ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2024Справа № 910/3905/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про визнання недійсним пункту договору.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" звернулось із позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з вимогою про визнання пункту 13.5 Договору транспортування природного газу № 1512000715 від 17.12.2015 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укртрансгаз", та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" недійсним з моменту укладення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що указаний договір в частині умов п. 13.5 суперечить принципам розумності та справедливості.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
12.04.2024 позивач подав заяву про перехід розгляду справи із спрощеного позовного провадження без виклику осіб на розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
За таких обставин відповідну заяву на підставі ч. 4 ст. 250 ГПК України суд залишає без задоволення.
10.06.2024 відповідач подав суду письмові пояснення, в яких проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, відповідність умов спірного договору вимогам чинного законодавства.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
17.12.2015 між позивачем (замовником) та відповідачем (оператором) укладено договір транспортування природного газу № 1512000715, згідно з яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу, на умовах визначених у цьому договорі, а замовник оплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до умов п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Відповідно до ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилами ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Спірний договір в частині п. 13.5 договору відповідає вимогам вищевказаної норми та укладений на основі Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 2497 від 30.09.2015.
Внесення сторонами за господарським договором про надання послуг умов про забезпечення виконання зобов'язання замовника про оплату одержаних послуг відповідає вимогам ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України.
Чинним законодавством не передбачено заборони на внесення до таких договорів умов про відповідальність замовника у вигляді неустойки без включення відповідних умов про відповідальність оператора.
Доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими та суперечать встановленим ст. 3 ЦК України принципам свободи договору та розумності.
Посилання на обмеження відповідальності відповідача за невиконання умов договору безпідставні, оскільки умови спірного договору не виключають відповідальності відповідача як оператора, не звільняють його від обов'язків за договором, встановлений п. 13.5 договору розмір відповідальності позивача не є непропорційно великим.
Отже, зміст спірного договору в частині п. 13.5 відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Доказів невідповідності спірного пункту договору іншим вимогам чинного законодавства також суду не надано.
Враховуючи, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав у спірних правовідносинах, у позові відповідно до вимог ст.ст. 16, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України слід відмовити.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак