування.
05.08.2021 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 900 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 2099 від 05.08.2021 на суму 900 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за газ скраплений зг. договору № 18/03-1 від 18.03.2012 р., по рах. № 4859 від 05.08.2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 150000,00 грн.».
В подальшому, як зазначив позивач, 06.08.2021 позивач поставив на користь відповідача скраплений газ обсягом 18 460 кг на суму 520 572,00 грн, на підтвердження чого долучив до позовної заяви видаткову накладну № 4731 від 06.08.2021 на суму 520 572,00 грн та товарно-транспортну накладну № Вол-001101 від 06.08.2021. Додатково, на підтвердження здійсненої поставки, позивач долучив до матеріалів справи податкову накладну № 110 від 05.08.2021 та акцизні накладні форми «П» № 169699 від 06.08.2021 та № 169700 від 06.08.2021.
Згідно пояснень позивача, зберігачем скрапленого газу, що поставлявся відповідачу, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Катма Груп», на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію договору зберігання скрапленого газу № 3105/07 від 31.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» (поклажодавець).
За ствердженням позивача, поставка відповідачу 06.08.2021 партії скрапленого природного газу додатково підтверджується актом прийому-передачі зі зберігання від 06.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021, за змістом якого зберігач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» передало зі зберігання газ скраплений в кількості 18,460 тонн (копія наявна в матеріалах справи).
В подальшому, як стверджує позивач, 07.08.2021 на підставі заявки відповідача № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021), було поставлено відповідачу 18 520 кілограм скрапленого природного газу на суму 522 264 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № Вол-001107 від 07.08.2021 та акт прийому-передачі зі зберігання від 07.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021, за змістом якого зберігач передав зі зберігання газ скраплений в кількості 18,520 тонн. Додатково на підтвердження здійсненої 07.08.2021 поставки позивач долучив до матеріалів справи податкову накладну №110 від 05.08.2021 на суму попередньої оплати 900 000,00 грн, податкову накладну від 07.08.2021 № 111 на суму 119 030,00 грн на вартість товару, що перевищувала суму попередньої оплати від 05.08.2021, а також акцизну накладу форми «П» № 170434 від 07.08.2021.
За ствердженням позивача, вказані вище товарно-транспорті накладні № Вол-001101 від 06.08.2021 та № Вол-001107 від 07.08.2021 були оформлені зберігачем - ТОВ «Катма Груп» та підписані водієм-експедитором, однак відповідач, як отримувач вантажу, товарно-транспортні накладні зі свого боку не підписав та не повернув.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідач лише частково оплатив скраплений газ на загальну суму 2 786 959,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1615 від 19.03.2021 на суму 1 886 959,55 грн та № 2099 від 05.08.2021 на суму 900 000,00 грн. Проте, за доводами позивача, частина поставленого товару на суму 142 836,00 грн відповідачем не оплачена.
Як зазначив позивач, додатки до договору, видаткові та товарно-транспортні накладні відповідач після отримання товару не повернув, вартість замовленого та отриманого згідно заявки покупця № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021) товару на суму 142 836,00 грн не оплатив. Отже, на думку позивача, враховуючи, що товар було поставлено відповідачу на умовах попередньої оплати 07.08.2021, починаючи з 07.08.2021 виконання грошових зобов'язань відповідача з оплати 142 836,00 грн вартості поставленого товару є простроченим.
З урахуванням зазначеного вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 142 836,00 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12 471,74 грн пені, 9 615,02 грн 3% річних, 49 660,56 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 13.10 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставляння печаток сторін та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору протягом 5-ти днів до моменту закінчення строку, встановленого п. 13.10 цього договору, останній вважається автоматично пролонгованим на один рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій сторонами не обмежується.
