вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"17" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1014/24
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд»
до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
про стягнення 722 343,02 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Панкеєва Т.В.;
від відповідача: Кулибаба В.О.;
Товариство з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про стягнення 722 343,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/80 від 04.12.2023 в частині оплати поставленого товару. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 688 704,00 грн основного боргу, 23 377,18 грн пені, 5 519,96 грн інфляційних втрат та 4 741,90 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1014/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку із чим надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 16.05.2024.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 22.04.2024.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Отже відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд справи судом.
03.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних відмовити повністю, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, застосувати у даній справі приписи ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних на 99%.
07.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої позивачем також долучений новий доказ - рахунок-фактуру № Ф121/80-1 від 26.12.2023.
14.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).
15.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про залучення представника по справі.
16.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи копії наступних доказів: - копію листа ПАТ «Центренерго» щодо сплати заборгованості № 23/1734 від 10.04.202.4 з описом вкладення у цінний лист та роздруківкою з офіційного сайту трекінгу відстеження відправлень; - електронну копію, Звіту, сформованого за допомогою сервісу електронного майданчика SmartTender https://smarttender.biz/publichni-zakupivli-prozorro за запитом: публічні закупівлі PROZORRO; Замовник торгів - замовник торгів - ПАТ «Центренерго» (22927045); Публічне акціонерне товариство «Центренерго» (22927045); опубліковано у період - з 01.01.2024 до 08.05.2024.
16.05.2024 у підготовче засідання з'явились представники сторін. Суд оглянув оригінали доказів, долучених до позовної заяви в копіях.
Суд протокольно прийняв відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення до розгляду та долучив їх до матеріалів справи. Разом з цим суд не прийняв до розгляду новий доказ (рахунок-фактуру), долучений позивачем до відповіді на відзив, до розгляду з огляду на недотримання строків, встановлених ст. 80 ГПК України, на подання нових доказів та за відсутності обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відповідного доказу.
Суд також протокольно задовольнив клопотання позивача про долучення доказів від 16.05.2024, прийняв долучені до клопотання докази до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1014/24 на 13.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
20.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку та долучення до матеріалів справи копії рахунка №Ф121/80-01 від 26.12.2023.
13.06.2024 у підготовче засідання з'явились представники сторін. Суд протокольно, керуючись ст. 116, 119 ГПК України, поновив позивачу строк для подання нових доказів, прийняв копію рахунка №Ф121/80-01 від 26.12.2023 до розгляду та долучив його до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1014/24 до судового розгляду по суті на 17.07.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.
17.07.2024 в судове засідання з'явились представники сторін.
17.07.2024 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У зв'язку із цим відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Разом з тим відповідач просив суд, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 17.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
04.12.2023 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (далі - постачальник, позивач) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/80 (далі - договір), за змістом п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.
Відповідно до п. 1.2 вказаного правочину, покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.
За змістом п. 1.3 договору, найменування (номенклатура, асортимент), ціна, кількість, строки (графік) поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатках до договору.
Умови цього договору викладені сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору (п. 1.5 договору).
Згідно з пп. 2.1, 2.2 договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним договором. Ціни на продукцію визначаються в додатку до договору.
Відповідно до п. 2.5 договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.
Пунктами 3.1-3.3 договору сторонами обумовлено, що постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (графік) поставки продукції визначається в додатках до договору. Фактичний об'єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.
Згідно з пп. 5.4-5.6 договору, постачальник несе всі ризики втрати або ушкодження продукції, а також усі витрати по відношенню до продукції, до моменту її поставки (п. 5.3 договору). Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору. Ризик випадкового знищення та/або пошкодження (псування) продукції переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3 договору.
