24.07.2024 м.Дніпро Справа № 908/2868/23 (910/9737/23)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача: Богословський В.А. (поза межами суду);
арбітражний керуючий: Шестопалов О.В. (поза межами суду);
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2024 (суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ, повний текст рішення складено та підписано 06.02.2024.) у справі № 908/2868/23(910/9737/23)
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" (вул. Леоніда Жаботинського, б. 25, прим. 15, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 43797294, Е-mail: spasatis2020@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
до відповідача - Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661, Е-mail: trk-rnpp@rnpp.atom.gov.ua, vp.zaes@atom.gov.ua, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)
про стягнення 2 578 381, 70 грн.
в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс"
Розпорядник майна - Шестопалов О.В.
27.11.2023 до суду за підсудністю з Господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/9737/23.
Судом установлено, що ухвалою від 31.10.2023 матеріали справи № 910/9737/23 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/2868/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "АТОМТЕХІНТЕРСЕРВІС".
Так, у червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 578 381,70 грн, з яких:
- 1 284 774,49 грн. - сума основного боргу (оплата виконаних за Договором робіт);
- 122 669,20 грн. - 3 % річних за весь період прострочення розрахунку;
- 1 170 938,01 грн. - інфляційні втрати Позивача за період невиконання Відповідачем грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 23021-УКБ на виконання робіт від 22.10.2021 з повної та своєчасної оплати виконаних і прийнятих відповідачем у травні та червні 2022 року робіт.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.01.2024 у справі № 908/2868/23(910/9737/23) заяву позивача від 24.01.2024 задоволено.
Замінено відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" його правонаступником - Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" . Позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ТОВ "Союз підрядників атомних станцій "Атомтехінтерсервіс" 1 284 774 грн. 49 коп. основного боргу, 12 269 грн. 92 коп. 3 % річних, 1 170 938 грн. 01 коп. втрат від інфляції, 38 675 грн. 75 коп. судового збору, 25 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань; в частині витрат на професійну правничу допомогу ухвалити нове рішення, застосувавши п.5 ст.126 ГПК України, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, апеляційну скаргу мотивовано наступним:
- суд приймаючи рішення, не взяв до уваги, що Договір на виконання робіт № № 23021-УКБ/2020-121-01-21-10801 від 22.10.2021, який є предметом позову, укладений позивачем з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в період дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 2.8 Договору, оплата виконаних робіт проводиться Замовником (ВП ЗАЕС).
В розділі Договору «місцезнаходження та реквізити сторін» зазначений рахунок замовника - ВП ЗАЕС. ВП ЗАЕС з 04.03.2022 знаходиться в окупації військами РФ.
При цьому, частиною 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.
Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового Кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 3 Закону, для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: - сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; - внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; - інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією», вся Енергодарська територіальна громада з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації військами РФ.
Таким чином, правовідносини Позивача з Відповідачем (ВП ЗАЕС), в частині здійснення розрахунків були унеможливлені, оскільки Замовник (ВП ЗАЕС) знаходиться на окупованій території, на якій припинили роботу відділення поштового зв'язку, відділення банків, суди, поліція та інші державні органи, що в свою чергу, також свідчить про відсутність вини Відповідача та безпідставність нарахування інфляційних витрат.
Наголошує, що Господарський та Цивільний кодекси України (надалі - ГК України та ЦК України) передбачають право суду під час розгляду справи зменшувати розмір відповідальності за порушення зобов'язань.
Звертає увагу, що на теперішній час Компанією втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об'єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу.
Відтак вважає, що суд мав право звільнити Відповідача від відповідальності у вигляді, в тому числі, інфляційних втрат, заявлених Позивачем у справі. Втім, суд попередньої інстанції не врахував ці обставини справи у своїх висновках, тобто не застосував норми закону, які мав застосувати.
Скаржник вважає, що судом при ухваленні рішення не враховано те, що Позивач (Підрядник) на касовому методі оподаткування ПДВ, що призвело до безпідставного стягнення річних та інфляційних витрат на суму ПДВ. Зокрема, за касовим методом податкові зобов'язання (податковий кредит) виникають за датою оплати за товари (послуги, роботи) у грошовій або іншій формі, а постачання (отримання) товарів (послуг), виконання робіт не призводить до ПДВ-наслідків, на відміну від правила "першої події". Позивач застосовує у взаємовідносинах з Відповідачем касовий метод нарахування ПДВ (це зазначено в аналогічних справах № 910/826/23, 910/9736/23). Отже, у Позивача, в зв'язку із застосуванням касового методу нарахування ПДВ, ще не виникли податкові зобов'язання на суму ПДВ.
