30.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/264/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р.
(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 04.04.2024)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровські енергетичні послуги”,
м. Дніпро
до: Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича,
м. Кривий Ріг
про: стягнення 213 692,84грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФОП Чучуйко О.Ю., про стягнення з 213 692,84 грн., з яких: 181 689,28 грн. - основана заборгованість за публічним договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, 8 341,71 грн. - 3% річних та 23 661,85 грн. - інфляційні втрати.
Позов обґрунтований тим, що ФОП Чучуйко О.Ю. приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № 521000049704. Постачальник належним чином виконав умови договору, поставив споживачу протягом червня - серпня 2022р. електричну енергію на суму 196691,82грн. Однак відповідач у порушення умов договору зобов'язання з оплати за спожиту електричну енергію виконав частково у сумі 15002,54грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»: 181 689,28 грн. - заборгованості, 8 341,71 грн. - 3% річних, 23 661,85 грн. - інфляційних втрат та судовий збір.
В обґрунтування рішення суд послався на неналежне виконання відповідачем умов договору у частині повної оплати поставленої електричної енергії у спірний період та, у зв'язку з цим, наявність підстав для нарахування сум річних та інфляційних втрат.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Фізична особа-підприємець Чучуйко Олександр Юрійович, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, стягнути основну заборгованість, в розмірі 151 289,28 грн., а в іншій частині у позові відмовити відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник послався на те, що відповідач не погоджується зі стягненням з нього заборгованості у сумі 181 689,28 грн., оскільки позивач не повідомив суд про здійснення відповідачем чергових оплат боргу, у розмірі 15 200,00 грн. 06.02.2024р. та 15200,00 грн. 27.03.2024р., у результаті чого з нього за рішенням суду стягнуто заборгованість у більшому розмірі.
За твердженням скаржника, стягнення з нього окрім заборгованості ще й 3% річних та інфляційних втрат є неправомірним, оскільки до припинення воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасно та / або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. На підтвердження вказаних обставин до скарги відповідачем додані копії квитанції від 06.02.2024р. та чеку від 27.03.2024р..
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судочинство у господарських судах у силу приписів ст.13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом, тому на відповідача також покладається обов'язок подання до суду доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
При цьому докази, які не були надані до суду першої інстанції, у силу приписів ст.269 ГПК України, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції, з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тому, на думку позивача, додані до скарги копії квитанції та чеку не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.
Також позивач зазначив, що дія постанови КМУ від 05.03.2022р. №206, щодо заборони нарахування річних та втрат від інфляції, розповсюджується лише на населення (побутових споживачів). У даному випадку річні та втрати стягнуті з відповідача як з ФОП, за спожиту ним електричну енергію, яка поставлялась позивачем за тарифом для юридичних осіб, тому застосування положень вказаної постанови є неможливим.
За твердженням позивача, на підставі законодавства України та положень договору, ним правомірно розраховано суми річних та інфляційних втрат.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/264/24.
03.05.2024р. матеріали справи № 904/264/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024р. відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. у справі № 904/264/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.1 ст.270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У даному випадку, предметом позову у справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» у відповідності із ЗУ «Про ринок електричної енергії» та «Правилами роздрібного ринку електричної енергії», затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 р. постачає електричну енергію споживачам та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Дніпропетровської області. У червні 2018 р. ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» було видано відповідну ліцензію з постачання електричної енергії споживачам (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №429).
Відповідно до п. 1.2.8. Правил постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 2 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (в редакції, чинній станом на 01.01.2019) встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Пунктом 8 Постанови НКРЕКП встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальних послуг, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії постачальником універсальних послуг, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
У відповідності до п. 1.1 Додатку 6 «Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг» до Правил, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з положеннями п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Пунктом 1.2.15 Правил передбачено, що для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Отже, публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг не потребує підпису сторін, а укладається у порядку, визначеному вище.
Позивач зазначає, що ФОП Чучуйко О.Ю. приєднався до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовим рахунком № 521000049704 на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» постачальника універсальних послуг ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» для малих непобутових споживачів шляхом підписання заяви-приєднання з додатком (перелік об'єктів точок комерційного обліку споживача) та споживання електричної енергії.
Пунктом 1.1. договору встановлено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим не побутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10. договору).
Відповідно до п.п.1 п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг, згідно з умовами цього договору.
Пунктом 9.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричною енергією, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1. договору).
У розділі «Термін оплати» Комерційної пропозиції зазначено, що 100% попередня оплата здійснюється не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.
Оплата за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку.
За вимогою однієї зі сторін складається двосторонній акт звіряння взаєморозрахунків.
У розділі "Розмір пені за порушення строку оплати та / або штраф" цієї пропозиції передбачено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.
Згідно з розділом "Термін дії договору" договір укладається на строк до 30.06.2019. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії.
За даними, отриманими від оператора системи розподілу - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі , відповідачем за період червня - серпня 2022 року були спожиті наступні обсяги: за червень 2022р. - 13 305кВт/г; за липень 2022р. - 17 424кВт/г, за серпень 2022р. - 16 055кВт/г.
З урахуванням спожитих обсягів постачальником сформовані та направлені на адресу споживача наступні рахунки: рахунок №251400710303 від 30.06.22р. - за червень 2022р. на суму 51 507,43грн (кінцева дата сплати -12.07.22р.); рахунок №258500991969 від 31.07.22р.- за липень 2022р. на суму 75 502,73грн. (кінцева дата сплати 10.08.22р.); рахунок №256700851981 від 31.08.22р.- за серпень 2022р. на суму 69 681,66грн. (кінцева дата сплати- 09.09.22р.).
З огляду на положення п. 5.10 договору та розділу «Термін оплати» Комерційної пропозиції строк оплати послуг є таким, що настав.
Відповідачем вказані рахунки сплачено частково - у розмірі 15 002,54грн.
Позивач, з метою врегулювання питання щодо погашення виниклої заборгованості на адресу відповідача направив вимоги про сплату заборгованості за електричну енергію. (№38313/КRMP від 24.10.2022р.) , яка залишена відповідачем без виконання.
Таким чином, заборгованість відповідача на час розгляду справи склала 181 689,28грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у частині оплати поставленої у спірний період електричної енергії, позивачем нараховано 3% річних за період з 18.07.2022р. по 18.01.2024р. у розмірі 8 341,71грн та інфляційні втрати у розмірі 23 661,85грн.
Неоплата відповідачем вказаних вище сум боргу, річних та інфляційних втрат стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у сумі 30400,00 грн. та правомірність стягнення 3% річних і інфляційних втрат, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частинами 1, 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Положеннями ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з абзацом 5 п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
В даному випадку, приєднання відповідача до публічного договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг та споживання ним цих послуг у спірний період не заперечується останнім, доводи щодо відповідних обставин в апеляційній скарзі не наведені, з огляду на викладене у відповідній частині рішення суду не переглядається апеляційним судом у силу приписів ст.269 ГПК України .
Разом з тим, ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Щодо досліджуваної справи, то відповідно до умов Комерційної пропозиції строк оплати поставленої електричної енергії є таким, що настав.
Згідно з ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно дост.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи, невиконання відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у частині повної оплати заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у червні - серпні 2022 року та ненадання ним доказів які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача такої заборгованості у сумі 181 689,28 грн .
Крім того, ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, як зазначено вище, згідно з положеннями Комерційної пропозиції у разі порушення строків оплати, сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.
Таким чином, з огляду на наявну заборгованість за спожиту електричну енергію, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правомірним нарахування позивачем 8 341,71 грн. - 3% річних та 23 661,85 грн. - інфляційних втрат. Розрахунок заявлених до стягнення позивачем сум трьох процентів річних та інфляційних втрат перевірено судом та визнано його аріфметично правильним.
При цьому заперечення саме щодо розрахунків позивачем річних та інфляційних втрат апеляційна скарга не містить, власних контррозрахунків відповідачем не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Одночасно суд враховує, що звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт по суті не заперечує наявність за ним боргу, але не погоджується з його розміром, посилаючись на неврахування судом часткових оплат, здійснених ним під час розгляду справи місцевим господарським судом.
У цьому зв'язку колегія суддів вважає за необхідне заначити наступне.
Згідно з п.1 ч.1 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.
Ухвалою господарського суду від 23.01.2024р. відкрито провадження у справі та надано відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.
Копія вказаної ухвали направлена за належною поштовою адресою відповідача та отримана ним 03.02.2024р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.51).
З моменту відкриття провадження у справі відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі відзив на позовну заяву, не обґрунтував поважність причин або об'єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно подати до суду відзив на позовну заяву у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене, господарський суд правомірно прийняв обґрунтоване та законне рішення за наявними у справі матеріалами.
Крім того, ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
При цьому у силу приписів ч.4 ст.3 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, посилання скаржника на неповідомлення позивачем суд про здійснення відповідачем часткових оплат боргу під час розгляду справи у суді першої інстанції не мають під собою підґрунтя.
Також, відповідно до ч.ч.1 - 3, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У розумінні положень ч.5 вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не навів належних доводів щодо обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції раніше, з причин, що об'єктивно не залежали від нього, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не зазначав у суді першої інстанції про намір подати відповідні докази, а також те, що вони не можуть бути подані з об'єктивних причин у відповідності до ч. 4 ст. 80 ГПК України у строки, встановлені нормами ГПК України чи судом.
Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для врахування нових у справі доказів під час апеляційного перегляду справи, тому не бере до уваги долучені до матеріалів апеляційної скарги копії квитанції від 06.02.2024р. та чеку від 27.03.2024р..
Доводи скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат з посиланням на Постанову КМУ від 5 березня 2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" відхиляються судом, оскільки за приписами цієї постанови її дія поширюється на категорію "населення", до якої не відноситься відповідач, оскільки у даному випадку, договір укладено з фізичною особою-підприємцем як малим непобутовим споживачем.
При цьому непобутовий споживач - фізична особа - підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання (пункт 47 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»)
До малого непобутового споживача відноситься: фізична особа підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового використання .
Крім того, як зазначено позивачем та не спростовано скаржником, електрична енергія поставлялася ФОП Чучуйко О.Ю. за тарифом для юридичних осіб.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що у даному випадку скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чучуйко Олександра Юрійовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024р. у справі №904/264/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О.Дармін