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення сторін з намірами про розірвання договору в прядку, передбаченому п. 13.10 договору, суд дійшов висновку, що договір щороку продовжувався на кожний наступний календарний рік.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки скрапленого газу № 18/03-1 від 18.03.2021 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 13.1 договору узгоджено, що договір регулюється чинним законодавством України. На договір не поширюється положення глави 54 Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, за винятком випадків, прямо обумовлених цим договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом було встановлено вище та передбачено сторонами в п. 5.2 договору, зобов'язання постачальника по поставця товару вважаються виконаними, а право власності на товар та ризики його втрати (псування) переходять від постачальника до покупця: при здійснені поставки товару на базисі DDP (склад покупця) - з дати відповідної відмітки в товарно-транспортній/залізничній накладній в пункті поставки (на складі продавця) про прийом покупцем товару від залученого постачальником перевізника та дати оформлення відповідного акта приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.
За змістом п. 7.4 договору, за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.
Пунктом 7.5 договору визначено, що в термін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання покупцем акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну та передати один оригінальний примірник постачальнику або направити скановані копії по електронній пошті з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом зазначеного строку покупець не повернув постачальнику підписаний акт прийому-передачі та/або видаткову накладну, документ вважається узгодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписаний зі свого боку акт прийому-передачі та/або видаткову накладну.
Відповідно до п. 7.7 договору, кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару фіксується сторонами в актах приймання-передачі товару та/або видаткових накладних, що були належним чином оформлені сторонами договору, відповідно до відомостей, зазначених в залізничних накладних та/або товарно-транспортних накладних.
Пунктами 8.1, 8.2 договору визначено, що покупець зобов'язується здійснити 100%-ву попередню оплату вартості товару, визначеної в додатку до цього договору, не пізніше 2-х (двох) робочих днів з моменту підписання сторонами відповідного додатку до цього договору. Зобов'язання покупця по оплаті товару виникають з моменту підписання відповідного додатку до цього договору. Покупець не має права відмовитися від оплати товару після підписання відповідного додатку до договору.
В матеріалах справи наявний лист відповідача вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021, в якому викладена заявка № 1 (на відвантаження автомобільним транспортом) згідно з умовами договору № 18/03-1 від 18.03.2021 на заплановане відвантаження на естакаді наливу, розташований за адресою ГПС Вовчанськ, на відвантаження товару - газу скрапленого загальним об'ємом 45 літрів, кількість кілограм для завантаження 38 000 кг, погодженою ціною 28 200 грн/т. Дата відвантаження 06.08.2021.
У заявці наведено відомості про номер автомобіля: MAN - НОМЕР_2, номер причепа: НОМЕР_1 , відомості про водія, паспортні дані водія, адреса розвантаження: по Україні, відомості про автопідприємство-перевізника: ПП «Регіон-Дніпро», необхідність пломбування.
05.08.2021 відповідач перерахував на користь позивача попередню оплату за товар в сумі 900 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 2099 від 05.08.2021 на суму 900 000,00 грн із призначенням платежу: «оплата за газ скраплений зг. договору № 18/03-1 від 18.03.2012 р., по рах. № 4859 від 05.08.2021 року, у т.ч. ПДВ 20% - 150000,00 грн.».
За ствердженням позивача, 06.08.2021 позивач, відповідно до заявки покупця № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021), поставив на користь відповідача скраплений газ обсягом 18 460 кг на суму 520 572,00 грн, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви видаткову накладну № 4731 від 06.08.2021 на суму 520 572,00 грн, товарно-транспортну накладну № Вол-001101 від 06.08.2021 та акт прийому-передачі зі зберігання від 06.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021, за змістом якого зберігач - ТОВ «Катма Груп», передав зі зберігання газ скраплений в кількості 18,460 тонн.
В подальшому, як зазначив позивач, 07.08.2021 на підставі заявки покупця № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021), було поставлено відповідачу 18 520 кілограм скрапленого природного газу на суму 522 264,00 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № Вол-001107 від 07.08.2021 та акт прийому-передачі зі зберігання від 07.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021, за змістом якого зберігач передав зі зберігання газ скраплений в кількості 18,520 тонн. Додатково на підтвердження здійсненої 07.08.2021 поставки позивач долучив до матеріалів справи податкову накладну №110 від 05.08.2021 на суму попередньої оплати 900 000,00 грн, податкову накладну від 07.08.2021 № 111 на суму 119 030,00 грн на вартість товару, що перевищувала суму попередньої оплати від 05.08.2021, а також акцизну накладу форми «П» № 170434 від 07.08.2021.
За ствердженням позивача, вказані вище товарно-транспорті накладні № Вол-001101 від 06.08.2021 та № Вол-001107 від 07.08.2021 були оформлені зберігачем - ТОВ «Катма Груп», та підписані водієм-експедитором, однак відповідач, як отримувач вантажу, товарно-транспортні накладні зі свого боку не підписав та не повернув.
Отже, згідно тверджень позивача, у період з 06.08.2021 до 07.08.2021 відповідачу на підставі його заявки № 1 від 05.08.2021 було всього поставлено 36 980 кг скрапленого газу на загальну суму 1 042 836,00 грн, проте відповідач лише частково оплатив скраплений газ на суму 900 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 2099 від 05.08.2021 на суму 900 000,00 грн.
Як зазначив позивач, вартість замовленого та отриманого згідно заявки покупця № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021) товару на суму 142 836,00 грн відповідач не оплатив, чим порушив зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. Отже, на думку позивача, враховуючи, що товар було поставлено відповідачу на умовах попередньої оплати 07.08.2021, починаючи з 07.08.2021 виконання грошових зобов'язань відповідача з оплати 142 836,00 грн вартості поставленого товару є простроченим.
Дослідивши докази, долучені позивачем на підтвердження належного виконання умов договору та заявки покупця № 1 від 05.08.2021 в частині поставки скрапленого природного газу у період з 06.08.2021 до 07.08.2021, суд встановив, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 4731 від 06.08.2021 на суму 520 572,00 грн.
Суд встановив, що вказана видаткова накладна № 4731 від 06.08.2021 з боку відповідача не підписана.
Позивач стверджує, що документообіг між сторонами здійснювався в електронному вигляді, а видаткові накладні надсилалися позивачем та доставлялися відповідачу через систему електронного документообігу «FREDO ДокМен», про що відповідною системою проставлялися позначення на електронних документах.
Суд зазначає, що за змістом п. 7.4 договору, за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.
Пунктом 7.5 договору визначено, що в термін не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання покупцем акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, покупець зобов'язаний підписати акт прийому-передачі товару та/або видаткову накладну та передати один оригінальний примірник постачальнику або направити скановані копії по електронній пошті з одночасним відправленням оригіналу рекомендованим листом. Якщо протягом зазначеного строку покупець не повернув постачальнику підписаний акт прийому-передачі та/або видаткову накладну, документ вважається узгодженим сторонами і прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов'язку передати підписаний зі свого боку акт прийому-передачі та/або видаткову накладну.
Відповідно до п. 13.7 договору, всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній згідно з цим договором повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою відповідної сторони і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом, доставлені особисто за вказаними адресами сторін або відправлені за допомогою факсимільного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 7 (семи) календарних днів з моменту відправки за допомогою факсимільного зв'язку.
У пункту 13.14 сторони погодили, що додатки, додаткові угоди, зміни до цього договору, якими сторони обмінялися за допомогою засобів електронного зв'язку мають юридичну силу. Кожна із сторін зобов'язана надати оригінал відповідного додатку, додаткової угоди до цього договору іншій стороні протягом 7-ми робочих днів з моменту його отримання засобами електронного зв'язку.
Отже, вищенаведеними пунктами договору сторони узгодили можливість направлення документів як засобами поштового зв'язку, так і засобами електронного зв'язку.
Разом з цим суд зазначає, що зі змісту договору не вбачається і позивачем до суду не надано доказів (додаткових угод, додатків до договору тощо) того, що між сторонами було погоджено направлення та підписання документів за допомогою системи електронного документообігу «FREDO ДокМен», про що стверджує позивач у позові та поясненнях по справі.
Крім того суд наголошує на тому, що доказів направлення та доставлення відповідачу через систему електронного документообігу «FREDO ДокМен» видаткової накладної № 4731 від 06.08.2021 (протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, протоколу доставки відповідачу через систему електронного документообігу «FREDO ДокМен» відповідних документів, витягу з програми тощо) позивачем до суду не надано.
Суд не приймає до уваги твердження позивача стосовного того, що додатки до договору, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні відповідач після отримання товару не повернув, оскільки жодних належних та допустимих доказів вручення відповідачу додатків до договору, видаткових та товарно-транспортних накладних, про які позивач стверджує у позові (зокрема видаткової накладної № 4731 від 06.08.2021), або направлення вказаних документів на адресу-місцезнаходження відповідача матеріали справи не містять та позивачем до суду не надано.
Доказів направлення спірної видаткової накладної № 4731 від 06.08.2021 на електронну адресу відповідача, зазначену в розділі «адреса, реквізити та підписи сторін» договору, позивачем до суду також не надано.
Позивач також стверджує, що 07.08.2021 на підставі заявки № 1 від 05.08.2021 (лист вих. № 05/08/03-2021 від 05.08.2021) було поставлено відповідачу 18 520 кілограм скрапленого природного газу на суму 522 264,00 грн, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № Вол-001107 від 07.08.2021 та акт прийому-передачі зі зберігання від 07.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021, за змістом якого зберігач передав зі зберігання газ скраплений в кількості 18,520 тонн.
Разом з цим, суд враховує умови п. 7.7 договору, за змістом якого кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару фіксується сторонами в актах приймання-передачі товару та/або видаткових накладних, що були належним чином оформлені сторонами договору, відповідно до відомостей, зазначених в залізничних накладних та/або товарно-транспортних накладних.
Проте в матеріалах справи відсутній підписаний між сторонами або складений позивачем та направлений відповідачу акт приймання-передачі товару/видаткова накладна від 07.08.2021 на поставку 18 520 кілограм скрапленого природного газу на суму 522 264,00 грн.
Жодного первинного бухгалтерського документа (акта/видаткової накладної) складеного на виконання п. 7.7 договору поставки скрапленого газу № 18/03-1 від 18.03.2021, в якому б фіксувалась кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару та його вартість за господарською операцією від 07.08.2021 матеріали справи не містять.
Разом з цим суд зазначає, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства. У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № Вол-001101 від 06.08.2021 та № Вол-001107 від 07.08.2021, на які позивач посилається як на додаткове підтвердження поставки відповідачу скрапленого газу, суд встановив, що останні не підписані з боку відповідача.
Доказів вручення або направлення вказаних товарно-транспортних накладних засобами поштового/електронного зв'язку відповідачу матеріали справи не містять.
Долучені позивачем до позовної заяви акти прийому-передачі зі зберігання скрапленого газу від 06.08.2021 від 07.08.2021 по договору № 3105/07 від 31.05.2021 не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів поставки позивачем на користь відповідача скрапленого газу відповідно до договору, оскільки відповідні акти складені ТОВ «Катма Груп» в односторонньому порядку, такі акти не містять відомостей про номер автомобіля, який здійснив поставку скрапленого газу відповідачу та який би відповідав заявці покупця від 05.08.2021, а також вказані акти не містять підпису особи, що прийняла скраплений газ зі зберігання.
Зі змісту долученого позивачем до позовної заяви договору зберігання скрапленого газу № 3105/07 від 31.05.2021 та актів прийому-передачі зі зберігання від 06.08.2021 від 07.08.2021 суд позбавлений можливості встановити обставину того, що відповідні партії товару обсягом 18,460 тонн та 18,520 тонн були відвантажені 06.08.2021 та 07.08.2021 з подальшою поставкою такого товару саме на користь відповідача в межах спірного договору поставки скрапленого газу № 18/03-1 від 18.03.2021.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт перевезення або доставлення товару на адресу відповідача.