Також скаржник не згоден зі стягнутим розміром витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума в розмірі 25 000,00 грн стягнута судом незаконно та необґрунтовано. Зокрема, адвокатом Богославським В.А. не витрачено багато часу на участь в судовому засіданні, в зв'язку з чим можливо зробити висновок, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Богославського В.А. в розмірі 25000,00 грн є неспівмирними з часом, витраченим адвокатом на участь в судових засіданнях в Господарському суді Запорізької області. Крім того, справа № 908/2868/23 (№ 910/9737/23) не є складною.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, рішення вважає законним і обґрунтованим, наголошує, що як вбачається з тексту скарги, Відповідач не погоджується з Рішенням виключно в частині стягнення 3% річних в сумі 12 269, 92 грн та інфляційних втрат в сумі 1 170 938,01 грн та просить апеляційний суд, скасувавши Рішення в цій частині, «винести постанову по справі з урахуванням позиції Скаржника». Крім того, Відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які було стягнуто з Відповідача оскаржуваним Рішенням. Позивач, зі свого боку, вважає за необхідне зазначити, що подібне формулювання вимог апеляційної скарги суперечить приписам пункту 7 частини 2 статті 258 (щодо форми та змісту апеляційної скарги) та статті 275 Господарського процесуального кодексу України (щодо повноважень апеляційного суду під час перегляду справи). Зокрема, чи слід розуміти «позицію Скаржника» так, що у стягненні інфляційних втрат та відсотків апеляційний суд має відмовити Позивачеві повністю, чи вказану суму слід зменшити, в скарзі не конкретизовано і з її змісту взагалі не вбачається. Так само не вбачається із скарги, яку саме суму витрат на професійну правничу допомогу Відповідач вважав би справедливою, адекватною та «співставною із витраченим часом».
Позивач не згоден з відповідною позицією відповідача, оскільки: по-перше, договірні відносини між сторонами виникли задовго до початку війни, і на момент введення в державі режиму воєнного стану Відповідач вже мав перед Позивачем прострочену заборгованість; - по-друге, як вбачається з матеріалів справи, розташування відокремленого підрозділу Відповідача на окупованій території не завадило Відповідачеві належним чином прийняти виконані Позивачем в травні - червні 2022 року роботи, тож, доволі дивно виглядає аргумент щодо неможливості ці роботи оплатити; - по-третє, як знов-таки видно із матеріалів справи, Відповідач здійснював часткову оплату робіт, виконаних Позивачем за договором, при цьому, частина цих платежів відбувалася вже після окупації Енергодара, більш того, саме з рахунків відокремленого підрозділу Відповідача; - по-четверте, згідно з нормами, на які посилається Відповідач, здійснення господарської діяльності заборонено юридичній особі, місцезнаходженням якої є тимчасово окупована територія, тож, розташування відокремленого підрозділу в контексті цих норм не має жодного значення; - по-п'яте, предметом позовних вимог є не спонукання Відповідача здійснювати господарську діяльність на окупованій території, а стягнення з Відповідача грошових коштів в оплату робіт, які були на його користь виконані і ним прийняті, при цьому, отримувач цих коштів (як, власне, і платник - юридична особа) знаходиться на підконтрольній Україні території.
Звертає увагу, що в будь-якому випадку Позивач наголошує на тому, що зазначені вище аргументи Відповідача, окрім їх очевидної неспроможності, ще є виходять за межі апеляційного перегляду справи, оскільки сума основного боргу апелянтом не оскаржується.
Окремо це стосується ще більш незрозумілої позиції Відповідача стосовно того (стор.11 передостанній абзац скарги), що «в зв'язку з застосуванням касового метода у Позивача не виникли податкові зобов'язання на суму ПДВ». Який зв'язок Відповідач вбачає між податковими зобов'язаннями Позивача та власним обов'язком оплатити виконані роботи, а в разі порушення встановленого для цього строку - сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних - в скарзі жодним чином не пояснюється.
Що стосується робіт, виконаних Позивачем в травні і червні 2022 року, то в цій частині зв'язок між невиконанням обов'язку щодо їх оплати і форс-мажором тим більш відсутній, адже, допускаючи Позивача до виконання робіт на захопленій терористами станції, попри воєнний стан і окупацію, Відповідач вже мав враховувати всі ті негативні фактори, що перелічені в скарзі, і оцінювати спроможність виконати договір, зважаючи на ці фактори. Крім того, якщо виконання (і навіть прийняття) робіт в умовах окупації, дійсно, є проблематичним, хоча сторони із цією задачею все ж впоралися, то вже перерахування грошових коштів підряднику для юридичної особи, зареєстрованої на підконтрольній Україні території, із жодними реальними перешкодами точно не пов'язано.
Наголошує, що стала судова практика, що склалася відносно стягнення інфляційних втрат та відсотків, свідчить про те, що вони застосовуються незалежно від вини боржника. У виключних випадках (які відсутні у справі, що розглядається), розмір відсотків, дійсно, може бути зменшено, однак стосовно інфляційної складової жодних виключень та послаблень для боржника не існує.
Щодо витрат на правничу допомогу зауважує, що поняття «співмірності» розміру гонорару адвоката із витраченим ним часом є оціночною категорією. У справі, що розглядається, наприклад, складання позовної заяви потребувало складних розрахунків, пов'язаних з необхідністю визначити розмір інфляційних втрат та відсотків з урахуванням різних періодів прострочення для кожної складової боргу. Розгляд справи супроводжувався чисельними відкладеннями судових засідань, в тому числі через неявку представника Відповідача, що також напряму впливає на загальний час, витрачений адвокатом на захист інтересів клієнта.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 27.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/2868/23(910/9737/23) із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
01.03.2024 апелянтом подано другий екземпляр скарги, в якому також викладено клопотання про залучення до участі у справі правонаступника, посилаючись на утворення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року №1420 Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
04.03.2024 матеріали справи №908/2868/23(910/9737/23) надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.03.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) залишено без розгляду клопотання Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про здійснення процесуального правонаступництва, оскільки зазначене питання вже вирішено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і апелянт не порушував питання у скарзі щодо неправомірного здійснення судом відповідних процесуальних дій; скаргу відповідача залишено без руху через неподання доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 21 297,74 грн). Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
11.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 05.03.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано платіжну квитанцію №1292 від 28.02.2024 про сплату 21297,74 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2024 у справі №908/2868/23(910/9737/23); судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 14.05.2024; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
03.05.2024 від представника позивача адвоката Богословського Віктора Анатолійовича до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Клопотання аналогічного змісту від представника апелянта Погосян Світлани Геннадіївни надійшло до суду 06.05.2024.
В судовому засіданні 14.05.2024 представники сторін надали свої пояснення щодо скарги; розпорядник майна боржника (позивача) в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.
В судовому засіданні 14.05.2024 оголошена перерва до 24.07.2024, про яку розпорядника майна повідомлено ухвалою суду.
12.07.2024 від представника відповідача Погосян С.Г. надійшло клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.
Клопотання аналогічного змісту надійшло до суду 15.07.2024 від арбітражного керуючого Шестопалова О.В.
У призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час 24.07.2024 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником відповідача в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але представник відповідача на зв'язок не вийшов, про що складений акт.
В судовому засіданні колегією суддів поставлено перед представником позивача і арбітражним керуючим питання щодо зупинення провадження у справі.
Представник позивача та арбітражний керуючий висловились проти зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 24.07.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частину ухвали про зупинення провадження у справі.
Так, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.03.2024 ухвалено справу № 908/1162/23 передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передачі справи № 908/1162/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стало питання необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позову Товариства у справі № 910/9680/23, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;
- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022;
- відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України;
- частиною другою статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;
- отже, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу;
- всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю);
- подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.
Щодо досліджуваної справи, то правовідносини, з яких виник спір є подібними правовідносинам у справі №908/1162/23, зокрема, хоча договір на виконання робіт укладено 22.10.2021 у місті Енергодарі, заборгованість, яку просить стягнути позивач, утворилась у травні і червні 2022 року, вже після окупації міста з 04.03.2022.
Відтак, предмет розгляду та підстави апеляційного оскарження у справі № 908/2868/23(910/9737/23) є тотожними предмету розгляду та підставам касаційного оскарження у справі № 908/1162/23.
При цьому, колегія суддів наголошує, що при вирішенні питання підставності стягнення інфляційних втрат і відсотків річних (в межах доводів апеляційної скарги), суд має перевірити їх розрахунок, тобто суму основного боргу (з якої здійснено нарахування) і період за який здійснено нарахування. В той же час, за приписами ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
З метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Селенга" та зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги у справі № 908/2868/23(910/9736/23) до вирішення Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.
Згідно з п.11 ч.1 ст.229 названого Кодексу провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу ? до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 281 ГПК України, суд, -
Провадження у справі №908/2868/23(910/9737/23) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" зупинити до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.
Учасникам провадження негайно повідомити Центральний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної ухвали в порядку ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.07.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков