вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2024м. ДніпроСправа № 904/80/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін справу:
за позовом Скадовської окружної прокуратури Херсонської області, Херсонська область, м. Скадовськ в інтересах держави в особі
позивача-1: Херсонської обласної ради, м. Херсон,
позивача-2: Херсонської обласної військової адміністрації, м. Херсон
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріаричний пансіонат", Херсонська область, скадовський район, м. Гола Пристань
про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 246 010,78 грн.
Скадовська окружна прокуратура Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради (далі - позивач-1)та Херсонської обласної військової адміністрації (далі - позивач-2), звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (далі - відповідач), надмірно сплачених коштів за поставлений природний газ за договором постачання № 270 від 30.12.2020 у розмірі 246 010,78 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріаричний пансіонат".
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.
Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція прокурора (позивачів)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ціни на природний газ, визначені у додаткових угодах № 1 від 26.01.2021, № 2 від 28.01.2021, № 3 від 01.02.2021, № 4 від 03.02.2021, № 5 від 08.02.2021 до договору від 30.12.2020 № 270, були завищені відповідачем без належних для цього підстав, а отже, вказані угоди рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/5809/22 визнано недійсними. Підвищення ціни природного газу, що суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Внаслідок укладення додаткових угод ціна за 1000 м. куб. газу безпідставно збільшена з 4764 грн до 7672,44 грн, тобто на 2908,44 грн або на 37,9 % від первинної ціни. Неправомірне збільшення ціни одиниці виміру газу призвело до неправомірного отримання відповідачем 246010,78 грн, які підлягають поверненню на користь Херсонської обласної ради.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
До господарського суду повернулася ухвала суду від 08.01.2024 з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", яка направлялися на адресу відповідача, вказаної в позовній заяві та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі, суду не відома.
Також ухвали суду були доставленні на електронну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме eybrwjedboh@dropmail.com, що підтверджується довідками суду про доставку електронного листа.
Відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини четвертої статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 в чинній редакції (далі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштових конвертів з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" свідчить, що рішення (ухвали) не вручені з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом Дніпропетровської області.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Однак, відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також не надано.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У 2020 році комунальним закладом Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" (третя особа) проведені відкриті торги із закупівлі 152010 м. куб. природного газу на 2021 рік. Відкриті торги проводились за процедурою закупівлі, врегульованої Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII від 19.09.2019.
За результатами відкритих торгів їх переможцем визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (відповідач) як учасник, який запропонував найкращу цінову пропозицію - 724175,64 грн.
Наслідком рішення про переможця торгів стало укладення 30 грудня 2020 року між комунальним закладом Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат", як споживачем (третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест", як постачальником (відповідач, ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12"), договору № 270 про постачання природного газу (далі - Договір), предметом якого є природний газ у кількості 152010 м.куб. Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" (ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12") зобов'язалось постачати газ протягом 2021 року згідно з щомісячним графіком, визначеним п. 1.2 Договору.
Ціна постачання у Договорі сформована відповідно до цінової пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" і становить 4764 грн з податком на додану вартість за 1000 м.куб. газу. Ціна включає тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну (ої) систему (и) (замовлена (договірна) потужність) (п. 3.2 Договору). Загальна сума Договору становить 724175,64 грн з ПДВ (п. 3.6 Договору).
У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що ціна за одиницю товару може змінюватись протягом дії Договору згідно з підставами, зазначеними в ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Зміна може здійснюватися лише за умови фактичної поставки газу постачальником у розмірі не менше 30% від загального обсягу газу за договором, та узгоджується виключно шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.
Керуючись цією умовою Договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони з 26 січня 2021 по 08 лютого 2021 уклали п'ять додаткових угод до Договору, якими збільшили ціну за 1000 куб.м. газу шляхом викладення в новій редакції пункту 3.2 Договору. Такими додатковими угодами є:
- додаткова угода № 1 від 26.01.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 5240,40 грн з урахуванням податком на додану вартість та вартості з його транспортування;
- додаткова угода № 2 від 28.01.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 5764,44 грн з урахуванням податком на додану вартість та вартості з його транспортування;
- додаткова угода № 3 від 01.02.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 6340,88 грн з урахуванням податком на додану вартість та вартості з його транспортування;
- додаткова угода № 4 від 03.02.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 6974,96 грн з урахуванням податком на додану вартість та вартості з його транспортування;
- додаткова угода № 5 від 08.02.2021, якою збільшили ціну за 1000 куб. м. газу до 7672,44 грн з урахуванням податком на додану вартість та вартості з його транспортування.
Оскільки зворотного суду не надано, зміна ціни в цих випадках мала місце за безадресним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" від 13.01.2021 (лист № 42-21) щодо збільшення ціни газу у зв'язку зі зміною кон'юнктури ринку природного газу. Укладення додаткових угод супроводжувалось зі сторони відповідача наданням зроблених на його замовлення Київською торгово-промисловою палатою експертних висновків щодо ціни природного газу на певні дати, та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати.
Зокрема, для укладення додаткової угоди № 1 від 26.01.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1/1 від 04.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 20.11.2020, яка визначена у розмірі 5760 грн, та експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1/2 від 04.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 10.12.2020, яка визначена у розмірі 6480 грн.
Для укладення додаткової угоди № 2 від 28.01.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1/3 від 04.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 22.11.2020, яка визначена у розмірі 7165,51 грн.
Для укладення додаткової угоди № 3 від 01.02.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1/4 від 04.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 29.12.2020, яка визначена у розмірі 7721,99 грн, та експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-1/5 від 04.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 30.12.2020, яка визначена у розмірі 8105,88 грн.
Для укладення додаткової угоди № 4 від 03.02.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-5/2 від 05.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 05.01.2021, яка визначена у розмірі 8590 грн, та експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-22/1 від 12.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 12.01.2021, яка визначена у розмірі 8962 грн.
Для укладення додаткової угоди № 5 від 08.02.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" надало експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-22/1 від 12.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 12.01.2021, яка визначена у розмірі 8962 грн, експертний висновок Київської торгово-промислової палати № Ц-22/2 від 13.01.2021 щодо ціни на природний газ станом на 12.01.2021, яка визначена у розмірі 9138,59 грн, та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 218/21 від 29.01.2021 щодо вартості природного газу у регіональних газопостачальних товариств та підприємств з 01.01.2021 для установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів.
Внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу в бік її збільшення при незмінній загальній ціні Договору відбулось зменшення постачання товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" комунальному закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" обсягу природного газу за Договором в цілому. Станом на травень 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" поставило комунальному закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" 91270,13 куб.м. газу, вартість якого, виходячи із змінених умов про ціну, становила 680821,67 грн (з урахування податку на додану вартість). 18.05.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" уклали додаткову угоду № 6 до Договору. У цій додатковій угоді сторони внесли зміни до п. 3.6 Договору, зафіксувавши у ньому фактичний стан поставленого газу (91270,13 куб.м.) і нову загальну ціну Договору (680821,67 грн), зазначивши, що загальна ціна Договору зменшується на 43353,97 грн (у тому числі податок на додану вартість) та зменшується на 5650,64 куб.м загальний обсяг газу, що підлягає постачанню в рамках Договору. Також сторони додатковою угодою № 6 вирішили припинити дію Договору з 02.05.2021.
Згідно звіту про виконання договору про закупівлю, опублікованого КЗ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" в системі публічних закупівель "Прозорро" на виконання Договору № 270 Відповідач поставив КЗ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" природний газ в кількості 91 270,13 мЗ на загальну суму 680 821,67 грн.
Сплата вказаної суми за поставлений газ підтверджується також платіжними транзакціями з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів "spending.gov.ua": № 197518455 від 15.03.2021, № 196027215 від 26.02.2021, № 197856379 від 19.03.2021, № 196027213 від 26.02.2021, № 196027212 від 26.02.2021, № 196027220 від 26.02.2021, № 196027218 від 26.02.2021, № 200389412 від 19.04.2021, № 203176441 від 21.05.2021, № 201317776 від 28.04.2021, № 203797271 від 26.05.2021, № 200862523 від 23.04.2021, № 202588049 від 14.05.2021, №202957808 від 19.05.2021.
Отже, внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу, яка мала місце на підставі додаткових угод, які визнано рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 910/5809/22 недійсними, ціна спожитого газу в цілому за Договором збільшилась на 246010,78 грн (680821,67 грн (сплачені кошти) - (91270,13 куб.м. (спожитий обсяг) х 4,764 грн (вартість 1 куб.м. газу на час укладення Договору)).
Крім того установлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 34933742) 15.11.2022 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (код ЄДРПОУ 34933742) та місце реєстрації з адреси: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 311 на адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, 6.59.
Викладене вище і стало причиною звернення з даним позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007).
Тлумачення п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України).
У п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
У ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08,04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням ; на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність.
Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону № 1697-VII. і
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене ||І коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17.
У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами договору під час проведення закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.
Укладення додаткових угод до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави.
Кошти, які є засобом платежу за Договором, є публічними коштами. Легітимне визначення публічним коштам наведено у Законі України "Про публічність використання публічних коштів", якими є кошти державного бюджету (крім таємних видатків), бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України (далі -Пенсійний фонд), фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також кошти суб^єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності.
Саме прозорість використання публічних коштів, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції та розвиток добросовісної конкуренції є метою запровадження Законом України "Про публічні закупівлі" таких процедур. Ці процедури переслідують задоволення "публічного інтересу", який є більш ширшим поняттям та охоплює "державний інтерес", оскільки публічний інтерес не можна розуміти лише як інтерес держави, відокремлено від інтересів громадян та суспільства. Не всі суспільні інтереси стають публічними, а лише ті, які отримали визнання держави або її адміністративно-територіальних одиниць в особі відповідних органів. Публічний інтерес визначається як спільні інтереси, що їх можна розглядати як узагальнення особистих, групових інтересів, без задоволення та реалізації яких неможливо, з одного боку, реалізувати приватні інтереси осіб, а з другого - неможливо забезпечити цілісність, стабільність та нормальний розвиток організацій, держав, націй, соціальних прошарків та суспільств у цілому. Це визнаний державою та забезпечений правом інтерес соціальної громади, задоволення якого слугує умовою і гарантією її існування та розвитку.
Отже, укладення додаткових угод, наслідком яких є використання публічних коштів іншим чином, ніж за процедурами, врегульованих Законом, стосується порушення "публічних інтересів", що підпадають під коло інтересів держави.
Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті суду: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам ст. 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
За змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Належним суб'єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.
Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у справі № 905/803/18, виклавши її у постанові від 26.02.2019.
Прокурор звертається до господарського суду в інтересах Херсонської обласної ради, Херсонської обласної військової адміністрації виходячи з наступного.
Обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в особі Херсонської обласної ради, Херсонської обласної військової адміністрації.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі певного органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є представником держави, а не органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави.
В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста -самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують і комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у і межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Херсонської області таким органом місцевого самоврядування є Рада.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/5809/22 встановлено, що єдиним засновником комунального закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" є Херсонська обласна рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Херсонської області.
Тобто, в силу ст. 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Херсонська обласна рада управляє закріпленим за нею майном, затверджує обласний бюджет, з якого фінансується цей комунальний заклад, і наділена повноваженнями контролю за виконанням бюджету.
Згідно висновків КГС ВС, викладених у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (Порядок).
Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Пунктом 18 частини 1 статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).
Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).
Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).
Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.
Таким чином, у спірних правовідносинах, які виникли щодо публічної закупівлі за Договором, комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Херсонською обласною радою,
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №905/1907/21 викладений правовий висновок про те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 і постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3013/18).
Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців Херсонської області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади Херсонської області.
Отже, оскільки засновником комунального закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" та власником її майна є територіальна громада Херсонської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Голопристанським геріатричним пансіонатом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Також, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Херсонській області від 16.11.2023 № 07-02-19/10-06/4292 надано роз'яснення щодо повернення надмірно сплачених коштів ТОВ "Екотехноінвест" (ТОВ "КВІНТІС ПРОМ 12") у розмірі 246 010,78 грн.
Зокрема, відповідно до п.п.2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 року №372, суми коштів, які надходять у поточному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки (крім власних надходжень), відкриті в органах Казначейства, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету шляхом надання розпорядником бюджетних коштів платіжної інструкції.
Відповідно до статті 57 Бюджетного кодексу України в кінці бюджетного року органами Казначейства списуються залишки коштів з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів коштів місцевих бюджетів, які утворилися за рахунок повернення коштів, проведених у минулих бюджетних періодах як касові видатки, - на аналітичні рахунки, відкриті за субрахунком 3140 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів" Плану рахунків, для зарахування інших надходжень до загального фонду відповідного місцевого бюджету за ККДБ 24060300.
Комунальний заклад ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" є розпорядником бюджетних коштів Херсонського обласного бюджету. У 2023 році КЗ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" фінансування не отримує, видатки не здійснює.
Кошти, надмірно сплачені КВ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" на користь ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" по договору від 30.12.2020 року №270, мають бути перераховані на рахунок, відкритий на ім'я КВ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат", з якого були здійснені видатки, а саме на реєстраційний рахунок № UА538201720344230003000028809 за КПК 0813102 "Забезпечення соціальними послугами стаціонарного догляду з наданням місця для проживання, всебічної підтримки, захисту та безпеки осіб, які не можуть вести самостійний спосіб життя через похилий вік, фізичні та розумові вади, психічні захворювання або інші хвороби".
З огляду на вищевикладене у разі надходження коштів на рахунок КЗ ХОР "Голопристанський геріатричний пансіонат" від ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ"; ці кошти будуть зараховані управлінням Казначейства до надходжень загального фонду обласного бюджету по завершенню бюджетного року.
Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" та статтею 78 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації області
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 утворено Херсонську обласну військову адміністрацію.
Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та частиною 12 ст. З Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" визначено, що повноваження військових (військово-цивільних) адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цими Законами.
Згідно ст. 1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об'єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.
Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: підготовки та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; забезпечення виконання відповідного бюджету тощо.
Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У зв'язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, представляти територіальну громаду Херсонської області та здійснювати від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, права суб'єкта комунальної власності, в даному випадку виступає Херсонська обласна військова адміністрація.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
"Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Вказану правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18).
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).
Так, 04.05.2023 та 20.07.2023 прокурор повідомив Херсонську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення з вимогою надати інформацію про вжиті заходи щодо захисту порушених державних інтересів шляхом стягнення з постачальника природного газу надмірно сплачених коштів.
25.05.2023 та 27.07.2023 Херсонська обласна військова адміністрація повідомила, що через відсутність будь яких документів щодо здійснення пансіонатом у 2021 році закупівлі природного газу, у Херсонської обласної державної (військової) адміністрації відсутня можливість вживати заходи щодо захисту державних інтересів. Зазначені обставини вказують на обізнаність уповноваженого органу про порушення інтересів держави та нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади, що в свою чергу є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень.
Звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Херсонської обласної військової адміністрації, оскільки уповноважений орган, належний захист законних інтересів держави у цій сфері не здійснює, чим порушуються інтереси держави.
Таким чином, з метою недопущення того, щоб інтереси держави залишились незахищеними, виконуючи саме субсидіарну роль, керуючись приписами ст. 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", із позовом до суду звернувся прокурор.
Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 246 010,78 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/5809/22 за позовом першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Херсонської обласної ради та комунального закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" до ТОВ "Екотехноінвест" задоволено позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод до договору від 30.12.2020 №270 про постачання природного газу.
Додаткові угоди № 1 від 26.01.2021, № 2 від 28.01.2021, № 3 від 01.02.2021, № 4 від 03.02.2021, № 5 від 08.02.2021 до договору від 30.12.2020 № 270 на постачання природного газу, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та комунальним закладом Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" визнано недійсними.
Позовні вимоги першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі комунального закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" про стягнення 246 010,78 грн. залишено без розгляду як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді Іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням від 12.12.2022 у справі №910/5809/22, яке набрало законної сили, господарський суд міста Києва встановив, що внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу в бік її збільшення при незмінній загальній ціні Договору відбулось зменшення постачання товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" комунальному закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" обсягу природного газу за Договором в цілому. Станом на травень 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" поставило комунальному закладу Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" 91270,13 куб.м. газу, вартість якого, виходячи із змінених умов про ціну, становила 680821,67 грн (з урахування податку на додану вартість). 18.05.2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехноінвест" та комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріатричний пансіонат" уклали додаткову угоду № 6 до Договору. У цій додатковій угоді сторони внесли зміни до п. 3.6 Договору, зафіксувавши у ньому фактичний стан поставленого газу (91270,13 куб.м.) і нову загальну ціну Договору (680821,67 грн), зазначивши, що загальна ціна Договору зменшується на 43353,97 грн (у тому числі податок на додану вартість) та зменшується на 5650,64 куб.м загальний обсяг газу, що підлягає постачанню в рамках Договору. Також сторони додатковою угодою № 6 вирішили припинити дію Договору з 02.05.2021.
Отже, внаслідок зміни ціни 1000 куб.м. газу, яка мала місце на підставі оспорюваних додаткових угод, ціна спожитого газу в цілому за Договором збільшилась на 246 010,78 грн (680821,67 грн (сплачені кошти) - (91270,13 куб.м. (спожитий обсяг) х 4,764 грн (вартість 1 куб.м. газу на час укладення Договору)).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 34933742) 15.11.2022 змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12" (код ЄДРПОУ 34933742) та місце реєстрації з адреси: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, офіс 311 на адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, 6.59.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Зокрема, положеннями статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Згідно з частиною 1 статтею 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Відповідачами не надано доказів повернення спірної земельної ділянки її власнику, у зв'язку з чим вимоги про зобов'язання відповідачів повернути спірну земельну ділянку її власнику є законними й обґрунтованими.
Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача у розмірі 3690,16 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Скадовської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Херсонської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВІНТІС ПРОМ 12", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальний заклад Херсонської обласної ради "Голопристанський геріаричний пансіонат", про стягнення надмірно сплачених коштів за поставлений природний газ за договором постачання № 270 від 30.12.2020 у розмірі 246 010,78 грн. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" (49031, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, площа Свободи, буд. 1; код ЄДРПОУ 24121079) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 246 010,78 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс пром 12" (49031, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 59, код ЄДРПОУ 34933742) на користь Херсонської обласної прокуратури (73025, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у сумі 3690,16 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 29.07.2024.
Суддя В.Г. Бєлік