30.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6024/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 (повний текст рішення складено 21.02.2024, суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/6024/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА", м.Нікополь Дніпропетровська область
про стягнення 226 773,17 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (далі-Позивач) 16.11.2023 року через "Електронний суд" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" (далі-Відповідач), в якому просить суд:
- прийняти позовну заяву до провадження та здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах Система" (код ЄДРПОУ 42784028, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (код ЄДРПОУ 35116943, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10) заборгованості в розмірі 226 773,17 грн (двісті двадцять шість тисяч сімсот сімдесят три гривні 17 копійок), що складається з: 97 754,72 грн основного боргу, 87 089,10 грн - пені, 34 208,99 грн - інфляційних втрат, 7 720,36 грн - 3% річних;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах Система" (код ЄДРПОУ 42784028, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (код ЄДРПОУ 35116943, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10) 3401,62 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2021 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 136820,30 грн, Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті поставленого товару здійснив частково у розмірі 39065,58 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 97754,72 грн основного боргу, на яку Позивач нарахував суму пені, 3% річних та інфляційні втрати. У зв'язку з цим Позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024, у даній справі, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" (код ЄДРПОУ 42784028, адреса: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший дім" (код ЄДРПОУ 35116943, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10) 97754,72 грн основного боргу, 7720,36 грн 3% річних, 34208,99 грн інфляційних втрат та 2095,26 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що матеріалами справи доводиться факт поставки Відповідачу товару та його не оплата, позовні вимоги Позивача про стягнення суми 97754,72 грн основного боргу, 7720,36 грн 3% річних та 34208,99 грн інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. В частині пені позов задоволенню не підлягає.
Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Витрати по справі покласти на позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був обізнаний про знаходження на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області судової справи №904/6024/23 та зміг ознайомитися із матеріалами справи лише 29.02.2024 року після того, як представник Відповідача зміг ознайомитися із матеріалами даної справи. Відповідач територіально знаходиться в м. Нікополь, Дніпропетровської області. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Наказ). Підпунктом 2.1. пункту 2 даного Наказу встановлено, що починаючи з 21.07.2022 року і до 31.05.2023 року на території Нікопольської міської територіальної громади (Дніпропетровської області), а саме м. Нікополя, ведуться активні бойові дії. З причин безпекової ситуації та постійних обстрілів м. Нікополь артилерією з боку Російської Федерації, підприємство фактично призупинило свою діяльність. Виходячи з вищенаведеного, Відповідач був позбавлений можливості своєчасно надати суду першої інстанції свої заперечення.
Також, як на підставу скасування оскаржуваного рішення суду, скаржник посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дах Система» не було отримано від Позивача рахунку-фактури Д-ПД-002390 від 20.05.2021 на суму 31 620,00 грн., а докази направлення такого рахунку разом із видатковою накладною Позивачем до суду надано не було; в матеріалах справи відсутні докази надання (надсилання) на адресу Відповідача рахунку-фактури Д-ПД-002305 від 18.05.2021 на суму 105 200,30 грн. Відповідачем в добровільному порядку, не дивлячись на відсутність будь-яких встановлених строків для оплати, було перераховано на адресу Позивача частину заборгованості по видатковій накладній Д-ПД-002305/01 від 18.05.2021 на суму 105 200,30 грн.
Крім цього апелянт вказує, що Позивач жодного разу не звертався до Відповідача із вимогою про стягнення заборгованості за вищевказаними видатковими накладними, що фактично вказує на відсутність дотримання ним ч. 2 ст. 530 ЦК України. В матеріалах справи відсутні копії вимог або докази її надсилання на адресу Відповідача.
Додатково скаржник звертає увагу на те, що Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було розраховано та пред'явлено до стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних. При розрахунку Позивач, з незрозумілих причин, почав відраховувати термін прострочення зобов'язання з наступного дня, після виписки ним видаткових накладних по справі, а саме: 19 та 21 травня 2021 року. Відповідач зазначає, що такий розрахунок є помилковим з причини не дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, а звернення Позивача із даним позовом є передчасним.
Відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший дім" не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/6024/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/6024/23.
18.03.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/6024/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору; - зареєструвати електронний кабінет відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відомості про що надати суду, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
29.03.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги, зокрема, квитанцію від 29.03.2024 про сплату судового збору у розмірі 3220,80 грн; докази реєстрації ТОВ "ДАХ СИСТЕМА" в електронному кабінеті в ЄСІТС, а саме відповідь № 657218 з ЄСІТС про наявність зареєстрованого кабінету в ЄСІТС. Та повідомляє, що ТОВ "ДАХ СИСТЕМА" призупинило діяльність з 01.03.2022 відповідно до Наказу № 6 від 01.03.2022.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/6024/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Позивач як Постачальник виставив для оплати рахунки-фактури №Д-ПД-002305 від 18.05.2021 на суму 105200,30 грн та №Д-ПД-002390 від 20.05.2021 на суму 31620,00 грн. Покупцем товару зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Дах Система".
Позивач в травні 2021 року здійснив поставку Товару на загальну суму 136820,30 грн, що підтверджується видатковими накладними №Д-ПД-002305/01 від 18.05.2021 та №Д-ПД-002390/01 від 20.05.2021, які підписані з боку Позивача та Відповідача.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару здійснив частково у розмірі 39065,58 грн, що підтверджується платіжними інструкціями та листом Відповідача вих.№2 від 02.02.2022, внаслідок чого заборгованість Відповідача склала 97 754,72 грн основного боргу, що підтверджується підписаними з боку Позивача та Відповідача актами звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2021 - 31.12.2021.
На підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 87089,10 грн за період з 19.05.2021 по 18.10.2023.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України Позивач нарахував Відповідачу 7720,36 грн 3% річних за період з 19.05.2021 по 18.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 34208,99 грн, за період червень 2021 року - вересень 2023 року. Нараховані Позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.
Договір поставки окремим письмовим документом між Позивачем та Відповідачем не укладався.
Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.ч.і, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем та Відповідачем фактично зроблено обмін документами, які свідчать про укладення між ними правочину про поставку товару.
Правовідносини з поставки регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Щодо необізнаності апелянта стосовно розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать про те, що поштова кореспонденція двічі була направлена судом на адресу Відповідача 21.11.2023 та 10.01.2024 та була повернута до суду 13.12.2023 та 20.02.2024 з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (арк.с. 40-41, 43-47).
Пунктом 99 Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.
У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. За змістом пункту 116 зазначених Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення. Не вручені з поважних причин рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Відповідно до пункту 117 Правил поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що Відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі.
Доводи Відповідача, про те, що ним не було отримано від Позивача рахунку-фактури Д-ПД-002390 від 20.05.2021 на суму 31 620,00 грн, не надано Позивачем до суду доказів про направлення такого рахунку разом із видатковою накладною, а також про те, що в матеріалах справи відсутні докази надання (надсилання) на адресу Відповідача рахунку-фактури Д-ПД-002305 від 18.05.2021 на суму 105 200,30 грн спростовуються наявними у матеріалах справи накладними про поставку товару, що знайшло відображення у рішенні суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки товар отриманий Відповідачем 18.05.2021 та 20.05.2021, що встановлено судом першої інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у Відповідача настав, і отримання, але нездійснення Відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов'язань. Тобто, обов'язок Відповідача оплатити вартість поставленого йому Позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення Позивачем рахунку на оплату Відповідачем вартості здійсненої поставки товару.
Також варто зауважити, що попри відсутність в матеріалах справи доказів направлення відповідачу рахунків, він не був позбавлений можливості на підставі наявних у нього документів визначити вартість поставленого товару і оплатити його.
Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отриманий товар судом першої інстанції не встановлено.
Верховний Суд (Касаційний господарський суд) у своїй постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19 звертає увагу на те, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі N 923/712/17, від 21.01.2019 у справі N 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі N 918/537/18, від 29.08.2019 у справі N 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі N 915/400/18.
Щодо того, що Позивач жодного разу не звертався до відповідача із вимогою про стягнення заборгованості за вищевказаними видатковими накладними, що фактично вказує на відсутність дотримання ним ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та в матеріалах справи відсутні копії вимог або докази її надсилання на адресу Відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Як встановлено колегією суддів, видаткові накладні №Д-ПД-002305/01 від 18.05.2021 та №Д-ПД-002390/01 від 20.05.2021 підписані і скріплені печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Відповідач отримання товару на підставі видаткових накладних №Д-ПД-002305/01 від 18.05.2021 та №Д-ПД-002390/01 від 20.05.2021 не заперечив та не спростував. Враховуючи здійснену Відповідачем часткову оплату за товар, заборгованість за становить 97 754,72 грн, яка вірно стягнута судом першої інстанції з Відповідача на користь Позивача.
Щодо розрахунку і стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
Аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
В силу ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Апеляційний господарський суд погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції 3 % річних за загальний період з 19.05.2021 по 18.10.2023 у сумі 7720,36 грн, інфляційних втрат за період червень 2021 року - вересень 2023 року у сумі 34208, 99 грн з огляду на їх обґрунтованість та арифметичну точність.
Щодо доводів відповідача/скаржника стосовно строку виконання грошового зобов'язання та перебігу строку нарахування інфляційних витрат та 3% річних, колегія суддів зазначає таке.
З аналізу змісту положень ст. 530 ЦК України у системному зв'язку зі змістом положень ст. 692 ЦК України випливає, що у разі не встановлення в договорі або законі строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено, зокрема, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання.
Саме такий обов'язок відповідача, оплатити товар з моменту його прийняття, випливає з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Тобто, наявність у покупця зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 року у справі №925/1332/13 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №910/9075/17, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013№14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
Як вже зазначалось, видаткові накладні №Д-ПД-002305/01 від 18.05.2021 та №Д-ПД-002390/01 від 20.05.2021 підписані і скріплені печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. (а.с 20,21) У зв'язку з чим, суд відхиляє доводи відповідача, оскільки аргументи відповідача зводяться до власного суб'єктивного тлумачення ним норм закону, які повинні бути застосовані до спірних правовідносин, тоді як згідно законодавчих приписів виникнення обов'язку оплатити за товар кореспондується з обставинами його отримання відповідачем.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. У той час як викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржниками норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 236, 269, 270, 273, 275 - 282, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХ СИСТЕМА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/6024/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2024 у справі № 904/6024/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв