Справа №443/1235/24
Провадження №3/443/585/24
іменем України
29 липня 2024 року місто Жидачів
Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли із Відділення поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 01.06.2024 близько 12 год 00 хв умисно погрожував фізичною розправою відносно своєї сестри ОСОБА_2 , що проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим вчинив психологічне насильство, вчинивши правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду не з'явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вирішуючи питання щодо можливості проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім цього, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Суд зауважує, що ОСОБА_1 не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справ, призначеного на 29.07.2024 та не повідомляв суд про причини неприбуття на виклик суду, а також не подавав інших клопотань щодо вжиття судом певних процесуальних дій, зокрема: про витребування доказів, виклик свідків тощо.
З огляду на викладене, беручи до уваги належне і своєчасне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності цієї особи.
Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП адміністративним правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (7 грудня 2017 року № 2229-VIII) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, доведена:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №024398 від 01.06.2024, згідно з яким ОСОБА_1 01.06.2024 близько 12 год 00 хв вчинив сімейний скандал відносно своєї сестри ОСОБА_3 , під час якого словесно погрожував фізичною розправою, чинив моральний та психологічний тиск (а.с.3);
рапортом від 02.06.2024, якими повідомлено начальника правоохоронного органу про повідомлення ОСОБА_3 щодо агресивних дій її брата (а.с.2);
заявою ОСОБА_4 , якою вона повідомила про вчинення її братом відносно неї та її чоловіка домашнього насильства, а саме: погрози фізичною розправою (а.с.4);
письмовими поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , за змістом яких ОСОБА_1 01.06.2024 близько 12 год 00 хв вчинив сімейний скандал, під час якого погрожував їм фізичною розправою, чинив моральний та психологічний тиск, (а.с.5, 6).
Проаналізувавши вищевказані документи,, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справах про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, тобто умисного вчинення ним діяння психологічного характеру (погрози), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Суд враховує характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення; ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 статті 173-2 КУпАП, яка доведена повністю; відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 173-2 КУпАП у виді штрафу.
Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.І. Павлів