Справа №442/2770/24
Провадження №2/442/786/2024
29 липня 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
05.04.2024 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь суму заборгованість за договором позики грошових коштів від 03.04.2021 року у сумі основного боргу в розмірі 150000,00 грн., процентів за користування коштами - 33708,00 грн., інфляційних втрат - 9842,09 грн. та 3% річних - 6099,57 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2021 року між сторонами укладено договір позики, що підтверджується розпискою від 03.04.2021, за умовами якої відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 150000,00 гривень та зобов'язався повернути борг до 25.11.2022. Станом на момент звернення позивача до суду відповідач заборгованість не повернув. Строк прострочення виконання зобов'язання станом на 03.04.2024 становить 495 календарних днів. Зазначає, що наявність оригіналу боргової розписки в позикодавця підтверджує факт невиконання позичальником обов'язку повернення боргу, тому, з метою захисту законних прав та інтересів, змушений звернутись до суду.
08.04.2024 суддею отримано відповідь №530557 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.
Ухвалою від 08.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, які позивачем усунуто 15.04.2024.
Ухвалою від 15.04.2024 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін - 14.05.2024. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Ухвалами від 14.05.2024 та від 03.06.2024 розгляд даної цивільної справи було відкладено задля реалізації сторонами, зокрема відповідачем, своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, так як відповідачем подавалось клопотання про намір вирішити спір в добровільному порядку.
Як вбачається з відстеження з сайту «Укрпошта» поштову кореспонденцію відповідач отримав особисто 22.06.2024.
Суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, будь яких повідомлень про зміну адреси відповідач суду не подавав, а відтак, суд, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11, ч. 12 ст. 128 ЦПК України вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Відзив від відповідача на позовну заяву не надходив.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Вимогами ст. ст. 13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме оригіналу розписки - 03.04.2021 року ОСОБА_2 складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав грошові кошти на товар в сумі 150000,00 грн. та зобов'язався повернути вказану суму до 25.11.2022.
Згідно ч.2 ст.1046 Цивільного кодексу України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. (ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України)
Виходячи з положень ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України, допускається пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Згідно положень частини першої статі 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порядку ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч.1 ст.1051 Цивільного кодексу України)
При цьому, за змістом ч.2 ст.1051 Цивільного кодексу України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не можу ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами. (ч.2 ст.58, ст.59 Цивільного процесуального кодексу України)
Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що правова природа договору та визначені в договорі істотні умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, в той же час неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від відповідальності боржника, а враховуючи, що предметом укладеного між сторонами договору є саме отримання грошових коштів з метою задоволення власних потреб відповідача, при цьому позивач належним чином виконав договірні зобов'язання в частині передачі грошових коштів, тобто кожна із сторін була вільною в укладенні договору та досягла бажаного при його укладені.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернув, в порядку ст.1051 Цивільного кодексу України, відповідач не заявляв вимог з приводу оспорювання договору, тому позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача про стягнення основної суми боргу за договором позики від 03.04.2021 року у розмірі 150000,00 гривень.
Щодо стягнення процентів за позикою, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата ВС у постанові № 310/11534/13-ц зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Також Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.
За розрахунком сторони позивача в його позові, за договором позики грошових коштів від 03.04.2021 року проценти за користування грошовими коштами становлять - 33708,00 гривень, інфляційні втрати становлять - 9842,09 гривень, 3% річних становлять - 6099,57 гривень.
Доказів на спростування зазначених позивачем обставин відповідачем суду не надано.
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договором позики від 03.04.2021 у розмірі 150000,00 грн. (основний борг), процентів за користування грошовими коштами - 33708,00 гривень, 3 % річних від суми боргу - 6099,57 гривень, інфляційних втрат - 9842,09 гривень.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, а відтак на користь позивача з відповідача слід стягнути 1996,50 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, що стверджується платіжною інструкцією 0.0.3565810459.1 від 04.04.2024.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В позовній заяві представник позивача зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи - 11996,50 грн., з яких 1996,50 грн. - сплачений судовий збір; 10000,00 - витрати на професійну правничу допомогу. Разом з тим, відповідних заяв в розумінні ч.8 ст.141 ЦПК України, інших клопотань про стягнення витрат на правову допомогу, доказів на підтвердження понесеного розміру витрат позивачем та його представником станом на час розгляду справи до суду не подано, а тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 169, 206, 224, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 509 526, 545, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1051, 1167 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 03.04.2021 року в розмірі 199649,66 гривень (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот сорок дев'ять грн.. 66 коп.), з яких - 150000,00 гривень (сто п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) - основний борг; 33708,00 гривень (тридцять три тисячі сімсот вісім грн. 00 коп.) - проценти за користування коштами; 9842,09 гривень (дев'ять тисяч вісімсот сорок дві грн. 09 коп.) - інфляційні втрати; 6099,57 гривень (шість тисяч дев'яносто дев'ять грн. 57 коп.) - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1996,50 гривень (тисячу дев'ятсот дев'яносто шість грн. 50 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення рішення - 29 липня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 .
Головуюча - суддя Курус Р.І.