Інших доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт поставки відповідачу скрапленого газу у період з 06.08.2021 до 07.08.2021 обсягом 36 980 кг на загальну суму 1 042 836,00 грн, та як наслідок, доказів належного виконання позивачем умов договору та заявки від 05.08.2021 в частині поставки замовленого обсягу товару, позивачем до суду не надано.
Стосовно посилань позивача на реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та акцизних накладних, як додаткове підтвердження здійснення позивачем поставки товару, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 наведено правову позицію про те, що якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази формування відповідачем, як покупцем товару, податкового кредиту за фактом поставки позивачем товару на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних в ЄРПН. Протилежного матеріали справи не містять.
Позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача у відповідності до статей 74, 81 ГПК України).
Крім того, відповідно до вимог п. 231.1. ст. 231 Податкового кодексу України платник податку при ввезенні на митну територію України пального або спирту етилового, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу, або реалізації пального або спирту етилового зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального або спирту етилового та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Відповідно до п. 231.3. ст. 231 Податкового кодексу України акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.
Відповідно до п. 231.5. ст. 231 Податкового кодексу України при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Відповідно до п. 231.5. ст. 231 Податкового кодексу України отримувач пального або спирту етилового має право звіряти дані отриманої акцизної накладної на відповідність з даними Єдиного реєстру акцизних накладних.
З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.
Проте, в даному випадку реєстрація акцизних накладних так само є односторонньою дією позивача, яка не залежала від волі відповідача, та без відповідних первинних документів не може свідчити про факт здійснення господарської операції.
З огляду на наведене, долучені позивачем до позовної квитанції про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН та акцизних накладних, за відсутності в матеріалах справи первинних доказів здійснення позивачем на користь відповідача поставки скрапленого газу 06.08.2021 та 07.08.2021, не приймаються судом як докази підтвердження здійснення позивачем поставки товару на користь відповідача.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи обставину того, що видаткова накладна № 4731 від 06.08.2021 на суму 520 572,00 грн не містить підпису та/або печатки відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаної накладної відповідачу, з урахуванням ненадання позивачем жодного первинного бухгалтерського документа (акта/видаткової накладної), складеного на виконання п. 7.7 договору поставки скрапленого газу № 18/03-1 від 18.03.2021, в якому б фіксувалась кількість поставленого постачальником та прийнятого покупцем товару та його вартість за господарською операцією від 07.08.2021, а також враховуючи відсутність підписів та/або відтисків печаток відповідача на товарно-транспортних накладних № Вол-001101 від 06.08.2021 та № Вол-001107 від 07.08.2021, за умови відсутності в матеріалах справи доказів вручення/направлення відповідачу відповідних накладних, з огляду на не доведення позивачем іншими доказами в їх сукупності факту поставки відповідачу скрапленого газу на виконання спірного договору та, як наслідок, реального руху товару за спірними поставками, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустими доказами факт поставки відповідачу, на виконання заявки покупця від 05.08.2021, скрапленого газу обсягом 36 980 кг у період з 06.08.2021 до 07.08.2021 на загальну суму 1 042 836,00 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України факту поставки на користь відповідача, на виконання заявки покупця від 05.08.2021, скрапленого газу обсягом 36 980 кг у період з 06.08.2021 до 07.08.2021 на загальну суму 1 042 836,00 грн та реального руху товару за спірними поставками, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартін Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Політрейд-22» про стягнення 142 836,00 грн за поставлений скраплений газ необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 471,74 грн пені, 9 615,02 грн 3% річних, 49 660,56 грн інфляційних втрат є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, у задоволені якої судом відмовлено, господарський суд дійшов висновку, що похідні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко