вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" липня 2024 р. м. Київ Справа №911/3040/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, м. Суми, вул. Промислова, 2)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Валерайт» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, 41, оф. 3/9)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноколядинське» (17210, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Красний Колядин, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 20)
про визнання недійсним договору
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валерайт» (далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноколядинське» (далі -відповідач-2) про визнання недійсним договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги за договором суборенди с/г техніки з екіпажем №2802-2020/6 від 28.02.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.02.2020 між позивачем в якості орендаря та відповідачем-2 в якості суборендаря був укладений договір суборенди с/г техніки з екіпажем №2802-2020/6, надалі - договір суборенди від 28.02.2020. У зв'язку із частковим невиконанням позивачем умов договору суборенди від 28.02.2020 відповідач-2 звертався до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з позивача заборгованості за вказаним договором суборенди від 28.02.2020. Рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 від 09.09.2021 позовні вимоги задоволено: стягнуто з орендаря-позивача на користь суборендаря-відповідача-2 831217,00 грн боргу за договором суборенди від 28.02.2020, а також 12468,25 грн судового збору. В подальшому, між відповідачем-1 як новим кредитором та відповідачем-2 як первісним кредитором був укладений договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги за договором суборенди, надалі - договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги, відповідно до якого відповідач-2 як первісний кредитор передає, а відповідач-1 як новий кредитор приймає у власність права вимоги до орендаря-позивача на загальну суму 843685,25 грн, що складаються із 831217,00 грн боргу за договором суборенди від 28.02.2020 та 12468,25 грн судового збору, які присуджені рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 від 09.09.2021. Звертаючись до Господарського суду Київської області з позовною вимогою, орендар-позивач просить суд визнати вказаний договір про відступлення права вимоги від 27.06.2022 недійсним, оскільки він укладений з порушенням положень Цивільного кодексу України та пункту 8.3 договору суборенди 28.02.2020, яким передбачено, що сторони не вправі передавати виконання своїх прав та обов'язків третім особам без отримання попередньої згоди на це іншої сторони. Позивач при цьому стверджує, що він не надавав згоди на передачу відповідачем-2 прав за договором суборенди 28.02.2020 відповідачу-1.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2023 у справі №911/3040/23 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.11.2023, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Ухвала суду від 12.10.2023 про відкриття провадження у справі №911/3040/23 направлена судом сторонам на їх електронні адреси, наявні в матеріалах справи, та додатково поштовими відправленнями позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2 від 17.10.2023 відповідно №0600053524203, №0600053525536 та №0600053526486.
У підготовче засідання 09.11.2023 з'явився позивач, відповідачі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, ухвалою суду від 09.11.2023 підготовче засідання відкладено на 23.11.2023.
В підготовче засідання 23.11.2023 з'явився позивач, відповідачі не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, ухвалою суду від 23.11.2023 підготовче засідання відкладено на 07.12.2023.
В підготовче засідання 07.12.2023 сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, ухвалою суду від 07.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2024. Ухвала суду від 07.12.2023 про призначення справи до судового розгляду по суті доставлена позивачу та відповідачу-2 в їх електронні кабінети 11.12.2023, а відповідачу-1 направлена поштовим відправленням №0600078324543 від 16.01.2024, яке поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача-1 повернуто до суду 05.02.2024 без вручення адресату (відповідачу-1), причина невручення - за закінченням терміну зберігання.
Судове засідання у справі №911/3040/23 неодноразово відкладалось у зв'язку з неявкою сторін та повітряними тривогами. Так, у судове засідання 11.01.2024 з'явився позивач, не з'явились відповідачі, які про причини неявки суд не повідомили, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 01.02.2024.
01.02.2024 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 08.02.2024 судове засідання перепризначено на 29.02.2024. Ухвала суду від 08.02.2024 доставлена позивачу та відповідачу-2 в їх електронні кабінети 08.02.2024, а відповідачу-1 направлена поштовим відправленням №0600086997921 від 12.02.2024, яке відділенням поштового зв'язку за місцезнаходженням відповідача-1 повернуто до суду 04.03.2024 без вручення, причина невручення відповідачу-1 - за закінченням терміну зберігання.
У судове засідання 29.02.2024 з'явився відповідач-2, не з'явились позивач та відповідач-1, ухвалою суду від 29.02.2024 засідання відкладено на 21.03.2024. Ухвала суду від 29.02.2024 про відкладення судового засідання на 21.03.2024 доставлена позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2 в їх електронні кабінети 07.03.2024.
У судове засідання 21.03.2024 з'явився відповідач-2, не з'явились позивач та відповідач-1, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 04.04.2024.
У судове засідання 04.04.2024 з'явились позивач та відповідач-2, які надали пояснення по суті справи, не з'явився відповідач-1, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 25.04.2024.
У судове засідання 25.04.2024 з'явились позивач та відповідач-2, які надали пояснення по суті справи, не з'явився відповідач-1, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 02.05.2024. Про перерву в судовому засіданні на 02.05.2024 відповідача-1, який не з'явився, повідомлено ухвалою суду від 25.04.2024, яка доставлена відповідачу-1 в електронний кабінет 30.04.2024.
У судове засідання 02.05.2024 сторони не з'явились, ухвалою суду від 02.05.2024 судове засідання відкладено на 30.05.2024. Ухвала суду від 02.05.2024 про відкладення судового засідання доставлена позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2 в їх електронні кабінети 13.05.2024.
У судове засідання 30.05.2024 сторони не з'явились, ухвалою суду від 30.05.2024 судове засідання відкладено на 04.07.2024. Ухвала суду від 30.05.2024 про відкладення судового засідання доставлена позивачу, відповідачу-1 та відповідачу-2 в їх електронні кабінети 04.06.2024.
У судове засідання 04.07.2024 сторони не з'явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, при цьому судом були вжиті усі належні дії для повідомлення усіх сторін про розгляд справи.
Щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачі про наявність справи №911/3040/23 були повідомлені судом неодноразово, при цьому відповідач-2 брав участь в судових засіданнях та надав суду пояснення по суті позовних вимог, в яких проти позову заперечував. Відповідач-1 правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та пояснення позивача та заперечення відповідача-2, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
встановив:
28.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагростандарт (позивачем) в якості орендаря та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноколядинське" (відповідачем-2) в якості суборендаря був укладений договір №2802-2020/6 суборенди с/г техніки з екіпажем (надалі - договір суборенди від 28.02.2020), за умовами пунктів 1.1 якого орендар-позивач зобов'язувався передати, а суборендар-відповідач-2 прийняти у строкове платне користування с/г техніку з екіпажем (механізатори та обслуговуючий персонал).
Відповідно до п. 8.3 договору суборенди від 28.02.2020 його сторони не вправі передавати виконання окремих прав та обов'язків за цим договором третім особам без отримання попередньої згоди на це іншої сторони договору.
У зв'язку із виникненням у орендаря-позивача заборгованості перед суборендарем-відповідачем-2 за договором суборенди від 28.02.2020, ТОВ "Красноколядинське" (суборендар-відповідач-2) звернулось до Господарського суду Сумської області про стягнення з ТОВ «Інтерагростандарт» (орендаря-позивача) заборгованості за вказаним договором суборенди від 28.02.2020. Рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 від 09.09.2021 позовні вимоги ТОВ "Красноколядинське" до ТОВ «Інтерагростандарт» задоволено: стягнуто з ТОВ «Інтерагростандарт» (відповідача у справі №920/544/21, позивача у справі №911/3040/23,) на користь ТОВ "Красноколядинське" (позивача у справі №920/544/21, відповідача-2 у справі №911/3040/23) 831217,00 грн боргу за договором суборенди від 28.02.2020, а також 12468,25 грн судового збору.
19.10.2021 на примусове виконання вказаного рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 від 09.09.2021 видано наказ.
В подальшому, між ТОВ "Валерайт" (відповідачем-1 у справі №911/3040/23) як новим кредитором та ТОВ "Красноколядинське" (відповідачем-2 у справі №911/3040/23) як первісним кредитором був укладений договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги за договором суборенди, надалі - договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги, відповідно до якого відповідач-2 як первісний кредитор передає, а відповідач-1 як новий кредитор приймає у власність права вимоги до позивача на загальну суму 843685,25 грн, що складаються із 831217,00 грн боргу за договором суборенди від 28.02.2020 та 12468,25 грн судового збору, які присуджені рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 від 09.09.2021.
Права вимоги, що відступаються за цим договором, належать первісному кредитору на підставі наказу господарського суду Сумської області від 09.09.2021, котрий виданий на виконання рішення суду у справі №920/544/21 (п.2.3 договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги).
26.08.2022 ТОВ "Валерайт" (відповідач-1 у справі №911/3040/23) звернулося до Господарського суду Сумської області із заявою про заміну сторони у виконавчому документі - наказі від 19.10.2021 у справі №920/544/21.
Підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні заявник (ТОВ "Валерайт") визначив те, що між ТОВ "Валерайт" як новим кредитором та ТОВ "Красноколядинське" як первісним кредитором укладено договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги за договором суборенди від 28.02.2020.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі №920/544/21 заява ТОВ "Валерайт" про заміну сторони стягувача правонаступником у наказі Господарського суду Сумської області від 19.10.2021 у справі №920/544/21 задоволена - замінено стягувача у вказаному виконавчому документі на правонаступника - ТОВ "Валерайт".
Звертаючись до Господарського суду Київської області з позовною вимогою до відповідачів у справі №911/3040/23, позивач просить суд визнати вказаний договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги недійсним, оскільки він укладений з порушенням пункту 8.3 договору суборенди 28.02.2020, а саме укладений відповідачами без згоди позивача на передання відповідачем-2 своїх прав за вказаним договором суборенди 28.02.2020 відповідачу-1.
Відповідач-2, заперечуючи проти позову у справі №911/3040/23, посилається на те, що відступлення права вимоги за спірним договором від 27.06.2022 про відступлення права вимоги здійснювалось не за зобов'язанням із договору суборенди від 28.02.2020, а за зобов'язанням з виконання рішення суду у справі №920/544/21 (новація). Тому відповідач-2 вважає, що укладення відповідачами договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги не потребувало згоди позивача, необхідність якої була передбачена пунктом 8.3 договору суборенди від 28.02.2020 у випадку передання стороною цього договору своїх прав за цим договором третій особі. Також відповідач-2 посилається на те, що суд, здійснюючи заміну сторони стягувача у наказі Господарського суду Сумської області від 19.10.2021 у справі №920/544/21, в ухвалі Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі№ 920/544/21 тим самим вже надав правову оцінку посиланню представника ТОВ "Інтерагростандарт" на пункт 8.3 договору суборенди від 28.02.2020 про неможливість сторони цього договору передавати свої права за цим договором третім особам без отримання попередньої згоди на це іншої сторони договору.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з того, що частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (правові висновки постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 911/2275/22).
Згідно з частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Однак відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги як такого, що суперечить вимогам частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.
Верховним Судом України в справі №910/6098/14 (3-43гс15) по суті зроблено висновок, що у разі, коли один договір (який укладається однією із сторін) суперечить умовам іншого договору (де така особа була стороною договору), то для захисту прав та інтересів особи (яка не укладала наступний договір) може бути застосований такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним.
Відповідачами у справі №911/3040/23 не спростовані доводи позивача про те, що спірний договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги був укладений відповідачами без згоди позивача, в той час як пунктом 8.3 договору суборенди від 28.02.2020 було передбачено, що його сторони не вправі передавати виконання окремих прав та обов'язків за цим договором третім особам без отримання попередньої згоди на це іншої сторони договору, тобто в даному випадку - позивача у справі №911/3040/23.
Укладаючи договір суборенди від 28.02.2020 на підставі принципу свободи договору, його сторони (орендар-позивач та суборендар-відповідач-2) у пункті 8.3 забезпечили собі право безпосередньо впливати на зміну контрагентів за цим договором, тобто порядок заміни кредитора у цьому договорі суборенди відрізняється від типового (без згоди боржника). Таким чином, у цьому випадку позивач як боржник намагається відновити своє порушене право та інтерес у контексті умови договору, яка надавала орендарю (позивачу) право вирішувати: погоджувати первісному кредитору (відповідачу-2) передання прав та обов'язків іншій особі (новому кредитору - відповідачу-1) чи відмовити у цьому.
При цьому, враховуючи, що сторонами договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги (відповідачами) однозначно визначено предмет договору, що іменується "договором про відступлення права вимоги за договором суборенди с/г техніки з екпіпажем №2802-2020/6 від 28.02.2020", у статті 2 цього договору, то доводи відповідача-2 про те, що відступлення права вимоги відбулось не за договором суборенди від 28.02.2020, а за рішенням суду, та що відповідне зобов'язання виникло лише на підставі рішення суду (новація), є неспроможними та судом відхиляються як такі, що спростовуються обставинами справи.
Також, в силу статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні. Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, не мають характеру цивільно-правових відносин.
Присуджена до стягнення сума судового збору у розумінні положень ст. 509 Цивільного кодексу України не є цивільним зобов'язанням, а отже не може бути предметом відступлення за договором.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін по договору.
Рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/544/21 свідчить про те, що зобов'язання ТОВ "Інтерагростандарт" виникло в першу чергу з огляду на порушення останнім умов договору суборенди від 28.02.2020 щодо повернення авансу, який був попередньо сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Красноколядинське» (суборендарем), що в свою чергу свідчить про те, що зобов'язання ТОВ "Інтерагростандарт" (орендаря) щодо повернення авансу суборендарю виникло саме в силу договору. Тобто Господарський суд Сумської області, вирішуючи спір у справі №920/544/21, констатував порушення ТОВ "Інтерагростандарт" умов договору, але таке рішення саме по собі не породило виникнення у ТОВ "Інтерагростандарт" (орендаря) нових обов'язків за цим договором.
Також, слід також зазначити, що Господарським судом Сумської області в ухвалі від 21.09.2022 у справі №920/544/21 про заміну сторони стягувача у наказі Господарського суду Сумської області від 19.10.2021 у справі №920/544/21 на ТОВ "Валерайт» не досліджувалось питання правомірності оскаржуваного в межах справи №911/3040/23 договору, а вказана ухвала Господарського суду Сумської області виносилася в порядку статей 52, 334 ГПК України.
При цьому, договір від 27.06.2022 про відступлення права вимоги є оспорюваним правочином, недійсність чи законність якого не входить до предмету розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд в межах розгляду даної справи №911/3040/23 не має процесуальної можливості вказати на правильність, неправильність чи передчасність висновків Господарського суду Сумської області чи здійснити переоцінку висновків ухвали суду від 21.09.2022 у справі №920/544/21. Разом з тим, вимоги позивача у справі №911/3040/23 стосуються виключно визнання недійсним договору відступлення права вимоги, а не оскарження рішень чи ухвал іншого суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що з метою дотримання положень договору суборенди від 28.02.2020, узгоджених позивачем та відповідачем-2, при передачі права вимагати стягнення присуджених до стягнення грошових коштів за порушення умов договору, розмір яких встановлений рішенням суду, ТОВ "Красноколядинське" (суборендар-відповідач-2) мало б отримати спершу згоду від ТОВ "Інтерагростандарт" (орендаря-позивача), а вже потім укладати договір про відступлення права вимоги. В той же час, всупереч пункту 8.3 договору суборенди від 28.02.2020, ТОВ "Красноколядинське" без згоди ТОВ "Інтерагростандарт" передало ТОВ "Валерайт" свої права як кредитора, що виникли в межах цивільно-правових договірних відносин за договором суборенди від 28.02.2020.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги недійсним з огляду на недотримання відповідачами - сторонами договору відступлення права вимоги положень первісного договору, за яким здійснено відступлення права вимоги, а відтак і частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, що в силу статті 215 Цивільного кодексу України, яка відсилає до статті 203 Цивільного кодексу України, призводить до наявності підстав задовольнити позов.
Вказаний висновок суду про визнання недійсним договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги узгоджується із правовими висновками постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №911/2275/22, яка стосувалась розгляду подібних вимог позивача до відповідачів за схожих обставин, як і у справі №911/3040/23.
За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору від 27.06.2022 про відступлення права вимоги за договором суборенди с/г техніки з екіпажем №2802-2020/6 від 28.02.2020.
Сплачений позивачем судовий збір в сумі 2684,00 грн за розгляд справи відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів порівну у зв'язку з задоволенням позовних вимог, тобто по 1342,00 грн на кожного з відповідачів.
Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 27.06.2022 "Про відступлення права вимоги за договором суборенди с/г техніки з екіпажем №2802-2020/6 від 28.02.2020", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноколядинське» (код ЄДРПОУ 34271235, місцезнаходження: 17210, Чернігівська область, Талалаївський р-н, с. Красний Колядин, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 20,) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валерайт» (код ЄДРПОУ 43976231, місцезнаходження: 08132, Київська область, м.Вишневе, вул. Святошинська, 41, оф.3/9).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валерайт» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, 41, офіс 3/9, код ЄДРПОУ 43976231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноколядинське» (17210, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с. Красний Колядин, вул.30-річчя Перемоги, буд. 20, код ЄДРПОУ 34271235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (40007, Сумська обл., м. Суми, вул. Промислова, 2, код ЄДРПОУ 37052520) 1342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30.07.2024.
Суддя О.О. Третьякова