Пунктом 5.8 договору передбачено, що при поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: - рахунку-фактуру; - відповідних товаросупроводжувальних накладних; - іншої документації на продукцію згідно умов договору.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний, зокрема: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену продукцію; - приймати поставлену продукцію згідно з актом приймання-передачі продукцію
Пунктом 7.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - забезпечити поставку продукції у строки (графік), встановлені цим договором; - забезпечити поставку продукції, якість якої відповідає умовам, встановленим договором.
Відповідно до п. 12.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору.
Невід'ємною частиною цього договору є: додаток № 1 до договору (п. 14.1 договору).
В матеріалах справи наявний додаток № 1 до договору, у пункті 1 якого сторонами узгоджено найменування, асортимент, кількість, ціну товарів (продукції): 09210000-4 Мастильні засоби (Оливи), які наведені у таблиці.
Відповідно до п. 2 додатку № 1 до договору, загальна вартість продукції з ПДВ складає 688 704,00 грн.
У пункті 3 додатку № 1 сторонами узгоджено умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.
Постачальний здійснює поставку продукції залізницею (автомобільним транспортом) на умовах поставки - DDP (склад Трипільської ТЕС), відповідно до Правил «Інкотермс 2010» за реквізитами вантажоодержувача, наведеними у п. 4 додатку № 1.
Пунктом 5 додатку № 1 передбачено, що строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки у період з дати укладення договору по 31.01.2024.
Документи, що надаються при поставці (окрім передбачених п. 5.8 договору): - оригінали або копії, завірені підписом відповідальної особи та печаткою постачальника сертифікатів якості (відповідності) на продукцію або рішення органу з сертифікації про те, що продукція не підлягає обов'язковій сертифікації на території України (п. 6 додатку № 1).
У пункті 9 додатку № 1 до договору визначено строк дії договору: по 31.01.2024, а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.
У пункті 11.12 додатку № 1 до договору визначений порядок та вимоги надання постачальнику письмової заявки.
Заявка надсилається постачальнику на поштову адресу (місцезнаходження), вказану у договорі, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та з повідомленням про його вручення та електронною поштою на електронну адресу (e-mail) постачальника, вказану у договорі. Постачальник зобов'язаний кожного робочого дня перевіряти надходження електронних листів на свою електронну адресу, вказану у договорі, отримати листи покупця та направити відповідь на електронну адресу покупця, зазначену у договорі. Постачальник зобов'язаний регулярно, не рідше одного разу у три дні, перевірити надходження та отримати поштові відправлення, які надійшли на його адресу. Датою отримання постачальником заявки є дата отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну адресу постачальника електронного листа з заявкою. Сторони домовились, що належним та допустимим показом отримання покупцем електронного листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану), на якому у вікні браузера відкрито сторінку поштової програми. У разі неотримання покупцем листа зі сповіщенням про доставку на електронну пошту постачальника електронного листа з заявкою, датою отримання постачальником заявки є дата отримання ним поштового відправлення з заявкою. У разі неотримання постачальником поштового відправлення з заявкою, заявка вважається отриманою постачальником на третій день з дня її надходження в поштове відділення постачальника згідно даних сайту Укрпошти. Сторони домовились, що належним та допустимим доказом надходження поштового відправлення на поштове відділення постачальника є зроблений покупцем, роздрукований на папері скриншот (знімок з екрану). на якому у вікні браузера відкрито сторінку сайту Укрпошти з трекінтом (відстеженням місцезнаходження) поштового відправлення з заявкою.
В матеріалах справи наявна заявка ПАТ «Центренерго» на постачання олив № 23/0546 від 11.12.2023, за змістом якої відповідач, відповідно до умов договору № 121/80 від 04.12.2023, направив позивачу заявку на постачання для потреб Трипільської ТЕС наступної продукції: - олива моторна ПРОТЕК MD+ 15W-40; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1200 л; - олива ПРОТЕК ТО-4 10W; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 3800 л; - олива трансмісійна G-5 80W-90; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1600 л.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що належним чином виконав зобов'язання за договором, поставивши 26.12.2023 на користь відповідача обумовлений заявкою № 121/80 від 04.12.2023 товар на загальну суму 688 704,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КСМ-1226-11 від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн, товарно-транспортною накладною № РКСМ-1226-11 від 26.12.2023 та актом приймання-передачі від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн.
Суд встановив, що зазначені вище видаткова та товарно-транспортна накладні, а також акт приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Якість поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи паспортами якості № 850 від 07.12.2023, № 884 від 22.12.2023 та № 868 від 20.12.2023.
Проте, як стверджує позивач, відповідач зобов'язання за договором та додатком № 1 до нього в частині здійснення оплати поставленого товару не виконав належним чином та не оплатив товар на суму 688 704,00 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 688 704,00 грн.
Суд встановив, що позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором № 121/80 від 04.12.2023 в сумі 688 704,00 грн (лист вих. № 01-03/01-п від 28.02.2024), в якій позивач просив відповідача здійснити оплату простроченої заборгованості в сумі 688 704,00 грн у найкоротші строки.
У відповідь на зазначену вище вимогу відповідач направив позивачу лист № 23/1320 від 15.03.2024, в якому відповідач визнав, що станом на 15.03.2024 у відповідача перед позивачем по договору № 121/80 наявна заборгованість в сумі 688 704,00 грн. Проте відповідач у листі зазначив, що зазначена заборгованість виникла у зв'язку з обмеженими фінансовими можливостями відповідача у 2022-2023 року, у тому числі через військові дії та обстріли об'єктів ПАТ «Центренерго», в результаті яких останній несе великі витрати на відновлювальні роботи. Разом з цим відповідач у листі повідомив позивача, що заборгованість буде погашена за наявності достатнього фінансування.
25.03.2024 позивач направив відповідачу претензію за договором вих. № 01-03/01-п від 25.03.2024, якою вимагав відповідача належним чином виконати зобов'язання за договором та перерахувати на користь позивача 688 704,00 грн основного боргу, 17 126,00 грн пені, 2 066,11 грн інфляційних втрат та 3 443,52 грн 3% річних. Проте вимоги претензії залишились без задоволення з боку відповідача.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 688 704,00 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення 23 377,18 грн пені, 5 519,96 грн інфляційних втрат та 4 741,90 грн 3 % річних.
У свою чергу відповідач не заперечує наступні обставини: - укладення між позивачем та відповідачем договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/80 04.12.2023 та додатку № 1 до нього, - направлення позивачу засобами поштового зв'язку заявки № 23/5046 від 11.12.2023 на поставку продукції, яка зазначена у п. 1 додатку № 1 до договору на загальну суму 688 704,00 грн; - підписання сторонами 26.12.2023 акта приймання-передачі продукції на загальну суму 688 704,00 грн.
Проте відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивачем, всупереч п. 5.8 договору, не було надано ПАТ «Центренерго» рахунок на оплату товару, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про протилежне, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, у ПАТ «Центренерго» відсутній обов'язок щодо оплати суми основного боргу зважаючи на умови договору.
Разом з цим відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/80 від 04.12.2023 та додаток № 1 до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 5 додатку № 1, строк поставки: протягом 15 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця з можливістю дострокової поставки у період з дати укладення договору по 31.01.2024.
Відповідно до п. 5.3 договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акта приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акта приймання передачі продукції (в т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.
В матеріалах справи наявна заявка ПАТ «Центренерго» на постачання олив № 23/0546 від 11.12.2023, за змістом якої відповідач, відповідно до умов договору № 121/80 від 04.12.2023, направив позивачу заявку на постачання для потреб Трипільської ТЕС наступної продукції: - олива моторна ПРОТЕК MD+ 15W-40; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1200 л; - олива ПРОТЕК ТО-4 10W; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 3800 л; - олива трансмісійна G-5 80W-90; ТУ У 19.2-37838186-002:2012; в кількості 1600 л.
Судом було встановлено, що 26.12.2023 позивач, на виконання умов договору, додатку № 1 до нього та заявки № 23/0546 від 11.12.2023, поставив на користь відповідача товар на загальну суму 688 704,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № КСМ-1226-11 від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн, товарно-транспортною накладною № РКСМ-1226-11 від 26.12.2023 та актом приймання-передачі від 26.12.2023 на суму 688 704,00 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Згідно пояснень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, відповідач направив позивачу заявку № 23/5046 від 11.12.2023 на поставку продукції, яка зазначена у п. 1 додатку № 1 до договору на загальну суму 688 704,00 грн, засобами поштового зв'язку.
Проте суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази вручення/отримання позивачем заявки відповідача на постачання олив № 23/0546 від 11.12.2023. Як наслідок, суд позбавлений можливості встановити дату, від якої обраховується строк поставки товару, встановлений п. 5 додатку № 1 до договору.
Разом з тим суд враховує, що датою заявки відповідача на постачання олив № 23/0546 є 11.12.2023, а датою поставки товару відповідно до акта приймання-передачі продукції є 26.12.2023. Отже позивач поставив товар за заявкою на 15-день від дати такої заявки, тобто із дотриманням строку, встановленого п. 5 додатку № 1 до договору.
Обсяги поставленого товару, зазначеного в акті приймання-передачі товару, відповідають обсягам, зазначеним відповідачем у заявці.
Отже суд встановив, що позивач зобов'язання за договором виконав належним чином.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Судом було встановлено раніше та узгоджено сторонами в п. 2.5 договору, розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком до договору.
У пункті 3 додатку № 1 сторонами узгоджено умови розрахунків: протягом 30 календарних днів після дати підписання акта приймання-передачі продукції.
Суд відхиляє посилання відповідача на ту обставину, що позивачем, всупереч п. 5.8 договору, не було надано ПАТ «Центренерго» рахунок на оплату товару, у зв'язку із чим у ПАТ «Центренерго» відсутній обов'язок щодо оплати суми основного боргу зважаючи на умови договору, оскільки відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору подія, з якою у покупця виникає обов'язок здійснити оплату товару протягом 30 календарних днів, пов'язується з підписанням сторонами акта приймання-передачі продукції.
Отже, у покупця виникає обов'язок оплатити товар з моменту підписання акта приймання передачі продукції, а не з моменту надання постачальником покупцю рахунку на плату товару, як помилково стверджує відповідач.
Крім того суд звертає увагу на п. 9.7 договору, за змістом якого у випадку неповідомлення постачальником покупця в порядку п. 5.2 договору, у випадку ненадання постачальником документації відповідно до п. 5.8, п. 6.3, п. 6.4 договору, а також у випадку не попередження постачальником покупця про права третіх осіб на продукцію, покупець має право відмовитись від прийняття такої продукції в вимагати відшкодування заподіяних збитків.
Отже, у разі ненадання позивачем документації відповідно до п. 5.8 договору, відповідач мав право відмовитись від прийняття відповідного товару. Проте матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від прийняття товару у зв'язку із ненаданням позивачем повного пакету документів, передбаченого пунктом 5.8 договору. Протилежного матеріали справи не містять.
Крім того суд зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 3 додатку № 1 до договору та з урахуванням дати підписання сторонами акта приймання-передачі (26.12.2023), суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар за актом приймання-передачі від 26.12.2023 є таким, що настав 25.01.2024.
Проте, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару на суму 688 704,00 грн, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за договором виникла заборгованість в сумі 688 704,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми до суду не надано.
Крім того суд враховує, що відповідач, у відповідь на вимогу позивача, направив позивачу лист № 23/1320 від 15.03.2024, в якому визнав, що станом на 15.03.2024 у відповідача перед позивачем по договору № 121/80 наявна заборгованість в сумі 688 704,00 грн.
Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.
Отже, лист відповідача № 23/1320 від 15.03.2024, направлений у відповідь на вимогу позивача, свідчить про визнання відповідачем перед позивачем за договором заборгованості в сумі 688 704,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням зазначеного вище, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 688 704,00 грн.
Крім того, в наслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 23 377,18 грн пені, 5 519,96 грн інфляційних втрат та 4 741,90 грн 3% річних.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.6 договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від ціни неоплаченої продукції.
Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 9.6 договору, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 23 377,18 грн, розраховану на суму основного боргу за загальний період прострочення з 26.01.2024 до 18.04.2024.
Перевіривши розрахунок позивача сум пені, з урахуванням дати виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованими та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23 377,18 грн пені підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 519,96 грн інфляційних втрат та 4 741,90 грн 3% річних, розраховані на суму основного боргу за загальний період прострочення з 26.01.2024 до 18.04.2024.
Перевіривши розрахунок позивача сум інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням дати виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованими та арифметично вірним, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 519,96 грн інфляційних втрат та 4 741,90 грн 3% річних також підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 99%, суд встановив та зазначає наступне.
В обґрунтування підстав для зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99% відповідач посилається на те, що ПАТ «Центренерго» наразі здійснює свою господарську діяльність в надзвичайно складних фінансово-економічних умовах, спричинених військовими діями та нестабільною ситуацією на ринках електричної енергії.
Як зазначив відповідач, до складу ПАТ «Центренерго» входить три теплові електростанції: Зміївська ТЕС, Трипільська ТЕС, Вуглегірська ТЕС, які у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, починаючи з 24.02.2022 неодноразово піддавалися ракетним обстрілам та припиняли функціонування. Так, внаслідок окупації міста Світлодарськ Донецької області було зупинено функціонування Вуглегірської ТЕС з 23.05.2022, яке триває до цього часу. Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» зазнавала більше 50-ти ракетних обстрілів та внаслідок завданих пошкоджень також зупиняла свою роботу. В подальшому, робота станції та виробництво електричної енергії відновлювалось за рахунок власних коштів товариства, проте через ракетну атаку російської федерації на енергосистему України та внаслідок завданих пошкоджень з 22.03.2024 Зміївська ТЕС зупинила свою роботу. Крім того, як зазначив відповідач, Трипільська ТЕС (Київська область) також неодноразово зазнавала серйозних ракетних обстрілів, внаслідок чого пошкоджена її інфраструктура, що спричинило спочатку зупинення функціонування, а після проведеного ремонту було запущено лише часткову генерацію. Однак, внаслідок ракетної атаки 11.04.2024 Трипільська ТЕС зупинила генерацію електричної енергії. Отже, як зазначив відповідач, внаслідок вказаних ракетних атак, станом на сьогодні ПАТ «Центренерго» втратило 100% генерації електричної енергії, на підтвердження чого відповідач долучив до відзиву на позовну заяву перелік майна ПАТ «Центренерго», яке було пошкоджено та знищено внаслідок ракетних обстрілів підприємства у 2023 році. Крім того, згідно пояснень відповідача, відповідно до звіту про фінансові результати за 2023 рік (додається) валовий збиток товариства становить 910378000,00 грн на підтвердження чого відповідач долучив до відзиву на позовну заяву звіт про фінансові результати за 2023 рік. Отже, як зазначає відповідач, ПАТ «Центренерго» не лише зазнало майнових втрат (збитків) у вигляді знищення та пошкодження майна, а також недоотримало чималу частину грошових коштів за невироблений обсяг електроенергії; несе значні втрати на придбання природного газу, використання якого є дорожчим за вугілля. Крім того відповідач посилається на те, щ згідно наказів Міністерства енергетики України від 14.09.2022 № 313 та від 14.11.2022 № 385 Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС ПАТ «Центренерго» включені до переліку споживачів природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України. Відповідач також несе значні витрати на виконання функцій безпосередньої обороноздатності Держави - виконуючи завдання та вказівки безпосередньо Міністерства оборони України. Враховуючи наведене вище, відповідач наголошує на тому, що ПАТ «Центренерго» є ключовим та стратегічно важливим підприємством для суспільства, що забезпечує потреби в енергетиці, вносить вагомий вклад в обороноздатність держави у боротьбі з агресором та працює фактично не для задоволення власних комерційних інтересів, а виключно на потреби нашої держави у такий надважкий час. Отже, на думку відповідача, ситуація, в якій опинилось ПАТ «Центренерго», виконуючі критично важливі функції в інтересах Держави, в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України є обставинами, що вказують як на тяжкий майновий стан ПАТ «Центренерго», так і на особливо важливий статус ПАТ «Центренерго» у період військового стану, тому занадто великі штрафні санкції (пеня) та 3% річних, які можуть бути стягнуті за результатом розгляду даної справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів не на відновлення критичної інфраструктури, забезпечення безперервного електроживлення України, виплату заробітних плат співробітникам, а на оплату вказаних штрафних санкцій, що у свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність України.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18).
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд враховує, що Публічне акціонерне товариство «Центренерго» має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та вирішення соціальних питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» від 04.03.2015 № 83 та є однією з найбільших енергогенеруючих компаній України, яка відіграє вагому роль у життєдіяльності таких промислово розвинених областей України як Київська, Харківська та Донецька, а також те, що внаслідок російської військової агресії ПАТ «Центренерго» та його відокремлені підрозділи зазнали матеріальної шкоди та продовжують здійснювати свою господарську діяльність в умовах дії військового стану, введеного 24.02.2022 на території України, у відповідності до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням строку його дії.
Разом з цим суд враховує, що договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/80 був укладений між позивачем та відповідачем 04.12.2023, тобто договір укладений між сторонами під час дії на території України правового режиму воєнного стану, про що відповідач був обізнаний.
Також суд зазначає, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого товару за актом приймання-передачі від 26.12.2023 та подальше прострочення виконання такого обов'язку виникли раніше обставин (зупинення роботи Зміївської та Трипільської ТЕС), викладених відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву, як на підставу зменшення розміру неустойки та інших нарахувань, заявлених до стягнення.
Суд враховує, що загальна сума заборгованості за договором складає 688 704,00 грн, а позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 23 377,18 грн в розмірі однієї облікової ставки НБУ. Тобто заявлений позивачем до стягнення розмір пені визначено відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та складає менше 5 % від суми основного зобов'язання, що свідчить про не значний розмір заявленої до стягнення пені.
Одним з завдань застосування санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені (в даному випадку на 99 %) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Крім того суд зазначає, що з моменту виникнення прострочення по оплаті товару (26.01.2024) до дати розгляду даної справи (17.07.2024) відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на врегулювання спірної заборгованості.
Суд також наголошує на тому, що військова агресія Російської Федерації проти України є об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу по справі, так і позивачу.
Щодо можливості зменшення 3% річних, а також інфляційних втрат суд зазначає, що за змістом статей 536, 625 Цивільного кодексу України нарахування на суму боргу інфляційних втрат та відсотків річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, у зв'язку з чим заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України.
Посилання відповідача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд не приймає до уваги, оскільки правовідносини у справі № 902/417/18 та № 911/1014/24 не є подібними за фактичними обставинами.
З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 8 668,12 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (місцезнаходження: вул. Рудиківська, буд. 49, смт Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711; код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСМ-Трейд» (місцезнаходження: вул. Костянтинівська, буд. 15, літ. А, м. Київ, 04071; код ЄДРПОУ 37333587) 688 704,00 грн основного боргу, 23 377,18 грн пені, 5 519,96 грн інфляційних втрат, 4 741,90 грн 3 % річних та 8 668,12 грн судового збору.
3. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3% річних відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024.
Суддя Л.В. Сокуренко